Політичне літо в Україні закінчилося. І закінчилося день у день за календарем. 31 серпня у Києві на «вертолітному майданчику Януковича» відбувся з’їзд правлячої партії «Слуга народу». Осінній передвиборний з’їзд.

БЕЗ «ЗЕЛЕНОЇ» ВЕРТИКАЛІ

Хоча на вертолітному майданчику в повітрі незримо витали гасла «єдність партії і народу непохитна» та «рішення з’їзду — у життя», на радянські урочистості захід не був схожий. Але не був схожим і на американські з’їзди. Він нагадував презентацію продуктів фірми середньої руки. Де представляють залежані товари упереміш з новими. А президент упевнений, що покупець з’їсть усе. Ви зрозуміли, сподіваюся, що йдеться про представлення кандидатів на посади міських голів та членів міськрад в українських обласних центрах.

Якнайменше хотілося б перелічувати прізвища цих кандидатів й оцінювати їхні шанси на перемогу. Рейтингами цих людей, їхніми біографіями та описами скандалів з їхньою участю переповнена літня українська преса. Пресу осінню зацікавить питання рамкове: чи здатні кандидати від «Слуги народу» у разі перемоги сформувати підпорядковану центру вертикаль у місцевому самоврядуванні? А в разі поразки — не допустити конфронтації місцевої влади з київською. І домовитися про умови співіснування.

Відповідей на ці питання до результатів місцевих виборів бути не може, хоча дії уряду, призначеного монобільшістю, і законодавчі ініціативи наших законотворців здатні створити диво — сформувати на місцевому рівні єдину опозицію до правлячого режиму. Насамперед це стосується розподілу фінансових коштів у бюджеті. Його проєкт має бути внесений до Верховної Ради до 15 вересня. Але вже зараз у керівництві парламенту заявляють про можливу швидку відставку міністра економіки, торгівлі та сільського господарства Ігоря Петрашка та міністра фінансів Сергія Марченка, які той проєкт бюджету готували.

Оцінювати якість документа, ще не поданого до парламенту, неможливо. Однак заступник голови ВР Руслан Стефанчук, не чекаючи 15 вересня, заявив, що доля міністрів залежить від того, чи зуміють вони виправити ситуацію, яка склалася в країні. Якщо зважити, що ситуація в економіці та фінансах України багато в чому залежить не від дій уряду, а від поширення пандемії коронавірусу, то долі міністрів (можливо, і міністра охорони здоров’я Максима Степанова) вже визначені. І поки в Офісі Президента не підберуть прийнятних кандидатур, на ключових постах у Кабінеті Міністрів будуть виконувачі обов’язків.

У передвиборний період, до речі, підібрати і затвердити у Верховній Раді кандидатури міністрів — непросте завдання. Питання про кваліфікацію претендентів розглядається в другу чергу. А на перший план виходить питання про те, наскільки претендент влаштовує у політичному сенсі фракції та групи. Часи, коли партія «Слуга народу» сказала «треба», а фракція «Слуга народу» в парламенті відповіла «є», відійшли безповоротно. З усіх питань очі-кується тривала торгівля. Це ознака повернення до моделі відносин «Банкова—парламент», яку вибудував і довів до досконалості Петро Порошенко.

ПУХЛИНА

І МЕТАСТАЗИ

Першими повернення до старої моделі помітили ідеалісти. Ті «слуги народу», які півтора року тому повірили, що разом з учителем Голобородьком можна змінити систему, зверху до низу побудовану на корупції. До пори до часу ці ідеалісти мовчали, оскільки знали, що без Володимира Зеленського вони ніхто і звати їх ніяк. Хтось із «слуг» пристосувався користуватися владою, хтось за півтора року навчився красти, як раніше крали колеги, хтось перебіг на службу до олігархів. Але були ті, що залишилися при своїх переконаннях.

Одним з переконаних прихильників змін був 23-й номер у виборчому списку партії «Слуга народу» Гео Багратович Лерос (на знімку авторства https://hromadske.radio). Він так сподобався Президентові Зеленському, що той призначив письменника, режисера і творця відомих муралів своїм позаштатним радником і підтримував з ним дружні стосунки. Але дружба й стосунки обірвалися 23 березня 2020 року після того, як Лерос опублікував відеозаписи, з яких випливало, що брат глави Офісу Президента Андрія Єрмака Денис, як би м’якше висловитися, домовлявся зі співрозмовниками про призначення претендентів на державні посади.

Скандал спустили на гальмах. Але Лерос для Президента та його оточення перетворився на ворога. Проти нього фабрикували кримінальні справи, йому спалили машину, а після того, як Гео Багратович з трибуни Верховної Ради сказав все, що думає про главу держави, вирішили виключити з фракції «Слуга народу». Виключили, таємно збираючи підписи. Лерос після цього дав кілька інтерв’ю, в одному з яких (Суспільному телебаченню) заявив, що пухлина у вигляді глави Офісу Президента Андрія Єрмака — неоперабельна. Вона загрожує зараженням усьому державному організму.

Лерос розповів про метастази цієї пухлини — від хамського ставлення глави держави до своїх соратників до формули «друзям — усе, ворогам — закон», якої у своїй діяльності тепер дотримується Зеленський. Колишній радник торкнувся теми призначення Президентом «свого» генерального прокурора. Торкнувся він і сюжету затримання в Мінську бійців з ПВК «Вагнер», нагадавши, що фракція «Слуга народу» досі відмовляється делегувати своїх представників у тимчасову слідчу комісію Верховної Ради. Якщо взяти до уваги, що Лерос володіє великим обсягом важливої інформації і більше не пов’язаний фракційною дисципліною, його інтерв’ю виявляться цікавими. Особливо перед місцевими виборами.

Ці вибори (25 жовтня, якщо хтось забув) і так будуть непростими. Досі не відомо, як їх проводити в «червоних зонах» поширення пандемії. До того ж можлива зміна виборчого законодавства у зв’язку з вимогою Росії провести українські місцеві вибори, включаючи окуповані окремі райони Донецької та Луганської областей. Глава української делегації в Тристоронній контактній групі Леонід Кравчук у цьому питанні сподівається пройти сухим між крапельками. Але навряд чи це вдасться. Метастази неоперабельної пухлини торкнулися всієї нашої полі-тики. Без винятків.