«За даними моїх колег — професорів університету Інни Семенової та Наталії Лободи, середньорічна частота і сила таких аномальних явищ, як посухи, зростатимуть. Сумними фактами є й підвищення температури повітря, зменшення водності та зникнення малих річок, що досі живили озера регіону», — застеріг в інтерв’ю (початок якого читайте у попередньому номері «ЧН») кореспондентові «Укрінформу» ректор Одеського екологічного університету Сергій СТЕПАНЕНКО.

— То, може, мають рацію ті, хто пов’язує спекотну літню погоду останніх років із тим, що в південних областях України нібито формується клімат сухого субтропічного поясу...

— Так, тенденції останнього десятиліття свідчать про швидке наближення до стану саме сухого субтропічного клімату на Півдні країні, який характеризується, перш за все, середньорічною температурою повітря вище 14 градусів за Цельсієм та невеликою кількістю опадів. Так, у 2020-у середньорічна температура повітря в Одесі становила 13 градусів за Цельсієм, а середня температура у зимовий період уже перевищувала 0 градусів.

Але, у будь-якому випадку, те, що в нашому регіоні відбуваються кліматичні зміни з тенденцією до посушливості, — встановлений наукою факт. Хочу зауважити, що йдеться, передусім, про підвищення середньорічної температури повітря як один із багатьох проявів змін у цілісній кліматичній системі планети, що включає атмосферу, гідросферу (океани й моря), кріосферу (льодові щити Антарктики й Гренландії), верхній шар земної кори та біосферу. А загалом ці зміни є у кожній із названих складових кліматичної системи. При цьому люди звертають увагу переважно на зміни в атмосфері. А, наприклад, зміни, що відбуваються зараз у біосфері, деякі вчені називають «шостим великим вимиранням», що проходить дуже високими темпами, порівняно з п’ятим...

— Яке пов’язують зі зникненням динозаврів?

— Саме так! Лише з тією відмінністю, що нинішні процеси в біосфері ще масштабніші порівняно з «п’ятим вимиранням» і розвиваються значно швидше. Мусимо констатувати й той сумний факт, що за останні 60 років площа незайманих клаптиків суші зменшилася на 20 відсотків! Наче шагренева шкіра, зменшуються площі льодовиків, що призводить до негативних змін у Світовому океані й атмосфері.

Повертаючись до України, скажу, що вчені констатують, як би нам прикро не було, швидші кліматичні зміни в нашому домі, аніж у цілому на Земній кулі. Наведу такий факт: якщо температура повітря за останні 60 років у цілому по планеті піднялася на 1,1°С, то в Україні станом на 2020-й — на 2,6°С. Наголошую: у два з половиною раза більше! Тому й кліматичні зміни відбуваються швидше.

Щодо кількості опадів, зокрема на Півдні України, то кліматологи не прогнозують істотних змін у найближчі десятиліття. Але має продовжувати підвищуватися температура повітря, а отже — й підстильної поверхні. Іншими словами, випаровування вологи з ґрунту відбувається значно швидше, ніж у минулому столітті, й так само зростає індекс аридності (посушливості) територій. Наслідком цього є перехід Одещини із зони степового клімату у посушливий.

— Тобто йдеться про формування напівпустелі, хіба що без пісків?

— На жаль, така реальність. Передусім зростають ризики землеробства, що становить серйозну загрозу для підприємств аграрного сектора економіки. Хто розвиватиме проєкти, що функціонують за принципом «більше вклав, ніж зібрав»? Фахівці-агрометеорологи нашого університету вважають, що формування у південних областях зони засушливого клімату зумовлює потребу якомога швидшої адаптації аграріїв до вирощування сільськогосподарських культур методами сухого землеробства.

— Лише так можна запобігти подальшим банкрутствам фермерів?

— Чому ж? Є два шляхи, щоб цього уникнути. Перший — відродження зрошуваного землеробства шляхом капітального ремонту та модернізації наявних зрошувальних систем орга-нізаціями водокористувачів. Другий — кардинальна зміна структури сільськогосподарських культур, тобто закупівля насіння стійких до посух культур чи сортів, нової техніки й освоєння відповідних агротехнологій. Зокрема, доведеться в умовах ризикованого сухого землеробства переглянути підходи до обробітку ґрунту, збереження вологи та підживлення рослин з урахуванням вегетаційного періоду їх розвитку, застосування сівозмін і норм висіву.

