Президент України Володимир Зеленський 15 лютого виступив на 56-й Мюнхенськiй конференцiї з питань безпеки. Пропонуємо повний текст виступу глави держави.

Шановнi панi та панове!

Мюнхенська конференцiя — один з найголовнiших майданчикiв для обговорення свiтових важливих безпекових проблем. I я вдячний за можливiсть виступити тут — це важливо для мене й моєї держави. Особливо в контекстi останньої експертної аналiтики. Мова про цьогорiчний традицiйний звiт Munich Security Report. Стосовно нього у нас змiшанi емоцiї. З одного боку, мене i 65 мiльйонiв українцiв на планетi бентежить той факт, що у звiтi лише вiсiм згадок про Україну. I це, на жаль, найнижчий показник вiд початку вiйни та анексiї Криму. У зв’язку з цим у мене, як у Президента країни, яка шостий рiк захищає свiй суверенiтет i територiальну цiлiснiсть, виникає справедливе запитання — а чи не зарано всi почали заспокоюватися? Це небезпечна тенденцiя. Ми розумiємо, що сьогоднi на планетi є справдi чимало гострих проблем i гарячих конфлiктiв. Але жодне питання не може втрачати актуальнiсть, допоки його не буде вирiшено остаточно. Це не iнформацiйнi приводи, якi «в трендi» або «не в трендi». Це долi й життя людей.

Я хочу звернути вашу увагу, що не зовсiм коректно говорити «вiйна в Українi». Це — вiйна в Європi. I вона разом з анексiєю Криму вже триває стiльки ж, як i Друга свiтова вiйна — уявiть собi.

Так, ми, як нiхто iнший, прагнемо припинити цю вiйну. I ми будемо щасливi, коли згадки про Україну як зону небезпеки взагалi зникнуть з мiжнародних доповiдей. Але це повинно статися тiльки тодi, коли на Донбасi запанує сталий мир i Україна вiдновить свою територiальну цiлiснiсть у межах мiжнародно визнаних кордонiв, коли до нас повернуться нашi люди, українцi, i нашi територiї — Донбас i Крим. З iншого боку, безперечно, ми вiдзначаємо певний оптимiзм свiтових аналiтикiв. У минулому роцi мiжнароднi прогнози щодо закiнчення вiйни на сходi України були песимiстичними. Сьогоднi, чи не вперше за останнi роки, свiтовi експерти помiчають реальний прогрес у наближеннi миру, а головне — бачать, що нова українська влада робить для цього все можливе.

тишу так поки що й не вдалося забезпечити. Майже за 2 останнi мiсяцi зафiксовано понад 400 обстрiлiв українських позицiй, унаслiдок яких продовжують гинути українськi люди, українськi вiйськовi. Потрiбнi дiєвi механiзми, за якими припинення вогню вiдбудеться не на словах, а в реальному життi. Нас переконують, що таким дiєвим механiзмом є прямий дiалог з так званою мiсцевою владою в ОРДЛО. Ми готовi до дiалогу з мирним населенням цих територiй. Але не з тими, хто є невизнаним, з точки зору мiжнародного права, а отже, не може представляти мiсцеве населення України. До того ж я багато разiв спiлкувався зi звичайними людьми з тимчасово окупованих територiй. Та об’єктивно голос Донбасу — це не тiльки їхня думка. Це ще щонайменше пiвтора мiльйона донеччан i луганцiв, якi були змушенi покинути свiй рiдний дiм.

Саме тому ми iнiцiювали створення громадської дiалогової платформи «Мир Донбасу», до якої вони мають бути залученi. Вони мають бути залученi до консультацiй на мiнському майданчику й брати активну участь в обговореннi свого майбутнього у складi єдиної України.

