Через десять років Китай і США залишаться провідними державами. Як і Росія, але з меншою впевненістю. Європейський Союз, імовірно, не відіграватиме центральної ролі у міжнародній політиці, принаймні не буде наддержавою. Те ж стосується і Великої Британії, Індії та Японії.

НЕСПОДІВАНІ ПОЛЮСИ?

НАЙІМОВІРНІШЕ, НІ

Упродовж останніх років полі-тичний вплив Китаю набуває дедалі більшої ваги у всьому світі. Те, що він готовий боротися за світове лідерство, показали торговельні війни між ним та США. Можливо, саме через це сьогодні поширена думка про те, що у 2030 році Китай буде наддержавою. З цим погоджуються понад три чверті жителів західноєвропейських країн-членів ЄС та більше двох третин населення Латинської Америки. Думка українців практично збігається із середньою по світу: 55% бачать у 2030-у Китай наддержавою, 27% — ні.

Як і передбачалося, найбільш скептично сприймають перспективи Китаю до 2030 стати наддержавою жителі Індії. Майже половина респондентів вважає, що цього не станеться. А ще Індія — єдина країна, де частка скептиків щодо провідної геополітичної ролі Китаю переважає частку тих, хто погоджується з таким прогнозом. Але це, радше, прояв ворожості до політики сусіда, ніж раціональний погляд.

Сумніви у майбутній ролі Китаю як світової наддержави притаманні не тільки Індії. Такі ж настрої відобразилися у відповідях опитаних у всій Азії, включаючи Росію, — приблизно третина не вважає його майбутньою наддержавою. Попри це, як і в Азії загалом, так і в Росії зокрема, більшість усе ж таки погоджується з прогнозами про лідерство Китаю (хоча в Росії не так відчутно).

56% людей у всьому світі переконані, що у 2030-у США залишаться наддержавою (в Україні таких менше — 36%, а 42% дотримуються протилежної думки). Найбільш упевнені в цій перспективі жителі Близького Сходу, Східної Азії та у самих США. Натомість респонденти з Росії, Африки та Західної Азії найбільш схильні не погоджуватися з таким прогнозом.

Дві п’ятих респондентів у всьому світі вважають, що Росія в найближчому майбутньому буде однією з наддержав, (в Україні таких — лише 16%). Більше третини опитаних не погоджується з таким прогнозом, (в Україні негативний показник один з найвищих — 67%). Значною є частка тих, хто ще не визначився.

Жителі Латинської Америки, Близького Сходу та країн Європи, що не входять до складу ЄС, охочіше вірять у провідну роль Росії в міжнародних відносинах. А от самі росіяни щодо цього не такі впевнені: лише третина з них погоджується, що РФ буде одним із глобальних політичних акторів, тоді як 41% — ні. Найменш упевненими у світовому лідерстві Росії є саме її жителі, а також Азії.

На думку третини світового населення, до 2030-го Японія стане наддержавою. Майже половина респондентів не погоджується з цим. В Україні показники практично такі ж. У провідну роль Японії найбільше вірять у Латинській Америці та на Близькому Сході. Найбільше незгодних з такою оцінкою — у Європі, Росії та Азії.

Найменш очікуваною наддержавою майбутнього є Індія. Тільки 16% респондентів бачать її ключовим гравцем на міжнародній арені через 10 років. Дві третини поділяють протилежну думку. В Україні негативний показник один із найвищих — 79%. Одне з пояснень — нестача інформації. Зате громадяни самої Індії твердо переконані, що до 2030-го їхня країна стане наддержавою — так вважає 79% опитаних.

Більшість людей у всьому світі не очікує, що наприкінці поточного десятиліття Велика Британія буде наддержавою. Протилежної думки лише чверть опитаних. В Україні цей показник трохи вищий — 31%.

Регіональний аналіз показує, що європейці є одними з ключових скептиків, коли йдеться про міжнародну роль Великої Британії у десятирічній перспективі. Охочіше вірять у її міжнародну значущість жителі Близького Сходу. Хоча частка скептиків переважає й там.

На думку більшості респондентів у усьому світі, ЄС також не залишатиметься світовим гравцем. Утім, третина опитаних вірить у протилежне. Приблизно таке ж співвідношення і в Україні. Оптимістичніше щодо значущості ЄС на міжнародному рівні ставляться на Близькому Сході та в Латинській Америці. А от самі європейці, особливо громадяни заходу ЄС, щодо цього скептичніші.

НАДДЕРЖАВИ ДЕСТАБІЛІЗУЮТЬ СВІТ?

На думку більшості респондентів у всьому світі, США й надалі залишатимуться наддержавою, але водночас сприймаються і як найбільш дестабілізаційна сила. Так вважає понад половина опитаних. Третина — протилежної думки. Решта не визначилася. В Україні оцінка ролі США краща, ніж середня по світу: 40% вважають її стабілізуючою, 37% — ні.

