У ситуації з пандемією COVID-19 досі панує невизначеність. Шановні вчені-епідеміологи світу, відомі колективи дослідників у різних частинах планети не можуть бодай приблизно відповісти на питання, коли ж пандемія відступить. Тобто оцінок більше ніж достатньо, але вони настільки різняться, що схожі на ворожіння на кавовій гущі.

ЖИТИ, ЯК РАНІШЕ, НЕ ВДАСТЬСЯ НІКОМУ Й НІДЕ

Ще недавно оптимісти передбачали відступ коронавірусу до кінця літа. Тепер — до кінця року. Песимісти раніше наполягали на 18-місячному терміні, тепер уже його змістили до отримання надійної вакцини або ліків, здатних купірувати важкі ускладнення, включаючи атипову двосторонню пневмонію. Коронавірус, іншими словами, переможуть обов’язково, але невідомо коли.

Ситуація ускладнюється тим, що реляції про перемогу над заразою завдяки запровадженню урядами різних країн карантинів виявилися передчасними. Точкові спалахи пандемії і повторних, пов’язаних з нею, захворювань зареєстровані в комуністичному Китаї, в дисциплінованій Японії, в Південній Кореї, навіть у Сингапурі. Ба більше, є підозри, що імунна система людини не здатна в принципі надійно захистити нас від джерела інфекції, що швидко мутує.

Звісно, це не означає, що боротися з пандемією марно і не треба витрачати мільярди на пошук засобів для такої боротьби. Просто треба розуміти, що нинішньому і наступним поколінням людей, ймовірно, доведеться жити в новому світі, в такому, в якому жили до відкриття сучасних ліків. Змиритися з тим, що природа на якийсь час обігнала медицину.

Новий небезпечний світ від безпечного колишнього світу відрізнятиметься не тільки тим, що доведеться добровільно дотримуватися правил гігієни та обмежувальних заходів на зразок карантину. Наслідки пандемії, можливо не відразу, але обов’язково позначаться на житті суспільств та державних устроїв більшості країн світу. Жити, як раніше, не вдасться нікому. Може вийти тільки гірше.

Найгірше буде тим, хто в наслідки, зумовлені пандемією, не вірить і намагається їх ігнорувати. Президент Білорусі Олександр Лукашенко, який виганяв у квітні народ на суботники, а

9 травня влаштував у Мінську військовий парад на честь Дня перемоги, стане для всіх прикладом несосвітенної дурості, якщо країну захлесне хвиля пандемії. А Володимир Путін, який передоручив боротьбу з коронавірусом регіонам, отримає неконтрольоване зростання захворювань у великих містах, а також ослаблення центральної влади.

Гірше буде і тим, хто через некомпетентність або нездатність організувати грамотні і дієві заходи щодо боротьби з небезпечною заразою, спробують використовувати карантин для зміцнення своєї влади і для боротьби з опозицією. На першому етапі влада таких лідерів справді зміцниться, мітинги і протести припиняться. «Жовті жилети» у Франції притихнуть, сепаратисти в Ломбардії заспокояться. Але незабаром настане розплата. У демократичних країнах механізм виборів ще не заіржавів.

Про те, як пандемія коронаві-русу позначиться на найбільшій демократії у світі, можна міркувати без кінця і щоразу потрапляти пальцем в небо. Після обрання президентом США Дональда Трампа американській зовнішній і внутрішній політиці притаманна непередбачуваність. І якби не раціональні дії влади окремих штатів, кількість жертв пандемії в Сполучених Штатах, і так величезна, зросла б у рази.

МИ ВСІ СТАНЕМО БІДНІШИМИ

А проте, економіка США не тільки найпотужніша й найефективніша в світі. Американський бізнес та американська фінансова система в сучасному світі диктують (правильніше сказати, досі диктували) правила для всіх гравців на ринку. Політика МВФ, СОТ та цілої низки міжнародних організацій визначається у вашингтонських кабінетах. Сподіватися, що «після пандемії», після падіння економіки, після безпрецедентного зростання безробіття там ухвалюватимуть рішення за старими правилами — наївно.

У будь-якому разі, роздача грошей «з вертольота» і допомога всім без розбору незабаром припиняться. Вже припиняється. І першими це відчують на собі країни, де економіка та рівень життя цілком залежать від експорту. Саудівська Аравія, традиційний фінансовий донор західного світу, в першому кварталі нинішнього року втратила дев’ять мільярдів доларів, що надходять до бюджету. Там змушені скасувати низку соціальних пільг для громадян, різко підвищити розмір ПДВ у торгівлі нафтопродуктами. І, не повірите, вперше звернулися за допомогою до МВФ.

Українські політики, на відміну від саудитів, люди горді. Підкорятися незручним вимогам Міжнародного валютного фонду не збираються і спробують обі-йтися власними ресурсами, незважаючи на втрати від падіння експорту. Закон про відкриття ринку сільгоспземель завис у Конституційному суді. Така ж доля очікує і «антиколомойський» закон про банки, якщо його схвалить Верховна Рада. За гордість негайно довелося заплатити.

У вашингтонських кабінетах вирішили, що кредитна програма розширеного фінансування ЕFF, в рамках якої в Україні розраховували отримати до кінця року вісім мільярдів доларів, буде замінена на короткострокову програму Stand-by. І півтора мільярда протягом року нам дадуть після того, як реально запрацюють закони про банки і про ринок землі.

Сказати, що це погіршить фінансову ситуацію в нашій країні — нічого не сказати. Минулорічні спекуляції Національного банку України та Міністерства фінансів з євробондами та ОВДП, у результаті яких вдалося поповнити валютні резерви, справді сповільнили інфляцію. Але це водночас призвело до вилучення обігових коштів з виробничої сфери, падіння виробництва (ще до пандемії) і скорочення податкових надходжень до бюджету.

У підсумку втрати виявилися настільки великими, що для фінансування урядових програм наприкінці квітня — на початку травня в Україні довелося вперше за довгі роки включити верстат для друкування порожніх грошей. Заяви про те, що це не стосується нагромадження готівки, а означає безготівкове кредитування конкретних проєктів (як-от будівництва доріг), нікого обдурити не можуть. «Пустушки» перетворяться потім на зарплати і через деякий час призведуть до товарної інфляції.

І ми з вами станемо біднішими. Бідніше, але з інших причин, житимуть після пандемії і наші сусіди. Але це слабка розрада, чи не так?