Вихідні, які минули, одесити провели в парках і на узбережжі, прогулюючись вулицями міста, поодинці чи компаніями, але практично без захисних масок і махнувши рукою на соціальну дистанцію. Шкварчало м’ясо на мангалах, звідусіль пахтіла кава. Хтось навіть салютував.

І хоча спад епідемії коронавірусу COVID-19 в Україні (а це означає, що кількість людей, які одужали, стійко зростатиме порівнянно з кількістю щодня інфікованих), за прогнозами, розпочнеться лише в третій декаді травня, коли матимемо не менше 20 тисяч лабораторно підтверджених заражених, одесити і гості міста влаштували травневі пробні вилазки із самоізоляції.

Поведінка багатьох у минулі вихідні була просто хамством по відношенню до медичних працівників, які борються за життя людей і ризикують власними життями та життями своїх близьких, а також по відношенню до комунальників та водіїв громадського транспорту, котрі також виходили і виходять на роботу. Таку заяву мер Одеси Геннадій Труханов зробив на засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій 18 травня.

Його обурило те, що у вихідні на вулицях, у ресторанах і в клубах, які відкрилися, не виконувалися ніякі обмежувальні карантинні заходи. Це, сказав, стало можливим лише тому, що подібні дії залишаються безкарними. Якби пішли покарання, то таких явищ не було б, якби власників клубу покарали, то інші вжили б відповідних заходів.

Ситуацію ускладнює те, що Одеса входить у туристичний сезон (можемо прийняти до п’яти мільйонів відпочивальників!), і якщо не вжити застережливих заходів, то в місті може початися справжній спалах COVID-19, який поставить крапку на всіх райдужних очікуваннях.

Директорка департаменту охорони здоров’я міської ради Олена Якименко заявила, що, незважаючи на послаблення обмежень, ситуація із захворюваністю на Одещині тільки загострюється: якщо за перші два місяці карантину в Одесі померли дві людини, то у минулі вихідні ми втратили трьох. Крім того, щодня збільшується кількість тяжких хворих, які прибувають в інфекційну лікарню.

Така поведінка людей була прогнозованою. Головний санітарний лікар Віктор Ляшко (і хто його тягнув за язика!?) не так давно сказав в одному прямому ефірі, ніби парки закрили не через те, що була реальна загроза зараження, а через психологічний тиск на нас з вами. Як і обприскування доріг та під’їздів багатоповерхових будинків тощо.

За його словами, таку практику психологічного впливу використовували і в інших країнах: «Коли я спочатку аналізував ті заходи, які впроваджувалися в Китайській Народній Республіці, потім — в Італії, також думав, навіщо з точки зору епідеміології вони це роблять. Якщо це краплинна інфекція, то вона не впливає, наприклад, на ці шляхи передачі. Потім, коли почали аналізувати, почали спілкуватися через послів з епі-деміологами, вони розповідали, що люди не бачать (це невидима інфекція), відтак потрібно створити якийсь психологічний ефект. І завдяки цьому психологічному ефекту в людей з’являлося відчуття небезпеки і до-тримання карантинних заходів, які запроваджувалися урядом».

У випадку з громадським транспортом була не стільки проблема інфікування в ньому, скільки проблема внутрішньої міграції населення. «Не так мене турбує проблема інфікування в громадському транспорті, а наскільки відкривається доступність і починається внутрішня міграція населення. Замість того, щоб ізолюватися, люди, маючи транспорт, вільно пересуватимуться, навіть без очевидної потреби відвідуватимуть певні місця, тобто на ті ж ринки «для екскурсії» поїдуть літні люди. Ми це відзначали і знаємо, як це відбувається. Тому велика міграція призводить до порушення всіх принципів карантину», — підкреслив головний санітарний лікар.

Люди це почули, побачили, що на вулицях ніхто не падає замертво, і зрозуміли, що страхи і всі утиски, які вони пережили, були марними. Нас налякали, у чому нерозумно, як на мене, і призналися. Вже б той головний санітарний лікар мовчав, бо йому ніхто більше не повірить. Хоча вірус, який встиг натворити лиха в Європі та в США, ще не здався.

У вівторок, 19 травня, набрав чинності закон, яким передбачене масове тестування на коронавірус, що має проводитися безкоштовно.

Тестування буде обов’язковим для осіб, що звертаються по медичну допомогу з ознаками коронавірусної хвороби, тих, хто має встановлений контакт із людиною, хворою на COVID-19. Також повинні обов’язково тестуватися медики та особи, які здійснюють заходи, пов’язані з недопущенням поширення COVID-19 (у тому числі співробітники Національної поліції і Національної гвардії).

Для медпрацівників передбачені: підвищення виплат при самоізоляції; для тих, хто контактував з хворими на COVID-19, 100% (досі діяла норма — 50%) надбавка до заробітної плати; пріоритетне, регулярне й обов’язкове тестування; обов’язкове навчання (щодо використання засобів індивідуального захисту, заходів із профілактики інфекцій та інфекційного контролю при наданні медичної допомоги та догляду за пацієнтами, хворими на COVID-19) тощо.

