СТАВЛЕННЯ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ДО МОВ СУСІДІВ — ЦЕ ГЛИБИННЕ УСВІДОМЛЕННЯ НЕОБХІДНОСТІ ПАРТНЕРСТВА

Нещодавно патріотична громадськість Києва високо оцінила появу нової пісні у виконанні гурту «Кому вниз». Унікальність музичного твору в тому, що українці заспівали… ерзянською! Нагадаю, що ерзяни — це один з двох корінних народів Мордовії. І єдиний етнос на території РФ, який офіційно закликав своїх чоловіків не воювати проти України! Не якути, не дагестанці, не чеченці, а саме ерзяни виявили таку принциповість. Тому майстерне виконання цієї пісні було своєрідною подякою лідерам ерзянської нації.

Назва пісні: «Звернення до Тюшті». Тобто до міфічного ерзянського велетня, який, за народним епосом «Масторава», спить міцним сном у предковічному лісі, повісивши свій бойовий ріг Тораму на гілку дуба. За переказами, Toрама сама має засурмити, відгукнувшись на колективні моління ерзян. Від його звуків має прокинутися Тюштя й покарати ворогів нації. Звісно, поява такої пісні є подією для усього угро-фінського світу.

Згадав про цю культурницьку подію, читаючи у ФБ аргументи путінофіла: «Украина хочет закатать все свои народы под асфальт... Украина, где признаётся только один язык. Даже русским, составляющим половину населения, отказано в праве иметь хоть какую-то автономию. Украинцы борются за равноправие народов России, где десятки народов имеют свои республики с гос. языками (приезжайте в ту же Мордовию, Татарстан, Якутию, Чечню и посмотрите, на каких языках дорожные указатели, вывески, расписания...). Что же Украина не хочет предоставить народам самоуправление хотя бы на уровне российского? Создали бы Эрзянскую Республику у себя, или хотя бы венгерскую на Закарпатье...».

Бачите, коли аргументи відсутні, Росія кидає у бій свій особливий спецзагін, який умовно можна назвати «брехливий полк». Це такий «елітарний» підрозділ, який співмірний (за фактом) із Космічними військами РФ. Бо надто вже багато покладається на нього. І «полк» воює. Тобто бреше і при цьому не червоніє.

Половину населення України складають росіяни? А не 17,3%? І це, враховуючи окупований Крим і частину Донбасу. А без цих територій набагато менше! І чому в Україні повинні бути якісь автономії, коли вона є моноетнічною? Забезпечити «самоуправление хотя бы на уровне российского?». Ну, як так можна? Ми ж не геноцидники... Не вороги своїм болгарам, молдованам, румунам, угорцям… Автономія може бути лише в Криму, але й там, звісно ж, не російська. Бо у росіян уже є своя держава. Та й про який розквіт культур пише цей міні-Геббельс? Десять років тому у Петрозаводську (столиці Карелії) я побачив лише одну вивіску карельською мовою. Єдину на все місто! Причому короткий карельський текст був під російським. Обійтися без приниження карелів ніяк не можна? І як бути із самоспаленням у 2019 році удмурта Альберта Разіна на знак протесту проти знищення мов народів Росії?..

Тож добру справу гурту «Кому вниз» можна тільки вітати! Раніше ерзянські пісні виконували лише співачка із Закарпаття Мирослава Копинець. Ніжні, ліричні. А пісня про Тюштю — це вже своєрідний гімн ерзянської нації. Слухаєш — і мурашки по шкірі! Може, росіяни Мордовії теж почнуть її виконувати? Це гармонізувало б міжнаціональні стосунки в республіці. Але, скоріш за все, цього не станеться; за всю Росію традиційно буде віддуватися «брехливий полк».

Прикро, що російська пропаганда так легко проникає в Європу. Тому далеко не всі європейці знають правду. Росіяни трактують південних слов’ян як ексклюзивних «братушок». У своєму міфі вони напрочуд послідовні, і це діє! Деякі серби навіть воювали проти нас на Донбасі. Ніхто їх не просвітив (дипломати недопрацювали!), що українці толерантно ставляться до сербської культури. Буковинець Іво Бобул чудово виконує популярну у 1980-х роках пісню «Dobra vam noc, prijateli». Не гірше, ніж Здравко Чоліч! Полтавчанка Катерина Мелешко без акценту співає сербською дуже популярну в колишній Югославії пісню «Командант Сава». Про героя партизанського руху Саву Ковачевича. Причому, співає як солістка хору ЗСУ! Христина Соловей на «Голосі країни» також вирішила заспівати сербську пісню про кохання. Катерина Бужинська натхненно виконує болгарською «Катерино моме*», а одного разу навіть привітала нею болгарського посла. Тобто у нас нема страху перед мовами і, тим паче, нема шовінізму.

У 1990-у я познайомився з мешканцем Мукачево, який, палко полюбивши угорську естраду, поступово вивчив й угорську мову. І, зауважу, був не корінним закарпатцем, а ви-хідцем із Житомирщини. А у росіян як? Лише Кубанський козачий хор виконує сербську пісню «Тамо далеко». Та й то лише тому, що ним керує етнічний українець, а співають нащадки запорожців. Чомусь донські козаки (не кажучи вже про костромичів і тамбовців) подібними експериментами не займаються.

Я детальніше зупинився на слов’янських піснях. Але ж київський гурт «ТаРута» має в своєму репертуарі кілька литовських! У тому числі й шановану лісовими братами «Місяць — справжній батько його». А пісню естонських лісових братів виконує Чернігівський народний хор. Як бачите, теж далеко не «западенський» колектив.

Отже, гурт «Кому вниз» лише продовжив давню українську традицію. Давню, бо ще сорок років тому «Кобза» виконувала «Я не магу пра вас забыцца» на слова Петруся Бровки. Білоруські філологи запевняли: Валерій Вітер співає без акценту! Коли «Росинка» з Івано-Франківська виконувала білоруські пісні про кохання, зал також аплодував. Бо вже тоді в західних колективах була установка: «Співати російською — хіба що в крайньому випадку». Імперська мова нахабно нав’язувалася з прицілом повністю витіснити українську. І це вже усвідомлювали співаки. А от співати білоруською — було похвально. Бо сябри — теж гноблені.

Великий український філософ Сергій Кримський, розмірковуючи над проблемами людства, колись казав: «Актуальним залишається гасло розвитку людського в людині. Приборкання ненависті, усвідомлення ненормальності зла й необхідності партнерства, солідарності...».

Ми до цього вже доросли, тому й солідарні з народами Росії. А от самим росіянам ще слід пройти велику дорогу.

* «Моме» (болг.) — дівчина.