|
ДУНАЙСЬКА СТРАТЕГІЯ: ЧИ СКОРИСТАЄМОСЯ ШАНСОМ?
20.03.2021 / Газета: Чорноморські новини / № 21-22(22240-22241) / Тираж: 8525
18 лютого цього року Міністерство розвитку громад і територій України та служба віцепрем’єр-міністра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції повідомили, що національні координатори країн-учасниць Європейської стратегії для Дунайського регіону (ЄСДР) одностайно підтримали заявку нашої держави на головування в ній у 2022-у. Таким чином, Україна стане першою країною без членства в Євросоюзі, що впродовж року головуватиме у цій макрорегіональній ініціативі ЄС, до реалізації якої залучено 14 держав Дунайського басейну. (Статтю Любові Непоп, голови Дунайської комісії, надзвичайного та повноважного посла нашої держави в Угорщині «Навіщо Україні головування в Дунайській комісії?» читайте у «ЧН» за 11-13 лютого.) Це амбітний крок з боку українського уряду, адже головування країни у Дунайській стратегії є відповідальною місією, що потребуватиме значних інтелектуальних, людських і фінансових ресурсів. Не в останню чергу на урядове рішення щодо головування країни в ЄСДР вплинуло запровадження ротаційної моделі щодо його призначення. Згідно з її принципом, до України черга дійшла би тільки через 16 років. Тож український уряд скористався останньою нагодою очолити ЄСДР відповідно до ще чинного принципу, коли держава головування визначається шляхом проведення виборів. З огляду на це рішення Кабміну, безсумнівно, є вчасним та обґрунтованим. Утім, відкритим залишається питання: чим стане головування України у Дунайській стратегії — початком якісно нового етапу участі в цій ініціативі Євросоюзу, чи лише коштовною і ресурсовитратною PR-акцією? ЧИ Є ПІДСТАВИ ДЛЯ СКЕПТИЦИЗМУ? Насправді, так. Їх підґрунтям є той факт, що ставлення уряду до участі України у Дунайській стратегії донедавна було доволі формальним. Певною мірою його зумовлювало те, що, на відміну від переважної більшості країн-учасниць ЄСДР, як сусідня Румунія, повністю розташовані на території Дунайського басейну, для Києва це лише один з географічних ре-гіонів України. А проте, українська частина Дунайського регіону, до якої входять Одеська, Чернівецька, Івано-Франківська та Закарпатська області, за площею перевищує 68 тис. кв. км із майже шестимільйонним населенням, яке вирізняється найбільшим етнічним різноманіттям з-поміж решти українських регіонів, що й варто враховувати на рівні регіональної політики держави. Стратегічне значення української частини Дунайського регіону зумовлене межуванням усіх чотирьох її областей із країнами-членами ЄС. А отже, транскордонне співробітництво, в якому вони беруть участь, є однією з важливих складових євроінтеграційного руху України. Та, попри це, протягом майже десяти років з моменту запуску Дунайської стратегії Київ не надто зважав на питання участі в ній нашої держави. Про це свідчили і незадовільна якість першого варіанту позиційного документа України щодо Стратегії ЄС для Дунайського регіону в 2010-у (який був істотно доопрацьований завдяки тиску громадськості та за участі групи незалежних експертів), і низька активність під час щорічних форумів ЄСДР (єдиний виняток — п’ятий форум у 2016-у, коли серед його спікерів у Братиславі був представник МЗС України). Упродовж тривалого часу Україна залишалася єдиною країною-учасницею ЄСДР, яка не брала участі у координації жодного з її 11 пріоритетних напрямків, і лише відносно недавно долучилася до роботи координаторів пріоритетних напрямків 1-Б «Покращення мобільності та інтермодальності: залізничне, автомобільне і повітряне сполучення» і 9 «Інвестування у людей та їхні кваліфікації». Уряд України й досі не має документально оформленого стратегічного бачення участі країни у ЄСДР із чітко визначеними цілями, пріоритетами та напрямками, а також інструментами їх досягнення й реалізації. Утворений постановою Кабміну у вересні 2011 року Координаційний центр з провадження діяльності, пов’язаної з участю України в реалізації Європейської стратегії для Дунайського регіону, залишається досить аморфною структурою. Доволі слабким є й інститут Національного координатора ЄСДР, діяльність якого наразі забезпечує Міністерство розвитку громад та територій. Не надто активна позиція українських державних інституцій щодо ЄСДР не в останню чергу є наслідком «інституційного безпам’ятства», притаманного українській системі державного управління. На жаль, урядовий підхід до Дунайської стратегії став яскравим прикладом цього явища, і кожна зміна Кабміну призводила до повернення майже у початкову точку при спробах вибудувати систему координації участі України в ЄСДР. Жертвою «інституційного безпам’ятства», вже на регіональному рівні, став підписаний 18 лютого 2015-го Меморандум про співробітництво в рамках Стратегії ЄС для Дунайського регіону між Одеською, Чернівецькою, Закарпатською та Івано-Франківською обласними радами. Ця