16 липня в місті Малин на Житомирщині відбулася низка заходів, присвячених 175-річчю від дня народження відомого вченого, мандрівника Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая (1846 — 1888).

Провідною установою з приймання численних гостей та учасників наукової конференції, які приїхали з різних куточків України, виступив Малинський фаховий коледж. І не випадково, адже цей сучасний навчальний заклад стоїть на землях, які колись належали родині дослідника, а в одній з уцілілих споруд маєтку Миклух на території коледжу розміщується історико-краєзнавчий меморіальний комплекс, до речі, єдиний в Україні. До складу комплексу входять Музей М.М. Миклухо-Маклая, експозиція «Родина Миклух і Малинщина», народознавча, історико-краєзнавча та боністично-нумізматична виставки, Музей повстанського руху, експозиції «Історія Малинського лісотехнічного коледжу» (попередника сучасного МФК) та «Історія лісового господарства».

До урочистостей долучився голова Житомирської облради Володимир Федоренко, який під час свого виступу, зокрема, зазначив: «Ми пишаємося, що доля видатного вченого-енциклопедиста тісно пов’язана з Житомирщиною. Мандрівник Микола Миклухо-Маклай, якого знає весь світ, був українцем за походженням, з козацького роду Миклух, а його мати мала у Малині садибу, куди він неодноразово приїздив. Сьогодні в частині цієї садиби на території коледжу працює музей. А ще у Малині встановлений один з трьох у світі пам’ятників Миклухо-Маклаю. Внесок ученого в розвиток людства — неоціненний, і хотілося б, щоб увесь світ знав і поважав його українське коріння, а туристи ставали б у чергу, аби подивитися, де понад 50 років жила його родина».

У заходах, які розпочалися з відкриття на будинку-маєтку родини Миклух меморіальної дошки, взяли також участь ректор Поліського національного університету, професор Олег Скидан, міський голова Малина Олександр Ситайло, директор Малинського фахового коледжу, заслужений лісівник України Ігор Іванюк. У своїх виступах вони акцентували увагу присутніх не тільки на важливості постаті Миколи Миколайовича Миклухо-Маклая в сучасній світовій науці, а й на необхідності продовжувати і примножувати його славні традиції та надбання.

Багато позитивних вражень та емоцій отримали гості й від презентації новітньої фотовиставки «Шляхами Маклая» та експозиції «Вітри мандрів», відкриття скверу «Маклаївський» і представленої на розгляд віртуальної карти «Подорожуй по-сучасному», на якій шляхом сканування QR-коду можна одразу в режимі онлайн ознайомитися з усіма локаціями туристичного маршруту «Шляхами Миклухо-Маклая на Малинщині».

Ініціаторами створення цього інноваційного маршруту стали викладачі й студенти згаданого фахового коледжу. Вони за допомогою експертів туристичної галузі, місцевих істориків-краєзнавців визначили вісім локацій, мета яких — знайомство з історією родини М.М. Миклухо-Маклая на території Малинщини, залучення молоді до поглибленого вивчення багатої спадщини та природи Поліського краю за допомогою телефонів чи інших гаджетів.

Потім гостей запросили взяти участь у науковій конференції-читаннях «Діяльність та дослідження М.М. Миклухо-Маклая: історичні і сучасні погляди». Її відкрив доктор географічних наук, професор, академік Національної академії наук України, директор Інституту географії НАНУ Леонід Руденко. Він наголосив, що ще за життя Миклухо-Маклай був заслужено визнаний класиком світової науки: етнографії, біології, географії тощо. Провідні наукові товариства розвинених країн світу вважали за честь обрати його своїм членом. Дослідник і мандрівник першим науково довів біотичну повноцінність людей усіх націй і рас.

Миклухо-Маклай був видатним гуманістом XIX століття. «Необхідно щось важливе зробити для людей, і лише тоді ти — людина», — казав він. Учений-гуманіст склав перший проєкт загальної декларації прав людини й висунув ідею створення таких структур, як сучасна Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО). У 1996 році ЮНЕСКО назвала його Громадянином Світу.

Учасники конференції обговорили історичні й сучасні погляди на діяльність та дослідження М.М. Миклухо-Маклая, зосередивши увагу на багатогранності його наукового таланту як філософа, антрополога, анатома, лікаря, лінгвіста, зоолога, біолога, географа, письменника, публіциста, художника, мандрівника, навіть метеоролога. У більшості цих галузей він був не аматором, а справжнім професіоналом, чиї праці не втратили свого значення дотепер.