Якщо аграрії не впораються з цим комплексом проблем, більшість товаровиробників у нашому регіоні стануть неконкурентоспроможними. Майже удвоє, за підрахунками фахівців університету, знизиться до 2030 року врожайність кукурудзи, на 35% — озимої пшениці, на 40% — картоплі, на 70% — ярового ячменю. На 25—30%, залежно від сорту, очікується зменшення врожайності виноградної лози.

У недавно виданій університетом монографії «Кліматичні ризики функціонування галузей економіки України в умовах зміни клімату» експерти у сфері агрометеорології та агрометеорологічних прогнозів змоделювали сценарії змін в агропромисловому комплексі країни та кліматичні ризики, з якими можуть зіштовхнутися агровиробники в екстремальних умовах засушливих територій. Ці ризики стосуються не тільки аграрного сектора економіки, а й інших галузей. Наприклад, водного господарства, енергетичної галузі тощо.

— Наскільки відомо, вчені університету залучені до розробки низки проєктів, пов’язаних із формуванням Причорноморського агропродовольчого кластера, зокрема і з відродженням меліоративної системи та збільшенням площ зрошуваних угідь…

— Безумовно, прийнята недавно «Стратегія розвитку Одеської області на 2021—2027 роки», в якій зроблено ставку на відновлення й розвиток зрошувальної інфраструктури, значною мірою базується на дослідженнях і висновках нашого університету — кліматологів, агрометеорологів, гідрологів. Говорячи про виклики, які постали перед аграріями, голова ОДА Сергій Гриневецький 4 червня на VI Міжнародній аграрній конференції Grain Ukraine підтвердив, що одним із двох напрямків стратегії розвитку регіону є розвиток системи іригації. Оскільки посуха останніх двох років довела до того, що південь Одещини перетворився у напівпустелю. Приємно, що й уряд, і новий профільний міністр Роман Лещенко вважають це завдання пріоритетним.

Звісно, зрошуване землеробство потребує значних капіталовкладень. Лише на розробку й експертизу пілотних проєктів з реконструкції, технічного переоснащення та капітального ремонту меліоративних систем Одещини облрада виділила 6,5 млн грн. Крім того на реалізацію національного пілотного проєкту в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Запорізькій областях Мінагропо-літики цьогоріч спрямувало 4,5 млрд грн з Резервного державного фонду. Фінансову підтримку обсягом близько 2 млрд грн та кредитні гарантії на 7 млрд грн погодилися надати уряду України Світовий банк, ЄБРР і Міжнародна фінансова корпорація.

На мій погляд, цей комплекс заходів може стати реальним підґрунтям для збільшення майже у 8 разів площ меліоративних земель в Україні — від 550 тис. до 4 млн гектарів. Однак не менш важливою складовою, що здатна забезпечити прорив у здійсненні реформи зрошення, буде впровадження законів про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель, про Фонд часткового гарантування кредитів у сільському господарстві й створення інституту агрострахування, щоб аграрії не залишалися один на один під час природних катаклізмів.

— Якраз для здійснення реформи Кабмін передав повноваження у сфері зрошення та меліорації від Держводагентства Міндовкілля до Держрибагентства Мінагрополітики...

— А от таких структурних рокіровок при запуску масштабного пілотного проєкту з реконструкції зрошуваних земель і дренажних систем у чотирьох областях, думаю, навряд чи хто очікував, тим більше під час зрошувального сезону. Власне, й сам глава Мінагрополітики не приховував під час брифінгу в Одесі, що Держрибагентство потребує докорінної перебудови. Сподіватимемося, що все буде здійснено успішно, адже масштабний проєкт лише стартує. Попереду — розробка і реалізація механізмів щодо зменшення собівартості поливу та осушення угідь, адміністрування систем гідротехнічної меліорації, запозичення досвіду крапельного зрошення, набутого аграріями Ізраїлю, який в умовах напівпустелі постачає овочами і фруктами ледь не пів Європи.

Хочу додати, що нагальна потреба адаптуватися до кліматичних змін постала не лише перед меліораторами та аграріями. Наслідки процесів опустелювання уже відчули жителі багатьох населених пунктів, розміщених на берегах десятків малих і середніх річок області. Через обміління чи висихання їх русел, зокрема й через безглузду діяльність людини, вже зараз це негативно впливає на способи господарювання та забезпечення населення водою. Але й такі річки, як Тилігул, Великий Куяльник, за останні десятиліття вкрай обміліли, й проблемним стає водопостачання навіть для деяких великих населених пунктів.