ініціатива Одеської облради була спробою налагодити горизонтальну співпрацю між чотирма областями української частини Дунайського регіону задля координації спільних дій у контексті ЄСДР і на нетривалий період призвела до пожвавлення контактів між ними. Але після кількох змін у складі облрад не залишилося «носіїв інституційної пам’яті» про цю ініціативу, і про неї забули. ПІГУЛКА ПРОТИ «ІНСТИТУЦІЙНОГО БЕЗПАМ’ЯТСТВА» Проблемою і наслідком формального ставлення урядових структур до участі України в ЄСДР є слабкі комунікація і співпраця з неурядовим сектором. Дунайська стратегія — платформа не лише для співпраці між країнами-учасницями на урядовому рівні. Її реалізація передбачає участь широкого кола представників бізнес-середовища, наукової спільноти та громадянського суспільства. Тож саме громадянське суспільство, зокрема незалежна експертна спільнота, стало потужним двигуном для участі України в реалізації ЄСДР. Наразі українське громадянське суспільство і є носієм інституційної пам’яті стосовно Дунайської стратегії. Починаючи з 2010 року зусиллями незалежної експертної спільноти були підготовлені та передані до урядових структур «Громадське бачення участі України в Європейській стратегії розвитку Дунайського регіону», «План дій у Європейській стратегії розвитку Дунайського регіону: аналіз та перспектива впровадження в Україні», «Комплексне бачення участі України в реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону». Саме зусиллями громадського сектора була налагоджена масштабна робота з інформування місцевих органів влади української частини Дунайського регіону та недержавних акторів про Дунайську стратегію та її роль у регіональному розвитку й реалізації євроінтеграційного руху України. Знаковими подіями стали проведені в Одесі у 2017 та 2018 роках масштабні конференції «День участі України у Дунайській стратегії», ініційовані одеським Центром регіональних досліджень (ЦРД) разом із Дунайським форумом громадянського суспільства (ДФГС) і віденським координаційним центром 10-го пріоритетного напрямку ЄСДР «Розвиток інституційних спроможностей та співпраці». Останній був поєднаний із другою конференцією донорів «Дунайський діалог з фінансових та інституційних спроможностей» за участі представників програм ЄС і міжнародних фінансових установ, зокрема ЄБРР. Важливо відзначити підтримку з боку Одеської обласної ради та Одеської обласної державної адміністрації як вдалий приклад співпраці між владою і громадянським суспільством задля активізації участі країни у Дунайській стратегії і як зразок того, що за наявності політичної волі результативні кроки, навіть в умовах обмежених фінансових ресурсів, є цілком можливими. Спільними зусиллями ЦРД, ДФГС та 10-го пріоритетного напрямку ЄСДР у рамках четвертого щорічного форуму ЄСДР у м. Ульм (ФРН) у 2015-у відбувся «круглий стіл» щодо участі Україні в Дунайській стратегії. У 2018 та 2019 роках у рамках сьомого щорічного форуму у Софії та восьмого у Бухаресті Центр сталого розвитку та екологічних до-сліджень Дунайського регіону і Міністерство інформаційної політики України за участі ЦРД організували українські виставки та «круглі столи», в останньому з яких взяв участь тодішній національний координатор ЄСДР Тарас Токарський. Наразі це єдиний приклад подібної взаємодії. Неурядовий сектор відіграє й потужну роль у залученні зовнішнього фінансування для реалізації масштабних проєктів. Яскравою ілюстрацією може слугувати п’ятирічний екологічний проєкт із бюджетом 2,4 млн. дол. США «Відновлення водно-болотних угідь та степів у регіоні дельти Дунаю». Він здійснюється в рамках програми «Ландшафти під загрозою» Кембриджської природоохоронної ініціативи на території України, Румунії та Молдови за участі Дунайського біо-сферного заповідника НАНУ і румунської Адміністрації біосферного заповідника дельти Дунаю. Цей наймасштабніший за всю історію роботи з екологічного відновлення у регіоні дельти Дунаю проєкт ініційований європейською природоохоронною організацією Rewilding Europe та українською громадською організацією Rewilding Ukraine. Він відповідає пріоритетним напрямкам ЄСДР 6 «Збереження біорізноманіття, ландшафтів та якості повітря і ґрунтів», 3 «Культура і туризм» та 4 «Якість води». Серед успішних інфраструктурних проєктів, що покращують мобільність у Дунайському регіоні (1-й пріоритет ЄСДР), варто назвати створення за рахунок українських приватних інвестицій поромного комплексу в селі Орлівка Одеської області та відкриття поромної переправи Орлівка-Ісакча. Разом із реконструкцією автотраси Одеса-Рені ця ініціатива істотно покращила транспортний зв’язок між Україною, Румунією та Болгарією (в контексті Дунайського регіону), а також автомобільну досяжність до Греції і Туреччини (в контексті Чорноморського регіону). ПРАВИЛЬНО РОЗСТАВИТИ АКЦЕНТИ Зараз Міністерство розвитку громад та територій України й Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції готують програму і план заходів головування України в Дунайській стратегії. Часові рамки, відведені для їх роботи, як і залучені до неї людські та експертні ресурси, дуже обмежені. У даному випадку насамперед треба вийти з вузького кола урядових структур і залучити експертів з неурядового сектора, тобто «носіїв інституційної пам’яті». Серед них, зокрема, варто назвати МБО «Екологія-Право-Людина», Центр регіональних досліджень і Центр сталого розвитку та екологічних досліджень Дунайського регіону в м. Одеса, чернівецький ДНТЦ «Екоресурс», ужгородське Агентство місцевого розвитку та інформаційних ресурсів «Європоліс», київський Український інститут міжнародної політики та Асоціацію органів місцевого самоврядування «Стратегія ЄС для Дунайського регіону». Другий важливий фактор — це робота у тісній співпраці з обласними та місцевими органами влади. Варто пам’ятати, що роль Києва — координуюча, тоді як реалізація конкретних проєктів та ініціатив у рамках ЄСДР, зокрема в рамках транснаціонального і транскордонного співробітництва, здійснюватиметься саме в українській частині Дунайського регіону. Наступним варто зазначити фінансовий аспект програми. Нагальними є два завдання: 1) інвентаризація проєктів, що вже реалізуються в контексті ЄСДР і забезпечують участь України в її втіленні, та налагодження комунікації з їхніми командами, що має стати складовою координації діяльності з реалізації ЄСДР в Україні; 2) спільно з Директоратом координації міжнародної технічної допомоги Секретаріату КМУ вирішення технічних проблем, що спричинили катастрофічну ситуацію з участю українських партнерів у Дунайській транснаціональній програмі, а також забезпечення захисту інтересів українських виконавців проєктів транскордонного співробітництва від непрофесійних і неправомірних дій, що іноді трапляються з боку координаційних органів відповідних програм. І наостанок — Україна є водночас договірною стороною міжнародних конвенції та членом міжнародних організацій — виконавчих органів цих конвенцій, зокрема Міжнародної комісії із захисту ріки Дунай (ICPDR) та Дунайської комісії з питань судноплавства. Ці організації, з одного боку, є міжнародними платформами для співпраці та вироблення відповідних політик у Дунайському регіоні, а з іншого — на їхніх напрацюваннях та пріоритетах значною мірою ґрунтуються й відповідні пріоритети ЄСДР. До того ж, беручи участь у їх роботі, Україна де-факто залучена до реалізації відповідних напрямків ЄСДР. Тож консультації з представниками Україні у цих міжнародних організаціях теж допоможуть правильно розставити акценти та забезпечити якість і ґрунтовність програмних документів щодо головування України у Дунайській стратегії. Цей перелік не є вичерпним. Але ключовий критерій, яким повинні керуватися розробники програмних документів щодо головування країни у ЄСДР, — це масштабування його пріоритетів. Вони мають зосередитися не лише на національних інтересах, а й відповідати стратегічним інтересам розвитку усього Дунайського регіону. Головування у ЄСДР дає Україні шанс зміцнити свою роль як регіонального лідера. Варто пам’ятати, що лише дві країни-учасниці ЄСДР — Україна та Молдова — не є ні членами ЄС, ані країнами-кандидатами, проте мають угоди про асоціацію з ним, тож консультації з молдовським урядом і визначення спільних для обох країн пріоритетів можуть додати більшої ваги головуванню України в Європейській стратегії для Дунайського регіону. Ігор СТУДЕННІКОВ, виконавчий директор Центру регіональних досліджень, член виконкому Дунайського форуму громадянського суспільства (Айзенштадт, Австрія), завідувач відділу регіонального моніторингу Регіонального філіалу НІСД в Одесі у 2004-2006 рр. Артем ФИЛИПЕНКО, завідувач сектора досліджень Південного регіону Національного інституту стратегічних досліджень (Одеса). Джерело: https://niss.gov.ua. Автор: Ігор СТУДЕННІКОВ, Артем ФИЛИПЕНКО
|
Пошук:
Автор
По данным Международной федерации диабета (IDF) за 2021 год, от диабета страдают 10,5% людей в возрасте от 20 до 79 лет и половина из них не знает об этом. Согласно прогнозам, к 2045 году этим заболеванием будет болеть на 46% больше — каждый восьмой взрослый или 783 миллиона человек. Эта перспектива пугающая, но не удивительная, учитывая текущую ситуацию
Під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеська національна наукова бібліотека, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» за сприяння Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної та Одеської міської рад, Українського інституту книги, Всеукраїнської громадської організації «Українська бібліотечна асоціація» та Всеукраїнської громадської організації «Бібліополіс» проводять Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині».
Останні моніторинги:
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 25.04.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.014 |