Деколи ми за давньою звичкою називаємо реєстрацію місця проживання пропискою, але чи є ці поняття тотожними?

Трохи історії. Прописка була запроваджена в колишньому СРСР у 1932 році як система обліку громадян. Головним її принципом було офіційне прикріплення певної особи до конкретного місця проживання. Адже без відповідної відмітки у паспорті громадянин не міг влаштуватися на роботу, отримати медичні чи соціальні послуги.

На території України цей механізм діяв, аж допоки Конституційний Суд України своїм рішенням (№15-рп/2001 від 14 листопада 2001 року) не визнав його неконституційним і по суті скасував прописку. А в 2003-у був ухвалений Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», які запровадив правило добровільної реєстрації громадян за місцем проживання або перебування.

Отже, сьогодні такого поняття як «прописка» в законодавстві України не існує, натомість існує реєстрація.

Які ж відмінності прописки від реєстрації?

Головна відмінність між ними — це цілі здійснення. Прописка втілювала в життя функцію адміні-стративно-планового розміщення населення, контролю за переміщенням громадян, а реєстрація — це підтримка юридичного зв’язку між людиною і державою з метою взаємного виконання прав та обов’язків. Реєстрація має повідомний характер і не обмежує свободу пересування громадян.

Крім того, прописка закріплювала громадян за визначеною адміністративно-територіальною одиницею — видавати дозвіл на проживання мали право адміністративні органи на місцях. Натомість інститут реєстрації не встановлює таких обмежень. Важливим є й те, що власник приміщення може зареєструвати в своєму помешканні будь-яку особу, на відміну від прописки, яка дозволяла прописувати лише близьких родичів.

Не можна оминути увагою й той факт, що для того, аби здійснити реєстрацію місця проживання, необхідно зібрати істотно менший, порівняно з пропискою, пакет документів.

Чи є реєстрація обов’язковою?

Кожен громадянин України зобов’язаний зареєструвати своє місце проживання, а в разі його зміни повідомити компетентні органи протягом 30 днів. Батьки зобов’язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини впродовж трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

За несвоєчасну реєстрацію передбачена адміністративна відповідальність — попередження або штраф.

Куди звертатися, яка вартість послуги та які документи потрібно надати?

Сьогодні функцію реєстрації місця проживання здійснюють органи місцевого самоврядування. Причому, реєстрація місця проживання може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

За таку послугу встановлений адміністративний збір:

• якщо особа звертається своєчасно, без порушень встановленого строку — 0,0085 розміру мінімальної заробітної плати;

• якщо строки звернення порушені — 0,0255 розміру мінімальної заробітної плати.

Якщо реєстрація місця проживання проводиться з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання, адміністративний збір сплачується одноразово.

Для реєстрації необхідно надати:

• письмову заяву;

• документ, до якого вносяться відомості про місце проживання (як правило — паспорт). Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;

• квитанцію про сплату адміністративного збору;

• документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;

• військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);

• заяву про зняття з реєстрації місця проживання особи (у разі здійснення реєстрації місця проживання одночасно із зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).

Яке правове значення реєстрації місця проживання?

Сьогодні існують соціальні та адміністративні послуги, які надаються винятково за місцем реєстрації:

• отримання паспорта (як національного, так і закордонного);

• виплата пенсій;

• виплата соціальної допомоги з безробіття, догляду за дитиною тощо (виняток — виплата допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами);

• оформлення проїзного документа дитини;

• реєстрація фізичної особи-підприємця;

• голосування на виборах;

• звернення за безкоштовною медичною допомогою.

Окрім того, за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

І наостанок. В особи, яка зареєстрована у помешканні, але не є його власником або співвласником, не виникає автоматичного права власності на чуже нерухоме майно, в якому вона проживає.

Тетяна КУЛІШОВА,

директор Роздільнянського місцевого центру

з надання безоплатної вторинної правової допомоги.