За останні три десятиліття темпи знеліснення Землі сповільнилися, однак, попри це, із 1990 року було втрачено близько 420 млн гектарів лісів, повідомляють «Новини ООН».

За даними Продовольчої і сільськогосподарської організації (ФАО), більше половини всіх лісів світу припадає на п’ять країн: Російську Федерацію, Бразилію, Канаду, США і Китай. Експерти Всесвітнього фонду дикої природи зазначають, що, зокрема, в Росії залишилося 247 млн гектарів первозданних лісів, які не чіпала людина. Але вони зникають на планеті зі швидкістю понад 1,6 гектара на рік, і ця швидкість стрімко зростає.

За інформацією ФАО половина лісових територій планети наразі майже не постраждала від зовнішнього впливу людини, а третина лісів — незаймані, тобто взагалі не відчули на собі наслідків людської діяльності. Але винищення лісів триває, від них вивільняються все нові й нові території. «Для того, щоб процес знеліснення і втрати біорізноманіття зупинити, необхідно переглянути методи виробництва та масштаби споживання продовольства», — наголошує генеральний директор ФАО Цюй Дун’юй.

За останні 13 років найвищі темпи зникнення лісів спостерігаються у Бразилії, Болівії та Аргентині. «Дев’ять із 24 головних світових точок знеліснення розташовані в Латинській Америці, вісім — в Африці, сім — в Азії. Найвищі темпи знеліснення відзначені в Амазонії (Бразилія та Болівія), Серрадо, Парагваї, Аргентині, на Мадагаскарі, Суматрі та Борнео», — йдеться у глобальному звіті Всесвітнього фонду дикої природи.

Дослідження проводилося у 29 країнах загальною площею понад 710 млн га. Лише у згаданих 24 регіонах, що розташовані в тропічних і субтропічних поясах Землі, із 2004-го по 2017-й рік втрачено 43 млн гектарів лісів (це десь як Марокко).

Експерти пояснюють, що під знелісненням прийнято розуміти повне зникнення лісів, назавжди або на тривалий час, як-от їх забудова, заміщення пасовищами, полями або плантаціями, що характерно для багатьох країн тропічної зони.

«8000 років тому ліси вкривали близько половини площі Землі, а сьогодні — лише 30%. Темпи знеліснення шокують, особливо в тих регіонах світу, де проживають найменш захищені місцеві спільноти й розташовані останні куточки дикої природи, що перебувають під загрозою зникнення», — наголошує голова Лісової практики WWF International Франц Реймонд Прайс.

Як знаємо, для нашої країни проблема знеліснення також є гострою. Втім, в українському представництві Фонду дикої природи зауважують, що у нас вона має особливості. Так, половина території України розташована у переважно безлісій степовій зоні. Наразі ліси займають близько 16% території держави, передусім — на Поліссі та в Карпатах, решта колись заліснених земель у межах лісової зони заміщені здебільшого сільськогосподарськими угіддями. Але, навіть попри це, Україна й досі відрізняється багатством типів лісу: від хвойного у високогір’ях Карпат та на Поліссі через різноманіття мішаного та листяного аж до чагарникового середземноморського типу, характерного для Південного берегу Криму. Основна загроза для українських лісів усіх типів — вирубування задля задоволення потреб у деревині.

Втім, зауважують в українському представництві WWF, у нас вирубування, в тому числі суцільне, призводить до деградації лісів, а не до буквального знеліс-нення територій. Річ у тому, що після заготівлі деревини відбувається лісовідновлення — або штучним шляхом (висадження лісових культур), або природним (коли на ділянці відростає ліс без втручання людини), тобто забезпечується незмінність лісопокритої площі. Винятки становлять окремі точкові випадки, що призводять до безповоротної втрати лісу: вирубування під нові дороги, ЛЕП, забудову, тобто коли йдеться не про заготівлю лісу для задоволення потреб у деревині, а про звільнення території під інфраструктурні об’єкти.

Але якраз заготівля деревини є головною українською бідою, бо задля цього суцільно вирубують старі ліси природного походження, зокрема й праліси та квазі-праліси. Попри те, що на таких ділянках потім триває відновлення лісу, молоді насадження (особливо, якщо йдеться про лісові культури) можуть виявитися не здатними компенсувати втрати старолісся, як-от для оселищ грибів, тварин і рослин, що потребують старих лісових ділянок. Окремо стоїть питання якості лісовідновлення, на що впливають і масштаби суцільних рубок, і наявність ресурсів (у тому числі фінансових). Що вже й казати про час: на відновлення пралісів знадобиться не одне десятиліття і навіть століття…