Пiсля пандемiï коронавiрусу свiт буде iншим. Це твердження вже стало загальноприйнятним. Iз ним важко не погодитися, але поки що мало хто замислюється, в яких напрямах i наскiльки суттєвими будуть змiни. Чому так – зрозумiло: коли мова йде про виживання, не до «високих матерiй». Але врештi-решт пандемiю буде подолано, тому варто все ж спробувати «подивитися за горизонт». Тим бiльше, що вже зараз коронавiрус актуалiзував проблему гендерноï рiвностi у сферi працi.

ТУРБОТА ВАЖЛИВIША ЗА ПРИБУТОК

У травнi 2020 року сталася подiя, на яку майже нiхто не звернув увагу, хоча вона дуже показова як для наших часiв. За iнформацiєю Департаменту працi та соцiальноï полiтики Одеськоï мiськоï ради, серед тих, хто стали на облiк у мiському Центру зайнятостi, чоловiки становили 48 %, а жiнки — 52 %. Тобто на ринку працi практично було досягнуто гендерного балансу. Це сталося вперше з часу iснування Центру, бо зазвичай доля жiнок становила приблизно двi третини.

- У цьому немає нiчого дивного, — каже економiстка Свiтлана Пiдгорна, посилаючись на координаторку «Мiжнародноï жiночоï лiги за мир та свободу» Нiну Потарську, яка вважає, що пiд час кризи «жiнки, якi працюють на найбiльш незахищених та гнучких роботах, можуть протриматись, тодi як чоловiки, зайнятi в реальних секторах економiки, можуть втратити роботу».

Панi Свiтлана розповiла про цiкавий та показовий факт. Виявляється, ще у 2009 роцi незалежний британський фонд New Economics Foundation (NEF) провiв дослiдження щодо найбiльш корисних для економiки професiй. Як же здивувалися самi iнiцiатори дослiдження, коли виявилося, що такими є доглядальницi, прибиральницi i нянi. Хоча саме цi професiï входять до перелiку найменш оплачуваних i «непрестижних».

Пандемiя, наслiдком якоï став карантин, суттєво змiнила погляди на «престиж» тих чи iнших спецiальностей. Варто подивитися хоча б на вакансiï Одеськоï обласноï служби зайнятостi станом на початок вересня 2020 р. Майже кожна сьома вакансiя — зi сфери педагогiки (вчителi шкiл, вихователi дитячих садкiв тощо). Близько 7 % вакансiй – то працiвники медичних закладiв, переважно медичнi сестри. Разом – це бiля 20 % тих, кого шукають роботодавцi. Додамо ще чималу кiлькiсть вакансiй у сферi торгiвлi та догляду за зовнiшнiм середовищем, i маємо десь третину «непрестижних», але, як виявляється, конче потрiбних професiй. Подiбне явище також є наслiдком процесiв, що вiдбуваються пiд час пандемiï, коли на перший план виходить сфера безпеки — медицина, освiта, торгiвля тощо.

Одеса – не єдина у цьому. Практично те саме переформування економiки можна побачити на прикладi iнших мiст Украïни та зарубiжжя.

Це призводить до справдi «тектонiчних зсувiв» у поглядi на економiчнi процеси.

Ще зовсiм недавно не виникало сумнiвiв у тому, яка економiка є найбiльш ефективною. Зрозумiло, ринкова. Здавалося безперечним, що чим вiльнiше почуває себе ринок, тим вищий добробут суспiльства. Користолюбство не тiльки не порок, навпаки,- мало не чеснота. I щоб було добре для всiх, треба лише дати простiр ринковiй стихiï, мiнiмiзувати втручання держави в економiку, а ще комерцiалiзувати гуманiтарний сектор — освiту, охорону здоров'я, науку, культуру. Коронавiрус продемонстрував, що ринковий фундаменталiзм не виправдав сподiвання. Реакцiя на коронавiрусну пандемiю — яскраве свiдчення неготовностi системи охорони здоров'я до такого роду лих.

Проте саме пандемiя активiзувала пошуки новоï моделi економiки сучасного свiту

«Що потрiбне пацiєнтам пандемiï? Догляд. Що потрiбне лiтнiм людям пiд час карантину? Догляд. Що потрiбне дiтям, яким не можна в школу? Догляд», — пише Хелен Льюïс, авторка книги «A History of Feminismin 11 Fights».

Все частiше з’являються статтi та виступи, де мова йде про перехiд вiд економiки, яка нацiлена на отримання прибутку, до так званоï «економiки турботи (Care Economy)». Тобто мова йде про формування економiчноï системи, в якiй турбота про людей стане головним прiоритетом.

