ПРАВКИ ДО ВИБОРЧОГО КОДЕКСУ: 5 ПЛЮСІВ І 4 МІНУСИ

16 липня — за один день до закінчення третьої сесії Верховної Ради дев’ятого скликання і за 101 день до місцевих виборів, які відбудуться 25 жовтня — народні обранці внесли правки до виборчого законодавства України. Всього було подано близько 4000 правок, але ВР схвалила тільки деякі з них. 308 голосів «за» отримав документ у другому читанні.

Про позитивні зміни, а також про низку недоліків і ризиків проголосованих парламентом змін до Виборчого кодексу «Укрінформу» розповіли голова правління громадянської мережі «Опора» Ольга АЙВАЗОВСЬКА та генеральний директор «Комітету виборців України» Олексій КОШЕЛЬ.

Почнемо з хорошого…

Позитив №1: реалізація виборчих прав громадян, гендерні квоти…

Раніше «Опора» закликала парламент, як мінімум, залишити незмінними гарантії рівного представництва чоловіків та жінок у виборчому процесі. Залишили. Хоча, звісно, звучала й низка інших пропозицій щодо вдосконалення цього питання звучали.

«Позитивними є також зміни, спрямовані на збереження доступності виборчих процедур для виборців з інвалідністю. Відзначу, що цього раніше не було (раніше поширеним порушенням виборчих прав людей з інвалідністю була «архітектурна» недоступність приміщень для голосування; на дільницях були відсутні бюлетені, дубльовані шрифтом Брайля; передвиборні дебати не були забезпечені субтитруванням і сурдоперекладом мовлення тощо. — Авт.), — зазначає Ольга Айвазовська. — Тут же — право голосу для внутрішньо переміщених осіб, а це майже шість мільйонів громадян, які зможуть голосувати за місцем фактичного проживання».

Позитив №2: підкуп комісії — кримінальний злочин, псування бюлетеня — правопорушення

До позитивних моментів пані Айвазовська віднесла і запропоновані зміни до КК України та КУпАП, що уможливлюють проведення необхідних для розслідування проваджень щодо порушення виборчих прав слідчих дій, затримання порушників безпосередньо на виборчій дільниці, притягнення до відповідальності кандидатів, які погоджуються балотуватися за отримання незаконної винагороди, чітке розмежування адміністративної та кримінальної відповідальності за непрямий підкуп виборців тощо.

«З одного боку, підвищено відповідальність за порушення, які мають серйозний і системний вплив на кінцевий результат виборів. Зокрема, чітко визначається, що, наприклад, викрадення печатки комісії, вкидання бюлетенів пачками до скриньки — це злочин. Передбачена відповідальність для підкуплених членів комісій. Як і за агітацію спиртними напоями, роздачу гречки та інші способи підкупу виборців. Крім того, вперше в історії України запроваджується кримінальна відповідальність за підкуп кандидатів та членів комісій, — перелічує позитиви голова правління «Опори». — А з іншого… Дрібні порушення, які не впливають на загальний результат голосувань, закон декриміналізує, тобто передбачає за них адміністративну відповідальність. Наприклад, знищення бюлетеня, винесення його за межі дільниці для голосування тощо. Таких випадків на кожних виборах не бракує. Часом виборці роблять це на знак протесту (проти дій/бездіяльності влади/політичного класу) чи жартома. І саджати до буцегарні чи витрачати купу часу на документування і судові розгляди цих справ, які насправді не впливають на загальний результат виборів, нема сенсу».

Позитив №3: стало зрозуміліше, за кого голосуєш

Одним з ключових питань була форма виборчого бюлетеня. Народні депутати вирішили змінити старий варіант. Раніше українці голосували за партію, а внизу бюлетеня обирали кандидата, якого підтримують. Новий пропонований формат бюлетеня закріпляє іншу процедуру. Тепер українці вписуватимуть до трафарета номер кандидата, якого підтримують, поряд з партією. Раніше це треба було робити внизу бюлетеня.