Наше бажання сьогоднi — провести мiсцевi вибори по всiй територiї України, включно з окремими районами Донецької i Луганської областей, у жовтнi 2020 року. Хотiлося б, щоб i на територiї Криму. Але зробити це без елементарних безпекових i полiтичних умов, порушуючи Конституцiю України та мiжнароднi стандарти демократичних виборiв, є неможливим для нас. Особливо коли сьогоднi росiйська сторона вiдкрито iнформує свiт, що у 2019 роцi на тимчасово непiдконтрольних частинах Донбасу було видано 125 тисяч росiйських паспортiв. Я казав про це в Парижi i повторюю ще раз. Людям на Донбасi потрiбнi вибори, якi будуть визнанi Україною та всiм свiтом легiтимними. I вони не можуть бути такими, якщо вiдбудуться не за українським законодавством, пiд звуки пострiлiв та без контролю над нашим кордоном.

Серед iншого, лiдери Нормандського формату домовились узгодити три додатковi дiлянки розведення сил i засобiв, яке має вiдбутися до кiнця березня 2020 року. Наразi наша сторона запропонувала одну дiлянку, i її майже погоджено. Ми в процесi, ми працюємо.

Також хочу розповiсти про iнiцiативу української сторони щодо розведення за так званим секторальним принципом. Вiдповiдно до нього, лiнiя розмежування розбивається на сектори. Здiйснюється поступове розведення сил i засобiв. Перехiд вiд одного сектора до наступного можливий лише пiсля того, як СММ ОБСЄ верифiкує, що у секторi вiдсутнi будь-якi незаконнi збройнi формування, озброєнi вiйська та вiйськова технiка. Вже найближчим часом ми детально поiнформуємо учасникiв Нормандського формату про змiст цiєї iнiцiативи. Згадуючи домовленостi в Нормандському форматi, не можу не сказати про надiйний, безпечний i цiлодобовий доступ СММ ОБСЄ на всiй тимчасово непiдконтрольнiй територiї України. На жаль, його досi там немає.

Вкотре наголошую, що ефективна робота СММ ОБСЄ з монiторингу та верифiкацiї є ключовою умовою для успiшного виконання безпекового пакету Мiнських домовленостей.

Окрему увагу я хочу придiлити дуже важливiй подiї гуманiтарного характеру. Мова про взаємне звiльнення утримуваних осiб. Це вже другий позитивний приклад за останнi пiвроку. I цю тенденцiю варто продовжувати заради визначеної мети — звiльнення за формулою «всiх на всiх». Ми не можемо зупинятися, допоки бiльш як двiстi українцiв досi утримуються в нелюдських умовах на тимчасово непiдконтрольних територiях Донбасу. А понад сто українцiв i кримських татар утримуються в Криму та на територiї Росiйської Федерацiї.

Хочу також нагадати про важливу домовленiсть Паризького самiту — забезпечення ефективної дiяльностi мiжнародних органiзацiй, зокрема Мiжнародного комiтету Червоного Хреста. Сьогоднi представники МКЧХ залученi до пошуку зниклих безвiсти. Їх теж, на жаль, за цi шiсть рокiв дуже багато. Вiдкритим залишається питання їхнього доступу до утримуваних осiб, але є всi пiдстави розраховувати на позитивне вирiшення цього питання.

Загалом хочу запевнити: Україна й надалi робитиме все, щоб наступний самiт глав України, Нiмеччини, Францiї та Росiї у Нормандському форматi вiдбувся в погодженi термiни, тобто у квiтнi 2020 року. Наше ключове завдання сьогоднi — забезпечити неухильне виконання досягнутих у Парижi домовленостей. Україна готова й працює над цим щодня. Щодня крок за кроком ми рухаємося на шляху до миру. Але це дорога з двостороннiм рухом, i ми чекаємо крокiв назустрiч.

Шановнi присутнi!

