На дводенному віртуальному засіданні Північноатлантичної ради НАТО на рівні міністрів закордонних справ, що відбулося 1—2 грудня, йшлося про низку ключових питань, серед яких — адаптація НАТО, нарощування військової сили Росією, зростання ролі Китаю та контроль над озброєнням. На саміт були запрошені і глави зовнішньополітичних відомств країн-партнерів — України та Грузії.

На підсумковій пресконференції генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг оприлюднив деякі результати цієї зустрічі:

— Ми розглянули ситуацію з безпекою у стратегічно важливому Чорноморському регіоні. Росія продовжує порушувати суверенітет і територіальну цілісність Грузії та України. Вона надалі нарощує свою військову міць у Криму й дедалі ширше розгортає сили в Чорноморському регіоні. Реагуючи на це, НАТО посилює свою присутність на суші, в морі та повітрі у регіо-ні Чорного моря.

Грузія та Україна — два наших цінних партнери у цьому регіоні. Ми працюємо з ними, відвідуємо порти, збільшуємо кількість тренінгів, нарощуємо спроможності, зміцнюємо потенціал та допомагаємо цим країнам розбудовувати свої оборонні структури. Окрім діяльності в рамках НАТО, ми закликаємо союзників надавати їм двосторонню підтримку, як це роблять Канада, США та низка інших країн-членів НАТО. Двостороння підтримка важлива для наших партнерів і є частиною загальних зусиль Альянсу в регіоні Чорного моря.

Якщо йдеться про Чорноморський регіон у ширшому сенсі, то три приморські держави — Туреччина, Румунія і Болгарія — є членами НАТО. У нас достатньо сил, висока готовність, поліцейська місія в повітрі, а також ми маємо спе-ціальну присутність НАТО в Румунії. Отже, у Чорноморському регіоні наша активність зросла, ми тісніше співпрацюємо з нашими партнерами Грузією та Україною. А сьогодні пролунав чіткий меседж, що країни-члени Альянсу готові посилити свою діяльність у різних сферах, надаючи ще більше практичної підтримки.

Не вдаючись у деталі секретної дискусії на засіданні міністрів НАТО, вважаю, що наша зустріч продемонструвала готовність продовжувати та зміцнювати партнерство з Україною. Ми в стані надати більше допомоги і можемо зуст-річатися на міністерському рівні для обговорення питань, що становлять спільний інтерес.

Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба, який взяв участь у засіданні Північноатлантичної ради НАТО, присвяченому проблемам безпеки в регіоні Чорного моря, підкреслив, що проведення такого саміту на рівні глав зовнішньополітичних відомств за участю України та Грузії є чітким сигналом незмінної підтримки Альянсом процесу реформ та євроатлантичного курсу обох країн:

— Я детально поінформував членів Альянсу про мілітаризацію Росією як державою-агресором тимчасово окупованого Криму. З конкретними цифрами, свідченнями про її негативний вплив на безпеку Чорноморського регіону. Крім того, ознаки нуклеаризації півострова є серйозною загрозою режиму ядерного нерозповсюдження. Ми хочемо більшої взаємодії з Альянсом, зокрема більше навчань НАТО в Україні. Я наголосив, що Україна й надалі рухатиметься до членства в Альянсі й очікує надання Плану дій щодо членства (ПДЧ), так само як і Грузія. Слід зазначити, що міністри низки країн у своїх виступах заявили про принципову підтримку надання Україні членства в НАТО.

Учасники зустрічі обговорили оновлену стратегію НАТО-2030 і продовження адаптації Альянсу, в тому числі доповідь групи експертів, призначених генеральним секретарем. Зміст цього документа прокоментувала директорка Центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук:

— По-перше, дуже чітко за-фіксована зміна зовнішнього безпекового середовища, в якому оперує та оперуватиме НАТО до 2030 року. На відміну від Стратегічної концепції Альянсу від 2010-го, де лише двічі згадувалися Україна та Грузія, а про партнерство з РФ — 13 разів, у цьому документі Росію чітко ідентифікують як загрозу. Понад те — як найбільшу військову загрозу в євроатлантичному просторі. Є також дуже чітка кваліфікація дій Росії у вигляді не лише неодноразових згадок про незаконну анексію Криму, але й про «вторгнення та окупацію частини Східної України». Є зафіксоване розуміння не лише військових, а й гібридних загроз і важливості адекватного реагування на них. Є пункт про неможливість повернення до business as usual з Росією. Є відображене на папері усвідомлення, що Росія намагається блокувати рух до НАТО тих країн, які прагнуть до нього вступити. Є навіть згадка про порушення Росією безпекових запевнень, передбачених Будапештським меморандумом (зазвичай про цей меморандум говорять українці, західні партнери воліють самі не порушувати це питання).

По-друге, в оприлюдненому документі є чітко підтверджена політика відкритих дверей — інша ключова рекомендація, яку різними каналами надсилали до представників робочої групи з Києва та Тбілісі. Важливим є і заклик до НАТО залишатися відданим рішенням Бухарестського саміту, в декларації якого, нагадаю, чітко і без жодних передумов ідеться про те, що Україна та Грузія будуть членами Альянсу.

По-третє, є пункт про неприпустимість того, щоб окремі країни-члени підривали роботу Альянсу, вносячи в його порядок денний політично вмотивовані зовнішні питання. Хоча напряму Угорщина та її вже кількарічні спроби блокувати Комісію Україна-НАТО не згадуються, однак між рядків читається саме це. Тим більше, що співголова робочої групи Вес Мітчелл за часів свого перебування на посаді заступника держсекретаря США багато уваги приділяв вирішенню цього питання, між Києвом та Будапештом.

Відносини України і Північноатлантичного альянсу після початку збройного конфлікту на Донбасі та анексії Росією Криму зміцнилися, а 12 червня 2020 року Україна стала учасником Програми розширених можливостей НАТО.