«Простіше кажучи, бюлетень поділять на дві колонки. У першій — список партій, навпроти обраної потрібно поставити галочку. Біля неї ж — порядковий номер обраного депутата, — розповідає Ольга Айвазовська. — Така структура виборчого бюлетеня сприятиме персоніфікованому голосуванню, отриманню кандидатами необхідної кількості голосів виборців для зміни черговості у виборчому списку. Таким чином, може бути забезпечено відкритий характер виборчих списків (до слова, глава КВУ Олексій Кошель висловив з цього приводу іншу думку. — Авт.) через реальний вплив виборців на розміщення кандидатів у них».

Позитив №4: грошей на заставу треба менше

Зменшення грошової застави кандидатів у дев’ять разів — позитивна зміна. Адже фінансовий ценз, по суті, перешкоджає їх участі у виборах.

Позитив №5: з’явився час на оскарження

Дводенний строк. Саме стільки часу на оскарження тих чи інших дій у суді мав раніше кандидат. «Це дуже мало і проблематично, адже спочатку потрібно отримати рішення, яке оскаржуватиме кандидат, підготувати позовну заяву, звернутися до відповідної судової інстанції… Зараз терміни розширили до п’яти днів, що, у принципі, сприяє у судовому порядку захисту кандидатом власних прав та інтересів», — зазначила пані Айвазовська.

Ну а тепер про ризики депутатських правок до кодексу…

Негатив №1: партизація місцевих рад — перспектива торгівлі місцями у списку

Виборці голосуватимуть за партійні списки у громадах, де проживають понад 10 тисяч виборців. На практиці це означає, що районні містечка, старі райцентри і переважна більшість ОТГ голосуватимуть не за депутатів-мажоритарників, а за партсписки.

«Чому я вбачаю у цьому достатньо серйозну проблему? По-перше, парламент не дав можливості висуватися незалежним кандидатам у цих громадах. Тобто ані самовисуванців, ані блоків самовисуванців не передбачено. Іншими словами, кодекс заганяє місцевих політиків під партійні знамена. В майбутньому партії зможуть їх контролювати, тому що з’явилася можливість відкликати депутатів міськрад», — наголосив голова КВУ Олексій Кошель.

А ще звернув увагу на той факт, що у громадах та малих містах наявність партструктур є винятком з правил. «Як правило, старі партії — «Євросолідарність», «ОПЗЖ», «Батьківщина» — мають частину своїх структур, а нові, як-от «Слуга народу», — не мають. Бо такі партії побудовані у віртуальному форматі. Більше того, за офіційним звітом «Слуги народу», жодного місцевого осередку — від Києва до малої громади — зі статусом юрособи. І як за таких умов відкривати рахунки в банках, щоб офіційно працювати? — запитує голова КВУ. — Тож тепер на практиці формувати списки на місцях буде лідер або група лідерів обласних організації. Тому такі зміни до кодексу відкривають повну можливість для торгівлі місцями у виборчих списках. На превеликий жаль, ця практика на майбутніх виборах може повторитися».

Негатив №2: умовна система відкритих списків

За словами Олексія Кошеля, виборчу систему можна лише умовно назвати «системою з відкритими списками». «Аналіз кодексу показує, що на практиці ця система радше нагадуватиме традиційну систему із закритими списками. Для того, щоб піднятися у списку (тепер українці зможуть проголосувати не лише за політсилу, а й своїми голосами підвищити у списку партії кандидата, якому вони найбільше симпатизують. — Авт.), кандидату потрібно набрати 25% від виборчої квоти. Це умовна вартість одного мандата у голосах виборців — у різних місцях вона різна, але на практиці… Ті кандидати, які знаходитимуться під першим, другим і третім номерами — матимуть значно більше шансів, аніж інші», — застерігає голова КВУ.