Співробітники Дніпровського національного історичного музею імені Д.І. Яворницького продемонстрували науковому загалу електронні копії оригінальних експонатів, які зберігаються у фондах їхньої установи, а свого часу були особисто подаровані Миколою Миколайовичем другові, легендарному засновникові музею, видатному історикові козаччини та української минувшини Дмитру Івановичу Яворницькому. До речі, вони єдині автентичні в Україні, які збереглися донині, й належали безпосередньо Миколі Миколайовичу.

З огляду на відсутність на конференції представників одеської наукової спільноти, зокрема вчених геолого-географічного факультету ОНУ ім. І.І. Мечникова та екологічного університету, слово для виступу довелося брати авторові цієї публікації.

Для багатьох стала приємною несподіванкою інформація про триразове перебування М.М. Миклухо-Маклая в Одесі (у 1869, 1886 та 1887 роках), про його дружбу і зустріч у нашому місті з професором І.І.Мечниковим, безпосереднім свідком якої був наш легендарний земляк, перший директор Одеської станції швидкої допомоги професор Я.Ю. Бардах.

Особливий інтерес присутні на конференції виявили до мужнього вчинку одного з молодших братів Миколи Миколайовича — Сергія Миколайовича, морського офіцера, який у 1884 році взяв активну участь у порятунку 142 пасажирів та членів екіпажу крейсера «Москва», що зазнав катастрофи у морі біля Африканського рогу при переході з Владивостока до Одеси. Варто зазначити, що значна частина тих, хто під час цієї трагедії перебував на борту судна, а потім був змушений виживати в умовах пустелі, були саме одеситами. Те, що вони залишилися живими, сприймалося як диво, до створення якого був особисто причетний брат М.М.Миклухо-Маклая, який не тільки за розпорядженням капітана крейсера відповідав за організацію харчування потерпілих, а й неодноразово вирушав у розвідку пустелею задля пошуку їжі, води та притулку в краю войовничих бедуїнів, ризикуючи власним життям.

Учасники конференції позитивно оцінили факт підписання міським головою Одеси Геннадієм Трухановим розпорядження від 09.03.2019 року № 169 «Про встановлення меморіальної дошки вченому-мандрівнику Миклухо-Маклаю М.М.» за адресою: вул. Пастера, 36 (за рахунок залучених коштів).

На превеликий жаль, звернення громадськості до провідних організацій та структур морського профілю — керівників відомих крюїнгових та стивідорних компаній, портових організацій, деяких представників депутатського корпусу, окремих благодійників з числа тих, хто десятиліттями є номінантами щорічного конкурсу «Одесит року», не допомогли у зборі коштів на фінансування робіт, пов’язаних з виготовленням та встановленням меморіальної дошки в умовах сьогодення. Більше того, багато хто ухилився від надання будь-якої відповіді в листуванні з порушеного питання.

Соромно констатувати, що в мільйонній Одесі не знайшлося, умовно кажучи, сорока осіб, здатних виділити в еквіваленті по 100 умовних одиниць на оплату праці скульпторів та архітекторів для вирішення питання по суті. Очевидно, підтверджувати статус нашого міста як морської столиці України потрібно все-таки конкретними справами, а не тільки у словами, за якими часто порожнеча.

До речі, варто зазначити, що цими днями відбулася передача до запасників Одеського історико-краєзнавчого музею низки експонатів приватного музею М.М. Миклухо-Маклая з Криму, які вдалося врятувати і вивезти після окупації півострова росіянами завдяки підприємливості окремих одеситів. Особливо цікавою є частина експонатів, виконаних за малюнками Миколи Миколайовича художником, заслуженим діячем мистецтв України Борисом Степановичем Дєдовим, автором архітектурно-художніх концепцій чотирьох музеїв видатного мандрівника і дослідника в Україні, зокрема і в Малині.

Значних зусиль до цілісного й тривалого зберігання цих експонатів у приміщенні одеської ЗОШ № 105 (протягом майже семи років) доклали колишній директор цієї школи Сергій Чепурний і заступник директора з виховної роботи Василь Вельможко. Слід відзначити також роботу скульптора і викладача Одеського художнього коледжу Олександра Коваля з відновлення первісного вигляду окремих експонатів, які зазнали деяких ушкоджень під час транспортування з Криму та останнього ремонту школи, затіяного її новою адміністрацією.

Завершуючи свою розповідь про перебування на Житомирщині, зазначу, що заключним акордом урочистостей стало покладання живих квітів до пам’ятника дослідникові та до надгробку на могилі його матері Катерини Миклухо-Маклай на кладовищі в Малині. Кожен учасник отримав спе-ціальний знак та пам’ятну медаль, виготовлену до 175-річниці від дня народження М.М. Миклухо-Маклая, що спонукає до нарощування зусиль громадськості для популяризації досягнень та увічнення пам’яті про визначного вченого-мандрівника з глибоким українським корінням, ім’я і звершення якого є взірцем для сучасного та наступних поколінь.