«Вже сьогоднi можна помiтити iдеологiчнi зсуви «атлантiв», якi ранiше «контролювали своє життя та навколишнiй свiт», у бiк суспiльства солiдарностi та взаємодопомоги. Бо такi спiльноти ледь не єдинi, якi можуть забезпечити виживання пiд час драматичних змiн у суспiльствi», — вважає Нiна Потарська, координаторка «Мiжнародноï жiночоï лiги за мир та свободу».

Чи реальним є такий перехiд? Так, стверджує американський економiст Олександр Шабсiс: «У той же час окремi галузi економiки проходять пандемiю коронавiруса успiшно. Саме вони вказують напрямки ïï подальшого розвитку. наприклад:

- Виробництво та продаж медичного обладнання, товарiв i лiкiв.

- Виробництво та доставка продуктiв харчування.

- Компанiï типу Amazon, Uber, якi можуть: замiнити магазини роздрiбноï торгiвлi, роботу таксистiв.

- Органiзацiя навчання, роботи з дому, розваг i навiть медичних консультацiй через iнтернет-онлайн».

Звичайно, виникає питання: а наскiльки ефективною може бути така економiка? Виявляється, є вiдповiдь. У 2017 роцi Мiжнародна конфедерацiя профспiлок (ITUC) провела дослiдження з моделюванням того, як i на що впливають iнвестицiï у сферу турботи. Результати виявилися оптимiстичними: стiйкiсть сфери веде до скорочення розриву в оплатi працi мiж чоловiками i жiнками, яких у сферi турботи – бiльшiсть. Доходи домогосподарств зростають, збiльшується купiвельна спроможнiсть i економiчний попит. Поглиблене моделювання впливу iнвестицiй (в еквiвалентi 2 % ВВП) у сферу турботи (освiти, охорони здоров'я i соцiальний захист) показало збiльшення загальноï зайнятостi на 2,1–2,4 %.

ХОЧЕШ ЖИТИ — ЛАМАЙ СТЕРЕОТИПИ

Перехiд вiд «економiки прибутку» до «економiки турботи» категорично ламає стереотипи, що стосуються сфер дiяльностi жiнок i чоловiкiв.

«У сучаснiй економiцi спостерiгаються так званi «жiночi» та «чоловiчi» сфери дiяльностi. До «жiночих» традицiйно вiдносять сферу освiти, виховання, медицину, легку промисловiсть, малий бiзнес, сферу послуг, виконавчу владу, юриспруденцiю тощо. До «чоловiчих» – великий бiзнес, полiтику, важку промисловiсть, вiйськову сферу, армiю, авiацiю та флот, сфери, пов’язанi з ризиком та небезпеками», — зауважують авторки посiбника «Гендерна абетка для украïнських медiа» Софiя Котова-Олiйник, Богдана Стельмах, Оксана Ярош.

«Чоловiчi» сфери зазвичай вважалися престижними, «жiночi» — другорядними. Цей пiдхiд багато в чому пояснюється розривами в оплатi працi, бо заробiтки у важкiй промисловостi чи авiацiï донедавна були набагато бiльшими, нiж в освiтi чи медицинi.

Посткоронавiрусна економiка перевертає цi явлення. Бо з точки зору задоволення головних життєвих потреб, що є основою «економiки турботи», на перший план виходять саме нинiшнi «непрестижнi» професiï. Водночас, рiзке скорочення робочих мiсць у так званих «престижних» сферах дiяльностi змушує звiльнених працiвникiв шукати заробiтку у тих професiях, до яких вони зазвичай ставилися зверхньо. А це – одна з запорук вирiвнювання гендерного балансу у сферi працi.

Власне кажучи, таке явище украïнцям знайоме, хоча i добре призабуте. Десь у серединi 1992 року на дверях чи вiкнах бiблiотек, шкiл, медичних закладiв, власне, усiх закладiв бюджетноï сфери майже одночасно з’явилися стереотипнi оголошення: «Вiльних мiсць (чи вакансiй) немає». Це абсолютно незвичне для радянських часiв явище пояснювалося просто: масово закривалися пiдприємства, i «на вулицi» опинилася величезна кiлькiсть спецiалiстiв. Крiм того, не могли знайти роботу багато випускникiв вузiв. (Пам’ятаю, як зустрiв на вулицi знайому дiвчину, яка з «червоним дипломом» закiнчила геолого-географiчний факультет. А працювала реєстраторкою у полiклiнiцi; геологи виявилися нiкому не потрiбними). Саме тодi у школах та бiблiотеках з’явилася небувала досi кiлькiсть чоловiкiв.

Нинiшня пандемiя коронавiрусу практично виконує таку саму роль, як злам радянськоï економiчноï системи у 1990-х. До цього можна ставитися по-рiзному, але тенденцiю навряд чи вдасться зупинити.

