25-у річницю з дня прийняття нової Конституції в Україні відзначили урочисто. На засіданні Верховної Ради виступив глава держави під оплески депутатів усіх фракцій. Свято не псували і ті, хто в долоні не плескав, а мовчав або під час виступу Зеленського вийшов із зали.

Загальну радість затьмарювали тільки дві людини. Їхні імена колись знала вся Україна. Знаменитий дисидент Степан Хмара і перший генеральний прокурор незалежної України Віктор Шишкін прийшли до парламенту у футболках з написом «Зе! вбивця Конституції». І стояли під час виголошення промови.

ОРДЕН СВОБОДИ. ПОСМЕРТНО

Будемо справедливі — шостий президент нашої держави не перший, хто впродовж свого правління намагався «вбити» або спотворити до невпізнання окремі положення Основного Закону України, пристосувати цей Закон до вимог моменту, до бажання зосередити всю владу в своїх руках. Але коли це вдавалося, блискавичною була реакція опонентів влади. А суперечливий, почасти архаїчний, успадкований від радянського минулого документ виявився напрочуд живучим.

Щоб після прийняття Конституції в умовах, близьких до анархії, система української влади зберігала працездатність, другому президентові доводилося «на колінах» штопати свою вертикаль. Кучма спробував віддати пост президента в жорсткі руки, але не встиг. Конституція України з 2004-го по 2010 рік стала іграшкою в руках популістів, що змагалися між собою. У 2009-у її взагалі хотіли переписати, а владу розділити між донецьким і дніпропетровським кланами олігархів.

Конституцію України врятувало те, що донецький клан ділитися ні з ким не захотів. Четвертий президент прагнув перетворити парламентсько-президентську республіку на авторитарну державу. Але навіть Вікторові Януковичу за допомогою корумпованого Конституційного Суду і за сприяння Росії не вдалося перетворити Республіку, де (почасти завдяки Основному Закону) на всіх рівнях перетинаються владні повноваження, на автократію.

Віктор Федорович спіткнувся об Майдан. А недосконала Конституція стала перешкодою для Петра Порошенка. Який міняти нічого не хотів, а намагався зберегти те, що є, і з усіма домовитися. Якби не війна, якби не пам’ять про Героїв Майдану, Петро Олексійович, я думаю, об’їхав би всіх і все, включаючи Конституцію, на кривій кобилі. У союзі з олігархами йому майже вдалося повернутися в часи, коли на Банковій тихо вирішували всі питання.

Але тут втрутився народ і главою держави в 2019 році вибрав борця за справедливість. Справедливість, як завжди, почалася з грубого порушення Конституції і негайного розгону Верховної Ради восьмого скликання. А далі поїхало, як по рейках. Від законодавчого штурму і порушення Регламенту Верховної Ради до управління країною через рішення Ради національної безпеки й оборони. До цього не додумалися ні Кучма, ні Ющенко, ні Янукович.

Не передбачили подібне порушення Конституції і її творці, за що Зеленський до гробу цим творцям зобов’язаний. Його вдячність реалізувалася в указі. Видатних громадських діячів Віктора Мусіяку та Михайла Сироту в день конституційного ювілею нагородили орденами Свободи. Посмертно.

ПІДОЗРИ ЗАЛИШАЮТЬСЯ

Другий сюжет огляду намертво пов’язаний з першим. І стосується події, що сталася того ж ювілейного дня. Перед Офісом президента на Банковій зібрався мітинг протесту з вимогою відставки Зеленського і притягнення його до відповідальності за сто одинадцятою статтею Кримінального кодексу (державна зрада). Жодна з по-літичних партій України, представлених у парламенті, в організації мітингу протесту участі не брала. Роль суспільних рухів (Руху опору капітуляції, «Демократичної сокири» та інших) також не зрозуміла.

У мітингу, як повідомляє сайт «Суспільного радіо», взяли участь близько п’яти тисяч осіб, а сам захід пройшов організовано і мирно. На відміну від березневого, коли ОП розмалювали написами, вибили скло в дверях і пошкодили табличку «Президент України». Знову ж таки на відміну від березневого протесту (з вимогою звільнити з-під варти Стерненка та Антоненка), тепер протестанти підготували документальне обґрунтування акції — «повідомлення про підозру за 111-ю статтею КК України» чинному президенту країни Володимиру Зеленському.

Глава держави має правовий імунітет, відсторонити його або переслідувати за законом можна тільки через імпічмент. «Підозра» юридичної сили не має. Але має силу моральну. Вона спирається на «свідчення» самого Зеленського, які він дав у формі інтерв’ю журналістці Мосейчук телеканалу «1+1». Інтерв’ю проходило не в прямому ефірі, а було записане і стосувалося безлічі проблем зовнішньої і внутрішньої політики України. Але для «підозри за 111-ю статтею КК» інтерес становить та частина, що пов’язана зі справою «вагнерівців».

З подачі редактора сайту «Цензор.нет» цю справу широко висвітлювала українська преса. Виявилося — недостатньо широко. За версією Юрія Бутусова, доповненою низкою свідчень іноземних розслідувачів й одкровеннями українських політиків вищого рівня, добро на здійснення безпрецедентної в історії українських спецслужб спецоперації дали при президентові Порошенку. Її впродовж кількох місяців у співпраці зі спецслужбами США і Туреччини готували в найсуворішій таємниці.

Але коли було все готове, на нараді в ОП за присутності Зеленського, кількох топ-чиновників і топ-силовиків хтось запропонував операцію відкласти. Стався витік інформації, в результаті чого 32 терористів, які воювали на Донбасі проти України і були причетні до збиття «Боїнга», захопити не вдалося. У зливанні держтаємниці звинувачували кількох людей, включаючи главу Офісу Андрія Єрмака. Чи так це, чи ні — не відомо. Але несподівано провину на себе взяв Президент України під час інтерв’ю з Мосейчук. При цьому сказав, що зрив операції — удача, а Україну деякі країни хотіли втягнути в програшну ситуацію.

Якщо Зеленський говорить правду, виникає питання, чому він сам і його підлеглі цілий рік брехали, що операції взагалі не було. І навіщо партнерам (маються на увазі Туреччина і США) завдавати шкоди Україні? Цими питаннями претензії до президента не вичерпуються. Протестувальники принесли під ОП багато питань. Частина з них колись стане основою справжніх підозр. Правовий імунітет глави держави не вічний.