Що мається на увазі? Почнемо із квоти. Наприклад, у міській раді — 64 місця. В місті зареєстровано 723009 виборців. Припустимо, що на виборах до міської ради проголосувало 41,6% громадян. Дійсними є голоси 293144 виборців, відданих за партії. З цих голосів за партії, які подолали п’ятивідсотковий бар’єр, віддано 232945 голосів. Ділимо на 64 місця. Квота = 3639 голосів. 25% — це 909 голосів громадян. Відтак кандидату для того, щоб піднятися у списку, треба набрати щонайменше 909 голосів.

Чому ж перші мають набагато більше шансів пройти? Списки складають партії, які розміщують кандидатів у порядку, зазвичай пріоритетному (читай — вигідному, бажаному, конче потрібному) для партійного керівництва. Припустимо, що в партії, яка претендує на отримання 5 мандатів за результатами голосування, 2 кандидати набрали більше, ніж 25% голосів від виборчої квоти. Такі кандидати автоматично піднімуться на початок регіонального виборчого списку, незалежно від того, яке місце цим кандидатам було визначено партією. Відтак мандати отримають ці два кандидати, але також ще три (навіть якщо вони не набрали 25% від квоти!), яких політична партія розмістила на початку списку ще на етапі його формування.

«Що це означає на практиці? А те, що партії за фактом мають усі можливості висунути під першими номерами у списку власних спонсорів, близьких родичів, кумів, різних заангажованих осіб, прикриваючись «новими обличчями» або чесними партійцями, які будуть під останніми номерами, а отже не матимуть шансів пройти. Вважаю, що такий підхід — це, звісно, надзвичайно комфортна і зручна система для політпартій, але на практиці… це обман виборців. Назвати це відкритими списками достатньо складно. Скоріше, вони є «підзакритими», — наголосив Олексій Кошель.

Негатив №3: форма виборчого бюлетеня краща, ніж була, але погана

Вона краща, ніж попередня, каже голова КВУ, але в будь-якому разі призведе до великої плутанини на виборчих дільницях.

«На превеликий жаль, при обговоренні цього питання ніхто навіть не пробував змоделювати ситуацію, яким чином відбуватиметься голосування, які проблеми виникнуть у виборців, наскільки затягнеться сам процес. І що цікаво — яким буде підрахунок голосів. Уже зараз можу спрогнозувати, що підрахунок стане надзвичайно скандальним і довготривалим. Через це я завжди був прихильником простоти і зрозумілості виборчого бюлетеня, задля уникнення низки потенційних проблем. Що ж, обираючи форму бюлетеня, парламент вийшов із зовсім іншою, незрозумілою мені логікою».

Негатив №4: всі гроші — на політичну рекламу

Навіть якщо попередня редакція кодексу містила норми щодо обмеження роликів, заборони залучення акторів до рекламних матеріалів, то зараз усі обмеження зняті.

«На практиці це приведе до того, що величезна кількість коштів банально витрачатиметься саме на рекламу — не на розвиток партійних осередків, не на партійну діяльність, не на обговорення законопроектів… — наголошує очільник КВУ. — Це величезна проблема, бо велика кількість реклами на практиці потребує великої кількості грошей. І нові обличчя — з експертного, з журналістського середовища тощо — просто не зможуть конкурувати з кандидатами — фінансовими мішками, які підтримуються олігархами чи місцевим бізнесом. До прикладу, останній фінансовий звіт «ОПЗЖ» за перший квартал 2020-го показав, що 95% коштів пішло на рекламу». А тому, вважає він, необхідно вносити жорсткі норми щодо врегулювання цього питання. Приміром, передбачити, що на рекламу має витрачатися не більше, ніж 50% коштів виборчих фондів. «Ну, я б цю цифру зробив іще меншою, аби оздоровити політичне життя, зробивши виборчі процеси більш конкурентними», — резюмував Олексій Кошель.