ЯКА СИТУАЦІЯ НА УКРАЇНСЬКОМУ КОРДОНІ З ПРИДНІСТРОВ’ЯМ?

Росія не відвела війська від українського кордону. Про це заявив Президент України Володимир Зеленський. Загалом йдеться про ударне угруповання чисельніс-тю 100 тисяч військовослужбовців.

Про потенційні загрози сказано вже немало, тому «Донбас. Реалії» вирішили звернути увагу на напрямок, про який зазвичай не згадують у контексті можливої атаки, але де також є підрозділи російської армії. Це — Придністровський регіон Респуб-ліки Молдова, з яким Україна має спільний корон протяжністю 400 кілометрів.

Арсенал

під контролем Росії

Червоно-зелений прапор із серпом та молотом майорить за якихось десять метрів від українського пункту пропуску в селі Домниця Одеської області. Невеликий місцевий перехід не працює вже понад рік і, здавалось би, у цій глибинці, де зараз проживає менше сотні людей, нема нічого особливого.

«Усе зачинено: школа, пошта, лише магазин залишився, працює з 10-ї до 12-ї години», — розповідає місцева жителька Тетяна.

Проте Домниця — найближчий український населений пункт до військових складів у селі Колбасна в Придністров’ї, де зберігається, за різними

даними, понад 20 тисяч тонн боєприпасів, які охороняють російські військовослужбовці.

«Ми звикли. Усе життя вони там, а ми тут», — відповідає Тетяна на питання про таке сусідство.

Снаряди, авіабомби, міни в Колбасну звозили після виведення радянських військ зі Східної Європи. Дані про кількість боєприпасів у придністровському селі досить приблизні, до того ж незрозуміло, у якому вони стані та яка їх частина потребує утилізації.

«Жодного розуміння, абсолютно ніякого контролю, навіть з боку ОБСЄ, після 1999 року, коли Росія зобов’язалася виводити свою армію і зброю. Цей процес почався тоді, у 1999-у, але дуже швидко зупинився», — зазначає виконавчий директор молдовської організації Promo-LEX Йон Маноле.

Домниця — не єдине українське село, яке межує з величезним арсеналом. Польовими дорогами їдемо в сусідню Станіславку. Людей у цьому прикордонному районі не надто багато. Більшість займається сільським господарством й іноді слухає звуки пострілів на полі-гоні по той бік кордону.

«Трошки страшно, коли чути звуки вибухів, щоб, Боже борони, не було війни, бо внуки, діти», — каже жителька Станіславки Надія.

«Все нормально, ми працюємо, будемо сіяти і жати. Якщо не будемо сіяти, не буде хліба», — зазначає мешканець цього ж села Віктор.

«У нас тут всі люди працюють, живуть своїм життям. Поки що ніхто не повзе через посадки, не бачимо ми такого. У нас тут прикордонники наші і нам нічого не страшно», — додає продавчиня місцевого магазину Марина.

Російські війська

у Придністров’ї

Загалом російських військових у Придністровському регіоні Республіки Молдова до півтори тисячі. Раніше їх ротація проходила через територію України. Після окупації Криму і війни на Донбасі це неможливо, тому, крім командування, у контингент здебільшого набирають громадян Росії з-поміж місцевого населення.

«Це два батальйони, один з яких виконує, як правило, функції миротворчого, й вони за ротацією змінюють один одного. У них на озброєнні нема важкої бронетехніки, але водночас існують незаконні збройні формування, так звана армія «Придністровської Молдавської республіки». Вона складається з чотирьох бригад — однієї кадрованої і трьох за штатами мирного часу. За останній час ми спостерігаємо інтенсифікацію навчань з боку як російського контингенту, так і придністровського, причому, що важливо, придністровський контингент проводить спільні навчання з російським, а це є порушенням угоди 1992 року, за якою російські війська мають зберігати нейтралітет», — розповідає експерт Національного інституту стратегічних досліджень Артем Филипенко.

За його словами, ці навчання переважно оборонні, але їх характер свідчить про те, що потенційним противником там бачать швидше Україну, ніж Молдову, оскільки тренують протидію танковим атакам чи ударам з повітря, а у Кишинева нема ні танків, ні літаків. Загалом у Придністров’ї складно провести приховану масштабну мобілізацію, тому Україні якщо й остері-гатися, то хіба певних диверсій чи провокацій. Зараз же на кордоні якихось екстраординарних подій не фіксують.

«На ділянці Подільського прикордонного загону ситуація стабільна та контрольована. Ми постійно відстежуємо обстановку. У нас достатньо технічних засобів, озброєння та техніки для виконання завдань з охорони державного кордону», — запевняє помічник начальника Подільського прикордонного загону Андрій Ратич.

«Ми живемо,

як у колишньому Радянському Союзі»

Уже згадане село Станіславка фактично розділене кордоном на дві частини. Тут же є однойменний пункт пропуску, який також не працює через обмеження у зв’язку з пандемією коронавірусу. Раніше багато місцевих їздили у Придністров’я, оскільки саме там розташоване найближче місто.

«До Рибниці — 25 кілометрів. До Подільська — 35 кілометрів. Наше село якраз на кордоні, і більше молоді переїхало туди — там металургійний завод, там було більше робочих місць. Вони вже поїхали 20 — 30 років тому. От зараз є такі випадки, що батьки вмирають, а діти не можуть приїхати навіть на поховання своїх батьків», — розпові-дає староста села Станіславка Валентина Шипош.

Єдиний відкритий пункт пропуску на придністровській ділянці кордону «Кучурган» від Станіславки розташований за 150 кілометрів. Але й там людей стало набагато менше.

Якщо до карантину щодоби кордон перетинали 6—7 тисяч осіб, то тепер — лише близько тисячі. Оформлення документів, зокрема тест на коронавірус і страховка, розповідають місцеві, обходиться у півтори тисячі гривень. Щодо російських військових і загроз з боку Придністров’я для України, то люди тут у це не вірять.

«Ніколи в житті такого не буде, щоб щось почалося з нашого, придністровського, боку. У нас живе 100 тисяч українців, 200 тисяч росіян і 150 тисяч молдаван. Ми живемо, як у колишньому Радянському Союзі. Ми всі зустрічаємося, всі сидимо за одним столом, обіймаємось, цілуємось, випиваємо, закушуємо, спортом займаємося — у нас інтернаціонал», — каже житель Тирасполя Олег Кравченко.

Придністровський конфлікт — уже давно не головна проблема для жителів Молдови, вважає Йон Маноле.

Щоправда, восени минулого року новообраний президент Молдови Майя Санду заявила, що домагатиметься виведення російських військ, у тому числі з боєприпасами, які вони охороняють. Але після негативної реакції Кремля це питання публічно більше не обговорювали.

Джерело: «Радіо Свобода» (https://www.radiosvoboda.org).