Як зауважив один журналіст, те, що нині відбувається в світі, можна описувати в одному жанрі — хроніці наступу COVID-19 на людство. Зведення з фронтів, щоправда, істотно відрізняються одне від одного як за масштабом, так і за тактикою оборони. Нас, зрозуміло, не так цікавить американський чи європейський сценарії трагедії, як вітчизняний.

КРЕДИТ ДОВІРИ РОЗТРАЧЕНИЙ

Жодна держава у світі, незалежно від політичного устрою, не була готовою до пандемії. Але українська влада останнім часом, здається, не цікавилася нічим, крім руйнування інститутів, які убезпечують країну від хаосу. І домоглася свого. Причому, коронавірус для тих, хто не вміє керувати державою, виявився не бідою, а універсальною «відмазкою». З одного боку, пандемія дає можливість «новій еліті» уникати відповідальності, з іншого боку — дозволяє заганяти опонентів у політичний карантин.

Кредит довіри, виданий виборцями президентові Зеленському і «слугам народу» в 2019-у, як і будь-який кредит, слід було погасити в обумовлені терміни. Протягом року передбачалося «перестати стріляти» на сході України, покінчити з корупцією, залучити зарубіжні інвестиції і покласти край впливу олігархів на уряд та Верховну Раду. З обіцяного за рік вдалося перейменувати Адміністрацію Президента на Офіс, двічі поміняти генерального прокурора і перетасувати низку силовиків.

Вірус завадив досягти сяючих вершин? Але ж він до нас торік ще не дістався. Втім, розбір польотів і концентрація влади президентом не є темою цього огляду. Значно важливіше зафі-ксувати факт, що до всякої пандемії завдяки діяльності «уряду реформаторів» країна в 2019-у недоотримала до бюджету близько десяти відсотків запланованих доходів. А в 2020-у цей відсоток продовжує зростати. Причому, на відміну від минулого року, Нацбанку не вдається повторити фокус із випуском ОЗДП і, тим більше, штучно завищувати курс гривні щодо долара та євро.

Та це ще пів біди! Не вдається знайти спільної мови з місією Міжнародного валютного фонду та іншими міжнародними фінансовими організаціями щодо нової (або нових?) програми допомоги Україні. І це попри те, що в грудні 2019-го з урядом Гончарука згоди, начебто, вже було досягнуто. Залишалося тільки відкрити ринок сільгоспземель й ухвалити «антиколомойський» закон про банки. Та 4 березня Кабмін, як відомо, разом з прем’єром відправили у відставку. Справжня причина такого кроку досі невідома, хоча можна припустити, що коронавірус комусь на Банковій або у ВР дуже вдарив у голову, бо ж знали там, що для МВФ означає зміна уряду: переговори починаються з чистого аркуша і з нових гарантій.

13 квітня український парламент розблокував, нарешті, вже схвалений закон про ринок сільгоспземель і, швидше за все, впродовж тижня-двох після зміни регламенту ВР впорається із саботажем «фракції Коломойського», з «терором» у вигляді тисяч поправок і прийме закон про банки в цілому.

Думаєте, історія на цьому закінчиться і мільярди доларів хлинуть у країну, зміцнюючи гривню та поповнюючи бюджет? Не впевнений. У Вашингтоні, обпікшись на молоці, дмухають на воду. Звідти надійшов сигнал: дамо, коли закони запрацюють реально.

А коли вони запрацюють?..

СПРАВЖНІЙ СЕКВЕСТР — ПОПЕРЕДУ

Тим часом пандемія COVID-19 з прискоренням наступає на нашу країну. Стримати атаку стає дедалі важче, навіть маючи в своєму розпорядженні гроші. А без грошей... Самі розумієте, що буде без грошей. Тож, довелося, 13 квітня змінювати державний бюджет, прикидаючись, що гроші є, а якщо ні, то ось-ось будуть.

Вислів «делить шкуру неубитого ведмедя» правильно перекласти українською — неможливо. Для перекладу у нас просто використовують кальку з росі-йської. Але вона, як і англійський аналог «варити зайця, якого не спіймали», неточно описує сюжет з ухваленням у Верховній Раді змін до бюджету-2020. Набагато точніше стан справ в українських фінансах та українській економіці можна осмислити за допомогою Конфуція, який зауважив, що нема сенсу ловити чорну кішку в темній кімнаті, якщо кішки там нема. Поки не мине пік пандемії, поки не завидніють світлі береги, будь-які цифри бюджету, зміненого в понеділок, 13 квітня, будуть спробою зловити неіснуючу кішку з неіснуючими грошима.

Наскільки скоротяться надходження до дохідної частини бюджету, залежатиме від того, як швидко вдасться перезапустити економіку не тільки в Україні, а й за її межами. Наскільки державі реально доведеться збільшити витрати на антивірусну програму і на підтримку соці-альної сфери взагалі — незрозуміло. Запланованого збільшення дефіциту на 200 мільярдів гривень, за оцінками українських фінансистів, скоріш за все, буде недостатньо.

Дефіцит при цьому передбачається покривати за рахунок зарубіжних запозичень (тобто кредитами, пов’язаними з програмою МВФ), які невідомо коли надійдуть і чи надійдуть взагалі. Орієнтири у вигляді приблизних витрат на Держприкордонслужбу (+195 млн грн), на оборону (вони не зменшилися) або медицину (більше 16 млрд грн) необхідно було, звісно, окреслити. Але орієнтири під час економічної депресії раз у раз доводиться міняти. Лідер фракції «Слуга народу» у Верховній Раді Давид Арахамія зізнався ще до результатів голосування: прийнятий документ доведеться переглядати найближчим часом. Справжній секвестр — попереду.

Але повернемося до теми відповідальності. Списати промахи чинної влади (включаючи торішній розвал економіки і зміну уряду в найбільш несприятливий час) на пандемію COVID-19 зараз навряд чи вдасться. Протестні настрої, пов’язані і не пов’язані із запровадженням карантину, наростають, попри посилення обмежувальних заходів. Гасу у вогонь додає корупційний скандал, де фігурує голова Офісу Президента. А також спроба судового переслідування за участь у Революції Гідності її героїні Тані Чорновол.

Якби не пандемія, протестні настрої вдалося б погасити або купірувати переговорами з протестувальниками. Але кришку котла карантином наглухо закрито. Тиск всередині росте. Росте. І його важко виміряти.