Усі ми, починаючи з 22 травня, входимо в стадію адаптивного карантину, відтак, у разі спалаху інфекції в окремих регіонах, обмежувальні заходи посилюватимуть саме там, а не по всій країні.

Із 25 травня уряд дозволить роботу дитячих садків, а також метрополі-тену в тих містах, де дозволить епідеміологічна ситуація. Крім того, вже з 22 травня буде дозволено проведення спортивних змагань, роботу готелів (крім хостелів і без роботи ресторанів та басейнів), а також проведення служб у церквах (за умови одна людина — на 10 квадратних метрів).

Масковий режим в Україні може завершитися до кінця літа, якщо буде зниження нових випадків зараження коронавірусом. Однак ситуація може ще сто разів відкоригуватися в той чи інший бік.

Що особливо образливо і навіть гидко, то це те, що прості люди, які виконували всі рекомендації медиків, сиділи в самоізоляції або ж, навпаки, ризикуючи життям і здоров’ям, виходили на роботу, вимушені прискіпливо дослухатися до офіційних новин: коли пустять електрички, автобуси, відкриють школи, коли їм виходити на роботу…

Влада враз стала такою значущою у власних очах. Вона вирішує, коли і що саме нам дозволити, а чи наразі зачекати. Так можна без кінця і краю розмірковувати лише за умов, що маєш на що жити, а коли намацуєш власні пальці в гаманці, коли щогодини уривається терпець, то хочеш знати про реальні плани виходу з кризи, в яку по самі вуха залізла країна, покрокові, як і про своє конкретне місце в шерензі соціально задіяних.

Тепер на коронавірус спишуть усе, що не зуміли, не змогли чи не захоті-ли виконати з такого величезного списку обіцянок.

А ось як саме в умовах карантину, коли люди вимушені сидіти понад два місяці вдома, ламаючи голови над тим, що поставити на стіл, що буде далі з роботою, з навчанням, з екзаменами, з бізнесом, який заморозили, вважайте — практично знищили, діяла, зокрема, місцева влада, — про це ми неодмінно мусимо пригадати під час виборів.

Принаймні, сайт облдержадміністрації, звідки люди могли б отримувати найправдивішу інформацію, і по сьогодні — напівпорожній. Сльозу мусила вичавити з людей піїтика рівня 8-го класу загальноосвітньої школи, названа «Рятувати людей і думати латиною», така собі хвала звитяжній лікарській праці, мовляв, медики — також люди, також, як і всі, плачуть.

Та вони не плакали, а вили від безпорадності й відчаю, коли не мали чим доїхати на роботу, не мали захисного одягу.

Краще б медикам додали до заробітків, усім, хто працював і працює під час пандемії, замість того, щоб розсварювати колег. Тому, хто був в епіцентрі біди, — нарахувати в рази більше, але доплатити всім, без винятку.

Не балував нас новинами й офіційний сайт департаменту охорони здоров’я ОДА, який за два останніх місяці «просвітив» людей кількома надважливими інформаціями, останні — за 14 та 15 травня (оперативна інформація в розрізі Одеської області щодо зайнятих ліжок хворими на COVID-19 в закладах охорони здоров’я), просто табличками в один рядок.

А мусили б тріщати від інформації, як деякі онлайн-ресурси. Принаймні, ми мали б бачити й відчувати, що ці надважливі структурні підрозділи не поховалися, що вони працюють заради нашого порятунку. Чи, може, там знали, що насправді не все так страшно, а нас тим вірусом лише лякали?

Щоправда, керівник області, вважайте, головний наш місцевий захисник, у такий тривожний для громади час через соціальні мережі чи не щодня повідомляв про те, скільки у нас інфікованих, посилаючись на дані лабораторного центру, звідки йому, напевно, щоранку телефонували. Але ж туди телефонували щодня і десятки журналістів, відтак Америки нам він не відкривав.

Людям, особливо в перші тижні карантину, коли всі були налякані, важливо було знати, що конкретно робиться для того, аби зараза не поширювалася. А що робили в цей час працівники центрів здоров’я, міського та обласного, покликані за статутними вимогами, бути на вістрі противірусних атак?

Звідусіль нас тільки лякали й обходилися порадами: носіть маски, міняючи їх кожні дві години, і дотримуйтеся соціальної дистанції.

Тепер про маски. Куди вони всі поділися, куди їх вивезли і де поскладали? На мільйони закупили за бюджетні гроші, сотнями тисяч штук прийняли і продовжують приймати як гуманітарну допомогу з-за кордону, на маски без кінця скидається бізнес, але я особисто щось не примітила, щоб їх роздавали людям на вулиці, на вході до громадського транспорту, біля магазинів, чіпляли на ручки дверей у житлових будинках…

У продажу вони були, причому завжди, по 20 гривень за штуку, а це, виходить, треба було витрачати по 80 гривень на день. Тепер одноразові маски подешевшали до 12—13 гривень, бо люди почали шити чи купувати сіренькі або чорненькі, які можна випрати і які служитимуть довго.

Хто знає, скільки часу вони нам ще знадобляться?