— А як оцінюють дослідники перспективи забезпечення питною водою одеситів?

— Протягом наступних 20 років, за прогнозом професора Наталії Лободи, більш як на 30% зменшиться й стік Дністра, що забезпечує водою мільйонну Одесу, Чорноморськ, Біляївку та інші міста. Вочевидь, при зменшенні об’єму водостоку якість питної води може погіршитися — навряд чи станція «Дністер» зможе її належним чином очищувати від забруднень до подачі споживачам, уже зараз погіршують якість води й органічні обростання в трубопроводах. Тож настав час керівництву Одеси замовляти співробітникам інституту «Укрпівдендіпроводгосп» розробку проєкту переходу на роздільну систему водопостачання населення — технічної та питної води. Адже близько 90% питної води споживачі використовують як технічну.

Власне, після проходження 60 кілометрів трубами зношеного міського водогону до квартир споживачів ця вода навряд чи повністю відповідає європейському стандарту «питна». З огляду на це депутатам Одеської міськради доцільно було б прийняти міську програму стимулювання встановлення в житлових будинках якісних систем доочищення водопровідної води, принаймні, це має бути предметом дискусій у мерії.

Так само гостро потребує невідкладної реконструкції зношена система відведення стічних вод від станції біологічного очищення «Північна», оскільки під час літніх злив дедалі частіше відбуваються так звані «залпові» скидання неочищених вод міської каналізації у прибережну смугу Чорного моря. Звісно, після цього працівникам Держпродспоживслужби доводиться застерігати одеситів і гостей нашого краю, що купатися в морі впродовж декількох днів не рекомендується. Хіба варто доводити, що такі застереження істотно знецінюють туристично-рекреаційний імідж «морської столиці»?

Фахівці-екологи вважають, що Одеська міськрада давно мала б ухвалити рішення про докорінну реконструкцію станцій біологічного очищення «Північна» та «Південна». В наших умовах зливати у море або до Хаджибейського лиману прісну воду — не по-господарськи. Так, ця вода зараз забруднена, але, довівши її якість до стану технічної, можна зробити Одесу квітучим містом. Реалізація цього масштабного проєкту дасть змогу, на мою думку, розв’язати низку гострих екологічних проблем. Зокрема, припинити забруднення частково очищеними стічними водами прибережної смуги Одеської затоки, а також Хаджибейського і Куяльницького лиманів. А в ідеалі — ще й вирішити проблему стабілізації гідроекологічного стану Куяльницького лиману.

У межах цього проєкту, як на мене, потрібно вирішити проблему так званих «залпових» скидань зливових стоків, зокрема й у перемішку з неочищеними водами міської каналізації, у прибережну смугу Одеської затоки під час літніх опадів, інтенсивність яких в умовах зміни клімату зростає і надалі зростатиме.

Я вважаю, що керівництву Одеської міськради, органам місцевого самоврядування інших громад регіону, чиї території потрапили в зону засушливого клімату, варто б визначити й обговорити на сесіях пріоритети, над якими слід працювати заради пом’якшення негативних наслідків змін клімату. Це випливає і з рішень РНБОУ від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України» та від 23 березня 2021-го «Про виклики і загрози національній безпеці України в екологічній сфері та першочергові заходи щодо їх нейтралізації», уведених в дію указами Президента України, а також Закону «Про приєднання України до Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням у тих країнах, що потерпають від серйозної посухи та/або опустелювання».

Такий підхід, на мою думку, засвідчив би, що місцева влада дбає про майбутнє жителів міста чи села, запобігаючи втратам підприємців і враховуючи інтереси вразливих верств населення. Це стосується як сільських громад (на їх території слід заздалегідь спроєктувати будівництво колодязів через те, що почало міліти русло річки), так і тих, частину територій яких уже підтоплюють під час штормової погоди нагінні хвилі Чорного моря. Це, наприклад, Білгород-Дністровський, Вилкове, Затока, частина територій Нижньодністровського природного парку та Дунайського біосферного заповідника.

За прогнозами вчених-кліматологів, після 2040-го на Одещині, де вже клімат напівпустельний, кожен другий рік може бути «посушливим». Наскільки це далека перспектива? Ми бачимо, що темпи посилення посушливості клімату доволі високі. Он на картах шкільних підручників територія Одещини ще позначена як зона степового клімату, а в реальному житті ця кліматична зона вже змістилася на кілька сотень кілометрів на північ — углиб України.