ИА «Контекст Причерноморье»
логин:
пароль:
Последнее видео
Прес-конференція «Нові терміни проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2020 році»
Инфографика
Курсы валют. Доллар США. Покупка:




ШКОДУЮ, ЩО ТАК МАЛО РОЗПИТУВАЛА...
16.05.2020 / Газета: Чорноморські новини / № 37-38(22155-22156) / Тираж: 8525

Раїса Сергіївна Комашко (Манік) належить до покоління дітей війни. 35 років вона віддала роботі на освітянській ниві, працювала вчителькою математики у Вигодянській середній школі Біляївського району. Виростила трьох дітей. На жаль, син передчасно пішов із життя. Радіє спілкуванню з доньками, внуками й правнуками.

Пропонуємо вашій увазі спогади Раїси Сергіївни, які вона написала власноруч про обпалене війною дитинство.

Цікаву властивість має людська пам’ять: іноді забуваю те, що було вчора чи кілька днів тому, але пам’ятаю те, що було 70 років тому чи й навіть більше…

Війну я не пам’ятаю, бо народилася 29 липня 1941 року. Через кілька днів пішов на фронт мій батько. Пам’ятаю лишень, як він уже повернувся додому. Я його боялася і ніяк не хотіла йти до нього. А він брав мене на руки і високо підкидав над головою. Із батькової шинелі мама пошила пальто старшим сестричкам (нас було четверо, всі дівчатка)… Ми з молодшою сестрою згодом ці пальтечка доношували…

Про війну чимало нам розповідала старша сестричка, 1929 року народження… Жінки тоді працювали зранку до ночі в полі: жали серпами, в’язали снопи. Старші діти збирали колоски…

Жили ми у Харківській області, поблизу міста Лозова. Бої там йшли страшні. Під час бомбардувань нас, дітей, замикали у погребі, що колись належав пану Никонору, далеченько від села. А тулилися ми в бараках, по дві родини в одному. Мама розповідала, що старшеньку, Ліду, навчила: тільки-но пролітатиме військовий літак, бери меншеньких і біжи до тітки на хутір. Якось під час чергового бомбардування Ліда побігла на хутір з сестричкою, а про мене забула. Коли ж повернулася додому — наш барак зруйнований, пічка розкололася навпіл, а біля пічки знайшла мене, живу, здорову…

Щоб годувати мене грудьми, Ліда носили мене, замотану в ковдру, в поле, де мама працювала. Якось прийшла, розгорнула ковдру, а там мене нема — загубила дитину на дорозі… Знову знайшли живою!

Пам’ятаю, як німці корову забирали. Старші діти кричали, плакали, а мене мама щипала, щоб я теж заплакала. Забрали нашу годувальницю, залишилися ми без молока.

…Добре пам’ятаю голод 1947 року. Ми збирали гриби, а росли вони найрясніше у тих місцях, де проливалася кров… Мама смажила оладки з кропиви, ми їли паслін, молочай. Гілочки молодого клена спочатку терли в долоньках, щоб вийшла гіркота. А ще дуже смачними були козелики — листочки, як у часнику, і жовта квітка посередині. Ловили ховрахів і здавали заготівельникам їх шкірки по 5—7 копійок. Ллєш водичку в нірку, поки він, бідолага, голову не висуне звідти. Тоді треба було швидко за шию його спіймати…

Батькам у колгоспі давали макуху, таке тверде коло пресованих відходів після того, як вичавили олію. Ми замочували шматочки і їли… Вижили…

Грубки у школі палили соломою. Приходимо взимку, знімаємо бурки, сушимо біля грубки і заодно чорнильниці розморожуємо, вчимося…

Пам’ятаю свою найпершу особисту сукню, бо раніше все доношувала за сестрами. Аж у восьмому класі мама пошила мені сукню з крепжоржету, зелену в квіточки. А взуття нам шив батько. Забивав дерев’яні гвіздочки у підошву, наспівуючи фронтових пісень. Досі шкодую, що так мало розпитувала його про війну... Бо вже у 17 років вступила до Слов’янського педагогічного інституту, згодом потрапила на Одещину, вийшла тут заміж…

Промайнуло життя у роботі. Тепер — на заслуженому відпочинку. Шестеро чудових онуків, двоє правнуків… Так і живемо ми, діти війни, старішаємо, але радіємо сонечку і новому поколінню, яке зараз таке розумне й цікаве…

Автор: Підготувала Ольга ФІЛІППОВА.
Поиск:
расширенный

Артём Филипенко
«КУЛЕК», КРЕДИТ И ПОЛИТИЧЕСКАЯ МИГРАЦИЯ
В начале недели еще два депутата от Демократической партии (ДПМ) вышли из правящей коалиции. В когда-то второй по численности фракции Демпартии, еще недавно насчитывающей 30 парламентариев, осталась половина состава. Теперь правящая коалиция — Партия социалистов (ПСРМ) и ДПМ — состоит лишь из 52 депутатов, при том, что для большинства нужен 51. Для падения правительства, возглавляемого Ионом Кику, достаточно, чтобы еще два-три депутата из коалиции осуществили акт политической миграции.

На излете карантина с пользой: изучаем интересные места Одессы и Юга Украины
Смягчение карантинных мер было с восторгом воспринято теми одесситами, кому уже невмоготу было сидеть дома. Но развлечь себя чем-то более значительным, чем, например, прогулка в парке или возле моря, не особо получается: развлекательные учреждения в основном закрыты (да и денег у многих за время карантина стало меньше). А более ответственная часть одесситов, как и украинцев вцелом, зная о том, что опасность заражения и распространения коронавируса не преодолена, предпочитает лишний раз в места массового скопления людей не появляться.

 

Последние мониторинги:
00:00 28.05.2020 / Вечерняя Одесса
00:00 28.05.2020 / Вечерняя Одесса
00:00 28.05.2020 / Вечерняя Одесса
00:00 28.05.2020 / Вечерняя Одесса
00:00 28.05.2020 / Вечерняя Одесса


© 2005—2020 Информационное агентство «Контекст-Причерноморье» New
Свидетельство Госкомитета информационной политики, телевидения и радиовещания Украины №119 от 7.12.2004 г.
Использование любых материалов сайта возможно только со ссылкой на информационное агентство «Контекст-Причерноморье»
© 2005—2020 S&A design team / 0.038