Водночас, звертає нашу увагу кандидат економiчних наук Анатолiй Дубров, злам стереотипiв має торкнутися i такоï важливоï складовоï «економiки турботи» як сфера житлово-комунального господарства (ЖКГ). Але в протилежному напрямку. Стан багатьох будинкiв та iнших споруд, комунiкацiï, як кажуть, залишають бажати кращого. Мiж тим, у цiй сферi ми бачимо катастрофiчне старiння кадрiв, власне, як i в багатьох iнших iнженерних професiях. Тому, вважає фахiвець, ЖКГ є досить перспективною сферою для жiнок, особливо враховуючи можливiсть отримати доходи, якi переважають середнiй рiвень. Але для цього вже держава має докласти чимало зусиль.

Власне кажучи, цей процес певною мiрою вже почався. Останнiм часом мiнiстерства освiти та соцiальноï полiтики почали заохочувати жiнок та дiвчат здобувати STEM-освiту, що охоплює природничi науки, технологiï, технiчну творчiсть та математику. Iз вересня 2019 року в Украïнi дiє Проект STEM is FEM – освiтня благодiйна iнiцiатива, що спрямована на популяризацiю технологiчноï сфери серед дiвчат. Мета проекту – мотивувати дiвчат обирати STEM-професiю. У майбутньому це допоможе створити умови для розширення ïхнiх економiчних можливостей. Кожнi два мiсяця STEM is FEM обирає вузьку галузь i знайомить iз нею дiвчат на освiтньому модулi. Проведення iнформацiйно-просвiтницьких заходiв, заохочення та забезпечення умов для рiвного доступу дiвчат до STEM-освiти є заходом Державноï соцiальноï програми забезпечення рiвних прав та можливостей жiнок i чоловiкiв на перiод до 2021 року, затвердженоï постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украïни вiд 11.04.18 № 273, яка була розроблена Мiнсоцполiтики.

Також, вважає Анатолiй Дубров, вже зараз треба якомога ширше залучати жiнок до керiвництва на рiзних рiвнях. При цьому фахiвець посилається на дослiдження Deloitte, де вперше було проаналiзовано ефективнiсть управлiння компанiями жiнок-гендиректорок або операцiйних керiвникiв компанiй (CEO) з точки зору фiнансових показникiв. Як вiдомо, досi на призначення жiнок на керiвнi посади, особливо у сферi бiзнесу, часто впливають гендернi стереотипи. Згадане дослiдження вщент розбиває усталенi уявлення.

Виявляється, що в невеликих компанiях можна впевнено говорити про бiльшу успiшнiсть жiнок-CEO порiвняно з чоловiками: рентабельнiсть активiв у них вища на 40 %, капiталу — на 15%, продажiв за прибутком — на 7%. Жiнки-CEO бiльш ефективно управляють витратами таких компанiй. Якщо брати бiльшi пiдприємства, то тут у «жiночих» компанiй на 16% вище рентабельнiсть капiталу та продажiв за валовим прибутком. I навiть у великих компанiях у жiнок-CEO рентабельнiсть капiталу вища на 16%. Причому, дуже часто призначення главою компанiï жiнок вiдбувається у складних для компанiй ситуацiях, коли пiд загрозою саме iснування цих структур.

«Коронакриза буде глобальною й тривалою — з погляду як економiки, так i медицини, — попереджає Хелен Льюïс. — . Однак вона означає й певнi шанси. Це може бути перша епiдемiя, пiд час якоï гендернi та статевi вiдмiнностi буде задокументовано, на них зможуть спиратися дослiдники/-цi й тi, хто ухвалює рiшення.

Не варто повторювати помилки. Хай якою жахливою здається ця думка, подальшi епiдемiï неминучi, й гендернi питання не мають вважатися другорядними, такими, що вiдволiкають вiд «справжньоï кризи».

Отже: яким буде соцiально-економiчний устрiй в постпандемiчному свiтi? Маємо сподiвання, що бiльш справедливим: в контекстi гендерноï рiвностi загалом, та на ринку працi — зокрема.

Зрозумiло, що у невеличкiй за обсягом статтi можна лише окреслити контури проблеми, що ми i намагалися зробити. Тому чекаємо на вiдгуки i маємо намiр продовжувати розгляд проблеми.

Матерiал створено в межах проекту «Гендерночутливий простiр сучасноï журналiстики», що реалiзовується Волинським прес-клубом у партнерствi з Гендерним центром Волинi та за пiдтримки Украïнськоï медiйноï програми, що фiнансується Агентством США з мiжнародного розвитку (USAID) i виконується Мiжнародною органiзацiєю Internews.