6 квітня, обговорюючи з генсеком Північноатлантичного альянсу Єнсом Столтенбергом ситуацію на Донбасі, президент Володимир Зеленський наголосив: «Ми віддані реформуванню нашої армії та оборонного сектора, але одними реформами Росію не зупинити. НАТО — це єдиний шлях до закінчення війни на Донбасі. ПДЧ стане справжнім сигналом для Росії». Кількома днями раніше, під час телефонних розмов із президентом США Джо Байденом та прем’єр-міністрами Канади і Великої Британії — Джастіном Трюдо та Борисом Джонсоном — Володимир Зеленський також наголошував на тому, що отримати ПДЧ від НАТО — це першочерговий пріоритет для України.

Що означає на цьому тлі заява головнокомандувача ЗСУ Руслана Хомчака: «Вступ нашої держави до НАТО зміцнить не тільки Україну — він так само посилить Організацію Північноатлантичного договору»? Як і чим конкретно Україна може посилити НАТО, в першу чергу, саме в Чорноморському регіоні?

«Укрінформ» розпитав про це в шанованих фахівців з військово-політичної тематики — колишнього міністра оборони України Андрія Загороднюка, співдиректора програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки «Центру Разумкова» Олексія Мельника та редактора порталу Defense Express Валерія Рябих.

За словами Олексія Мельника, заява Руслана Хомчака — це радше не про готовність, а про констатацію факту: «Сьогодні наша держава виступає як повноправний партнер, ми пос-тійно демонструємо прихильність принципам трансатлантичної безпеки. Наприклад, ЗСУ більше десяти років беруть участь у широкому діапазоні операцій та місій під егідою НАТО, як-от у Косово, Афганістані тощо. Крім того, українські військові активно залучаються до різноманітних міжнародних навчань».

Але ключове — це 250-тисячна українська армія, наголошує експерт-міжнародник «Центру Разумкова».

«Україна має одну з найбільших у Європі армію, яка має реальний досвід протистояння ЗС РФ як на полі бою, так і в інших доменах, зокрема в інформаційному та кіберпросторах», — доповнює Валерій Рябих.

Військовий експерт каже, що досвіду участі у конфліктах навіть низької інтенсивності із застосуванням на полі бою сучасних засобів розвідки, безпілотних засобів радіоелектронної боротьби та активного вогневого впливу й артилерійських систем різного калібру, включно з великими, у більшості армій європейських країн-членів НАТО нема. «Як нема у вояків більшості європейських країн (з огляду на їх історичний досвід та десятиліття ситого й мирного життя) і психологічної готовності реально воювати з РФ, навіть у разі відкритої, а, тим більше, гібридної агресії з боку цієї країни», — додав пан Рябих.

Експерт також нагадує, що, за оцінками Global Firepower, Україна наразі посідає 25-е місце в щорічному рейтингу армій світу: «Однак реальні показники можуть бути і вищими, якщо, наприклад, враховувати високу вмотивованість українських воїнів, що є одним із найцінніших факторів, які забезпечують перемогу на полі бою».

Андрій Загороднюк переконаний: «Наша армія сильна і добре підготовлена, вона має досвід боротьби з російською армією — однією з найрозвиненіших, найбільш агресивних і брутальних у світі, яка воює з використанням гібридних методів. Ця гібридність полягає в тому, що вони використовують і технології шостого покоління, п’ятого покоління — це й безпілотники, і радіоелектронні засоби — і при цьому підходи XVIII-ХІХ століть. До цього європейці та американці не звикли».

Відтак, на думку екс-міністра оборони, Україна точно буде корисною для НАТО. Наші воїни можуть навчити військових держав-партнерів того, що є сучасна війна і як успішно протидіяти ворогу, яким би технічно забезпеченим він не був. «І, зрештою, вже це роблять під час спільних військових навчань, у яких беруть участь британці, канадці, американці, литовці. Приміром, на тому ж Яворівському полігоні або на інших. Тобто ми вчимося багато чому в них, а вони — у нас, — каже пан Загороднюк. — Свого часу високоповажний американський генерал Бен Ходжес підтвердив у розмові, що вони навіть змінили більшу частину своїх тренувальних доктрин після кількох років спільних навчань на українських полігонах. В Україні деякий час працювала серйозна аналітична група американських радників The Asymmetric Warfare Group (армійський підрозділ Сполучених Штатів, створений під час війни з тероризмом для пом’якшення різноманітних загроз, пов’язаних з асиметричною війною. — Ред.)».

У контексті нашого досвіду Андрій Загороднюк згадав і про кіберзагрози. За останні кілька років фактично відкрився окремий фронт. На центральні органи влади та об’єкти критичної інфраструктури України, зауважив він, сьогодні здійснюється десь 300—400 ворожих кібер-атак на день. «І наші це витримують. Попри те, що зараз на Заході є/створюється кіберкомандування, але ще декілька років тому вони не були готові до цього. Тож, гадаю, що досвід України у питаннях протидії також буде важливим», — наголосив пан Загороднюк.

Нарешті, українське військо може посилити Альянс і при вирішенні міжнародних проблем. Ексміністр оборони нагадав, що у 2019 році вперше в історії підрозділ з країни не члена НАТО, а саме 140-й центр Сил спеціальних операцій (ССО) ЗС України («наймолодший» підрозділ, який створювався за стандартами Альянсу. — Ред.), пройшов сертифікацію як підрозділ SOF і тепер має право залучатися до Сил швидкого реагування (СШР) НАТО. (СШР складаються з військ спеціального призначення, повітряних, морських сил, що готові впродовж п’яти днів до реагування на кризові ситуації в усіх частинах світу, а при значному військовому конфлікті (війні) повинні стримувати ворога до підходу основних сил до 30 днів. — Ред.). «Можна також виокремити і наші сухопутні, і морські сили, і десантно-штурмові війська, які також можуть пройти відповідну сертифікацію НАТО. За рівнем підготовки вони точно не гірші, ніж ССО», — стверджує Андрій Загороднюк.

