Лісосмуги… Голе гілля нині — як ознака осінньо-зимового періоду для листяних порід дерев. Розповідати про їх значення для природного середовища, а тим більше — для нашої степової зони, сподіваюся, не варто. Про це, мабуть, відомо і школяреві.

Хто не причетний до проблем, пов’язаних з цими природними об’єктами, може сказати: що там робити в зимові дні, коли сніг укрив і дерева, й землю пухнастою ковдрою? Насправді ж з настанням холодів у лісосмугах починаються найважчі часи. Нерідко, як хижаки на травоїдних тварин, браконьєри накидаються на дерева. І якщо звір зазвичай нападає на ослаблених, то лісогуби вибирають найкращі зразки.

Не потрібно навіть пильно придивлятися, аби пересвідчитися, що переважна більшість лісосмуг колишнього Лиманського району, зокрема розташованих поблизу населених пунктів Дмитрівка, Бутівка, Калинівка, Вовківське, Кордон та низки інших, помітно зріджена, а на окремих ділянках — зовсім знищена. У багатьох місцях видніються пеньки і від старих, і від молодих дерев, які ще минулої теплої пори були вкриті зеленим листям, а нині ті пеньки нагадують мінікладовища. Безжально, поспіхом зрубані дерева ятрять свіжими ранами. Від того видовища стає моторошно. Так і хочеться закричати: «Люди, схаменіться! Цінуйте усе те, що дала нам природа, що посадили-виплекали наші попередники! Що ж залишите після себе нащадкам?».

Зрозуміло, що, особливо в теперішні економічно непрості часи, житло обігрівати важко. Тому більшості сільського населення конче потрібні дрова. Але ж це не означає, що можна рубати все підряд. Є насадження, які потребують розчищення. Одні дерева закривають великий метраж поля, інші — ростуть надто щільно, а є й такі ділянки, де дерева захворіли й загинули — їх просто необхідно зрізати і прибрати. Якщо застосувати такий підхід, то можна і паливом запастися, і природі не зашкодити. Але для цього має діяти на місцях відрегульований державою певний екологічно-правовий механізм.

Інколи можна бачити біля сільських будинків купи свіжозрізаних дерев. Господарі й не ховають їх, вважаючи, що взяли нічийне. А чи так це має бути?

Вважаю, що новоствореним об’єднаним територіальним громадам (більше нікому!) слід термі-ново взяти лісові насадження на підпорядкова-

них територіях під свою опіку, домагатися від державних органів дієвіших повноважень, відповідного фінансування для їх належного утримання та охорони. На сьогодні ж у громад зв’язані руки: вони не можуть ні покарати за порубку, ні дозволити її. Лісосмуги залишилися поза увагою фермерів, від них відвернулися працівники лісгоспів. Нема нині і добровільних природоохоронних формувань, які колись надавали помітну допомогу в охороні лісосмуг, особливо в холодну пору року.

Якщо таке безвідповідальне ставлення до природи триватиме й надалі, то спровокуємо справжнє екологічне лихо. Уже зараз деякі лісо-смуги перетворилися на звалища гілля й сміття, втратили роль захисників полів, дичини, птахів, властивості очищувачів повітря та накопичувачів вологи. Усе це дає підстави стверджувати: наші зелені друзі під загрозою зникнення. Їх мусимо терміново рятувати!

смт Доброслав.