Я твердо переконаний, що без припинення вогню на сходi України та повернення Криму ми не можемо полагодити пошкоджену систему регiональної безпеки в Європi. Її архiтектура повинна базуватися виключно на нормах i принципах мiжнародного права, закрiплених у Статутi ООН, Гельсiнському заключному актi та мiжнародних договорах. Україна завжди робила вагомий внесок на шляху до мiжнародної безпеки. I коли була однiєю iз засновниць ООН. I коли вiдмовилася вiд ядерної зброї, а натомiсть у XXI сторiччi втратила частину територiї та продовжує втрачати своїх громадян. А тому сьогоднi Україна має повне право говорити про неефективнiсть наявних свiтових правил, необхiднiсть їхнього переосмислення та перегляду.

Ми — країна, яка безпосередньо вiдчула на собi, що нинiшня архiтектура свiту недосконала. А iнституцiї, що iснують, працюють не так ефективно, як цього вимагає сьогодення. Минулого року федеральний канцлер Нiмеччини панi Ангела Меркель сказала: «Хто пiдбере уламки свiтового порядку? Тiльки всi ми разом». Це блискуче твердження, якому аудиторiя тодi аплодувала стоячи. Але мiжнародна згода має бути пiдтверджена не лише оплесками, але й спiльними дiями. Час усвiдомити — наша планета не така велика, як здавалося ранiше. Це доводить справа збиття лiтака «МН 17» та українського «Боїнга-737». Це доводять пожежi в Австралiї та поширення коронавiрусу. Це доводять екологiчнi катаклiзми, проблеми питної води та кiберзагроз.

Час усвiдомити — ми живемо у свiтi, де бiльше немає чужої вiйни та чужих катастроф. I в цьому свiтi не сiм, i не двадцять, а майже двiстi незалежних держав. Вони є членами Органiзацiї Об’єднаних Нацiй. У цих державах живуть такi самi люди, не кращi й не гiршi вiд iнших. I цi люди не можуть бути глядачами, а за фактом — заручниками геополiтичного театру, на аренi якого декiлька країн вирiшують, хто з них головний. Сьогоднi експертна спiльнота визнає крихкiсть свiтового порядку, але вiрить у його вiдновлення на основi лiберальних iдеалiв. Вони вказують, що у демократичнiй системi можуть бути помилки, але сама система не є помилкою. Чому ж тодi принцип демократiї порушується пiд час вирiшення глобальних свiтових питань? Неможливо побудувати новi свiтовi правила на фундаментi лiберальних цiнностей, якщо до будiвництва запрошенi лише обранi країни, якi мають ядерну зброю або певний рiвень економiчного розвитку. Проблеми людства мають вирiшувати всi представники людства. I це неможливо зробити, коли вище за безпеку людини ставлять геополiтичнi амбiцiї та небажання поступатися власними економiчними iнтересами. Час згадати, що континенти нашої планети — це насамперед не «ринки збуту» i не «зони торгiвлi». Це домiвка для семи з половиною мiльярдiв людей.

Сьогоднi людство має запит на нових сильних лiдерiв. Але я переконаний, що в їхньому розумiннi сильний лiдер — не той, хто з легкiстю вiдправляє тисячi солдатiв на вiрну смерть, а той, хто готовий боротися й берегти життя кожної людини. Створювати кожному комфортнi умови для розвитку талантiв та життя у гармонiї з навколишнiм середовищем. Можливо, для того щоб це зрозумiли досвiдченi свiтовi полiтики та дипломати, це повинен сказати я — людина, яка нiколи ранiше не була полiтиком, не є майстром туманних дипломатичних формулювань чи протокольних заяв без конкретики. Я завжди був людиною, яка говорить те, про що кажуть люди на вулицях. I зараз я кажу те, про що говорять люди на вулицях в усiх куточках нашої планети. I голос цих людей має бути почутим свiтовими лiдерами у цьому фешенебельному мюнхенському готелi. Бо запит на оновлення свiтової архiтектури — це не лише бажання впливових держав та урядiв. Цього вимагають мiльярди людей.

Дякую!