«Отримання Альянсом ще одного члена із числа чорноморських держав, якою є Україна, може суттєво посилити позиції НАТО та забезпечити стримування РФ у Чорноморському регіоні — навіть у ситуації, коли Україна має достатньо обмежені військові можливості на морі», — переконаний військовий експерт Валерій Рябих.

Наразі Конвенція Монтре, за його словами, суттєво обмежує Альянс у силах та засобах, які він може мати в Чорному морі, а Україна з її потенціалом розвитку Військово-морських сил може стати гарним бонусом для НАТО. «Ще більше посилить безпеку регіону та вплив у ньому Альянсу, сприятиме відновленню дії міжнародного права, порушеного російським агресором, та відновленню територіальної цілісності України, поверненню Криму і його демілітаризації. В такому разі, з одночасним зменшенням військових можливостей РФ, цей регіон може перетворитись у регіон миру та процвітання», — додав пан Рябих.

«Якщо Україна стане повноправним членом НАТО, то Росію оточуватимуть у Чорному морі всі країни-члени Альянсу — Румунія, Болгарія, Туреччина і, дуже сподіваюся, також і Грузія. Таким чином ми зможемо збудувати міцну коаліцію, яку вже зараз активно обговорюють, коаліцію, що допомагатиме стримувати російські зазіхання в Чорноморському регіоні», — коментує ексміністр оборони Андрій Загороднюк.

Зрештою, колективні спроможності країн-членів НАТО на порядок більші, ніж спроможності РФ. «Сюди ж — розвідка. Вона сьогодні в України досить сильна. Українська розвідка має цінні дані, які будуть корисними НАТО, зрештою, як і нам — їхні. І в Чорному морі, якщо ми існуватимемо в єдиному інформаційному просторі, будемо обмінюватися розвідданими стратегічного характеру, і навіть тим, що прилади показують, — це, безумовно, дуже допоможе всім», — наголосив пан Загороднюк.

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки «Центру Разумкова» Олексій Мельник погоджується з колегами, а також нагадує про співпрацю НАТО з Україною у галузі стратегічних перевезень, де використовуються українські транспортні літаки. «Досить часто буває таке, що Альянсу потрібно забезпечити швидке перекидання великої кількості військ, техніки, спорядження чи медичного обладнання. Нагадаю, що укра-їнська авіація — Ан-124 «Руслан» та Ан-225 «Мрія» — часто виконувала подібні завдання. Ба більше, наша авіація рятувала у 2020-у країни НАТО (Францію, Іспанію, Польщу, Чехію, Данію, США тощо) в критичний момент, коли їм бракувало обладнання для боротьби з коронавірусом. Тобто Україна може не тільки підвищити бойовий потенціал системи колективної безпеки за рахунок сильного війська, а й допомагати союзникам у критичних ситуаціях, як-от у часи пандемії», — зауважив Олексій Мельник.

У Кремлі категорично не хочуть, аби Україна вступала у НАТО. «Це погіршить ситуацію на Донбасі», — пригрозив 6 квітня прессек Путіна Дмітрій Пєсков. Утім, подібне з «кремлівських веж» лунає не вперше. Наприклад, у 2018 році Владімір Путін заявив: «Просування інфра-структури НАТО до наших кордонів вважатиметься загрозою, і реакція буде вкрай негативною».

Що з цього приводу думають експерти, чи можуть стосунки НАТО з РФ у принципі стати гіршими, ніж вони є зараз?

«Наразі багато членів Альянсу все ще побоюються, що рішення щодо повноцінного членства України в НАТО може підірвати систему Євроатлантичної безпеки. Мовляв, це спровокує Росію на чергову агресію. Причому не лише проти України, а й проти інших членів НАТО. Простіше кажучи, деякі держави-члени Альянсу мають страх купити квиток на війну», — стверджує експерт-міжнародник Олексій Мельник.

«Стосунки між Росією та НАТО не можуть стати гіршими, тому що вони й так погані», — вважає колишній очільник Міноборони Андрій Загороднюк. За його словами, нині це стосунки фактично ворогів, які, однак, не перейшли у відкриту війну тільки тому, що російська економіка не витримає санкцій, вона критично залежна від країн Заходу. «Якщо на РФ накласти такі ж обмеження, як, приміром, на Іран (з перекриттям банківських систем, ембарго і так далі), то РФ збанкрутує як країна. Інша річ — збанкрутіла Росія не дуже вигідна Європі, адже це буде величезне джерело нестабільності, причому з ядерною зброєю», — каже пан Загороднюк. І тут же додає, що примус з боку Заходу все ж можливий. «Тому що Росія потрібна Заходу менше, ніж Захід потрібен Росії. Ми часто чуємо від росіян про нібито якусь незалежність і самодостатність, а проте, експорт тієї ж нафти і газу надкритичний для економіки РФ. Відтак, як би це дивно не звучало, але єдине, що утримує натівські країни від війни з РФ, — це те, що остання просто не може собі цього дозволити насправді. Якби могла, то війська РФ вже давно були б в Естонії, Литві, вони намагалися б далі просуватися тут, в Україні. Тому, повторюся, стосунки гіршими не стануть. РФ і НАТО вже давно не друзі, й усі це чудово розуміють», — підсумував Андрій Загороднюк.