Жителі Близького Сходу та Росії розглядають США як переважно дестабілізаційну силу. Втім, такої ж думки і значна кількість європейців (особливо — у західноєвропейських державах-членах ЄС), а також жителів Західної Азії та Латинської Америки. Політику Сполучених Штатів як таку, що сприяє стабілізації, вважають переважно в Індії та (дещо меншою мірою) у Східній Азії.

Ставлення до політики США залишилося незмінним протягом останніх кількох років: у 2018-у та 2019-у частки тих, хто вбачав у них як стабілізуючі (28% — у 2018-у та 31% — у 2019-у), так і дестабілізаційні чинники (56% — у 2018-у та 54% — у 2019-у), порівняно з результатами останнього опитування, практично не зазнали змін.

Щоправда, нова адміністрація США може внести певні зміни в глобальну картину. Подальші хвилі опитування підтвердять або заперечать це припущення.

Більшість людей у всьому світі вважають, що політика Росії також радше дестабілізаційна. Структура позитивних і негативних відповідей подібна до зафіксованих у ставленні до США. Близько половини респондентів називають Росію державою, яка несе дестабілізаційні ризики (в Україні негативний показник один із найвищих — 72%), третина поділяє протилежну думку (в Україні — лише 12%), а кожен п’ятий — не визначився з відповіддю. Однією з найбільших країн, жителі якої переважно впевнені у стабілізуючій ролі Росії як наддержави, є Індія. Самі росіяни також сприймають свою країну як радше стабілізуючу, однак з меншою впевненістю.

Незмінним протягом останніх кількох років залишається ставлення до політики Росії.

Загалом світові уявлення про Китай ідентичні з уявленнями про США та Росії: близько половини опитаних оцінюють цю країну як дестабілізаційний міжнародний фактор (в Україні таких лише 28%), третина бачить його радше стабілізуючою силою, а п’ята частина — не може визначитися (в Україні таких аж 36%). Утім, схоже, певне занепокоєння стосовно політики Китаю демонструє ознаки потенційного зростання, що підлягає перевірці в опитуваннях наступних років.

Політика Китаю розглядається радше стабілізуючою в регіо-нах Західної Азії та Африки. У протилежному найбільш упевнені жителі ЄС, Близького Сходу, а також Індії та Східної Азії.

Попри те, що, за оцінками респондентів, Європейський Союз через десять років перестане бути наддержавою, сьогодні він є єдиною наддержавою, яку оцінюють у світі як радше стабілізуючу силу. Цю тезу підтримують дві п’ятих опитаних. Третина вважає, що ЄС дестабілізує світ, а чверть — вагається з відповіддю. В Україні позитивна оцінка ролі ЄС вища — 50%, і лише 25% висловлюють протилежну думку.

У глобальному масштабі ЄС як стабілізуючу силу розглядають переважно європейці, а також жителі Латинської Америки та Східної Азії. Натомість, на думку значної частки опитаних на Близькому Сході та в Росії, вплив ЄС — радше дестабілізаційний.

Загалом частка тих, хто сприймає Європейський Союз як стабілізуючий фактор, упродовж року в світі зменшилася на 8%.

Отже, складається враження, що нині нема такої наддержави, яка сприймалася б значною більшістю як стабілізуюча. Не найкраща новина в період пандемії.

— Дедалі більший вплив Китаю у міжнародних відносинах — це не несподіванка, а от втрата Європейським Союзом міжнародного впливу справді дивує. Це найбільш дестабілізаційний факт, оскільки ЄС завжди намагається знайти баланс, наскільки це можливо. Теоретично, Росія могла б посісти середню позицію між США та Китаєм, але сьогодні на практиці це звучить більш ніж абсурдно. Схоже на те, що Захід штовхає Росію та Китай до об’-єднання. З огляду на глобально зростаючу роль держави в економіці, найімовірніше, ця тенденція не зміцнить демократію, — коментує Канчо Стойчев, президент Gallup International Association.

Міжнародне опитування кінцевого року асоціації Геллапа (EoY) — це щорічна традиція, започаткована та розроблена під керівництвом доктора Джорджа Геллапа у 1977-у. Наприкінці 2020-го було опитано 41998 осіб у 44 країнах світу. У кожній державі протягом жовтня-грудня було проведено співбесіду з репрезентативною вибіркою з приблизно 1000 чоловіків та жінок, або особистим шляхом, або телефоном чи через Інтернет.

В Україні дослідження проводилося Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва спільно з Київським міжнародним інститутом соціології. На початку грудня 2020-го було опитано методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера, на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Вибірка репрезентативна для дорослого населення (віком 18 років і старше). До неї не включаються території, які тимчасово не контролюються урядом України. В ході опитування проведено 1000 інтерв’ю. Статистична похибка вибір-ки (з ймовірністю 0,95 і з врахуванням дизайн-ефекту 1,1) не перевищує 3,5%.

Джерело: https://dif.org.ua.