|
МОВА ЯК ЗАПОБІЖНИК ЕКСПАНСІЇ
23.01.2021 / Газета: Чорноморські новини / № 4-5(22223-22224) / Тираж: 8525
16 січня набула чинності стаття 30 «мовного закону» про перехід сфери обслуговування на державну українську мову. А відтак у російських та проросійських пропагандистів того дня була не чудова сніжна та сонячна субота, а важкий робочий день, коли вчергове потрібно очорнювати Українську державу. Про те, як саме мова сприяє відтворенню культури російськомовними громадянами, що проживають на території зарубіжних країн, російські соціологи визнають таке: «... Выяснилось, что титульное население каждой из 4 рассматриваемых стран отличается от россиян сильнее, чем русскоязычные, живущие в этих странах. В Эстонии титульное население отличается от россиян по 9 ценностям, а русскоязычное – по одной, то есть соотношение 9:1, в Израиле это соотношение 9:5, в Украине – 9:5, в Латвии – 8:7. То есть русский язык определенно играет важную роль в формировании и закреплении ценностей, и связано это может быть с недавней историей. После распада СССР прошло немало времени, но до сих пор у живущих за пределами России русскоязычных людей не сложилось сильной идентификации с титульными народами и государствами. Выросли поколения, во многом воспроизводящие российскую (советскую) культуру». Хоча джерело містить недостатньо інформації про збір даних, однак це гарна ілюстрація самими росіянами мети гуманітарної експансії, яку здійснювала і здійснює їхня держава. Безумовно, дуже спрощеним було б судження, що на світогляд впливає лише мова. В усіх країнах ситуація різна, зокрема й у нас, в Україні, де велика кількість російськомовних є етнічними українцями, що сприяє їх вплетеності у загальнодержавний український наратив. Тут, до речі, толерантність України до російської мови йде на користь, адже держава та суспільство не відкидають людей із спільноти за мовною ознакою (щоправда, є ті, хто вважає, що таки відкидає, але це прихильники «русского міра», які відкидають себе від суспільства самі). Нижче наведено графік (дані Фонду «Демократичні ініціативи» за листопад 2020-го), який демонструє розподіл зовнішньополітичних орієн-тацій серед груп з українською/російською мовою повсякденного спілкування. Як бачимо, серед російськомовних є частина прихильників інтеграції з РФ, але їх далеко не більшість. Тобто російська мова впливає, але не дорівнює прихильності до РФ саме через інші чинники: й етнічну приналежність; й збройну агресію РФ, яка багатьом відкрила очі, й просто через чинник часу. У наступній таблиці зображено співвідношення мови спілкування та зовнішньополітичних орієнтацій у розрізі віку. Як бачимо, російськомовна молодь є істотно більш проєвропейською порівняно зі старшими віковими категоріями, які також здебільшого говорять російською. Тобто, хоч би як РФ того хотіла, але час минає, покоління змінюються. Ми більше не живемо у СРСР і спектр джерел інформації про життя у світі не є обмеженим. Тому на тлі західних країн аргументи РФ у вигляді духовних скрєп та ядерних боєголовок (і супровідні «цінності» – корупція, авторитаризм та репресії) не переконують молодь, що це справді потрібні речі для її самореалізації. Тож «русскій мір» може бути насаджений тільки зброєю та примусом, а забезпечити його органічне панування (тобто прихильність громадян до нього) не виходить уже навіть у Білорусі. І щодо регіональної специфіки використання мови на повсякденному рівні. У Південному та Східному макрорегіонах серед людей, старших за 55 років, переважно українською говорять 28%, а серед молоді до 30 років – 15%. Тобто, на жаль, молодь часто виростає у російськомовному середовищі та переважно спілкується російською, але поза тим є проєвропейською. Тому мова є одним із важливих чинників формування світогляду, але не єдиним. І, безумовно, інформаційна та гуманітарна політика держави має бути комплексною, і питання мови мають посідати у ній важливе місце поряд із громадянською освітою, історичною пам’яттю, медійною грамотністю тощо. Автор: Сергій ШАПОВАЛОВ, політичний аналітик Фонду «Демініціативи» імені Ілька Кучеріва.
|
Пошук:
Автор
По данным Международной федерации диабета (IDF) за 2021 год, от диабета страдают 10,5% людей в возрасте от 20 до 79 лет и половина из них не знает об этом. Согласно прогнозам, к 2045 году этим заболеванием будет болеть на 46% больше — каждый восьмой взрослый или 783 миллиона человек. Эта перспектива пугающая, но не удивительная, учитывая текущую ситуацию
Під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеська національна наукова бібліотека, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» за сприяння Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної та Одеської міської рад, Українського інституту книги, Всеукраїнської громадської організації «Українська бібліотечна асоціація» та Всеукраїнської громадської організації «Бібліополіс» проводять Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині».
Останні моніторинги:
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.012 |