Якби вибори до Верховної Ради відбувалися в кінці липня, до парламенту пройшли б п’ять партій. Найбільшу підтримку отримали б «Слуга народу» (20,2% серед тих, хто визначився з вибором) та «ОПЗЖ» (18,3%) (різниця у межах статистичної похибки). Далі з приблизно однаковою підтримкою (теж у межах похибки) йдуть «Батьківщина» (16%) і «ЄС» (14,2%). Понад прохідний бар’єр набирає також «Сила і честь» (6,3%), а «Українська стратегія Гройсмана» наближена до нього (4,7%). Порівняно з червнем підтримка топ-партій змінилася в межах похибки. Такі результати всеукраїнське опитування громадської думки, проведеного 24 липня-1 серпня Київський міжнародний інститут соціології (КМІС).

Нижче — про інші результати цього дослідження.

Із 64% у червні до 68,7% зараз побільшало українців, які вважають, що справи в країні йдуть у неправильному напрямку (у правильному — 16,1% зараз проти 20% у червні).

Топ-проблемами для України респонденти вважають війну на Донбасі, корупцію, безробіття і комунальні тарифи.

14,1% опитаних зараховують себе до найбіднішої категорії — тих, кому не вистачає навіть на їжу. 43,1% стверджують, що їхній родині вистачає грошей лише на їжу, 32,8% — на їжу й одяг та можуть дещо відкладати, але не можуть купити такі речі, як телевізор чи холодильник. До тих, хто має високий достаток, себе зараховують 7,7% респондентів. Порівняно з липнем 2019-го ситуація практично не змінилася.

78,3% респондентів при поточному доході відчувають або певні складнощі, або навіть серйозні матеріальні труднощі.

За суб’єктивними відчуттями 47,6% опитаних зізналися, що порівняно з літом 2020-го вони/родина зараз живуть гірше. 20,7% вважають, що через рік вони/родина житимуть краще, а на погіршення очікують 31,3%.

Переважна більшість респондентів — 72,6% — погоджуються, що якщо домогосподарство спожило певну кількість комунальних послуг, то має сплатити за них реальну вартість, але лише 11,1% вважають механізм формування вартості таких послуг зрозумілим і прозорим.

Із 52,7% у червні до 56,1% зараз побільшало тих, хто не схвалює діяльність Президента В. Зеленського. Водночас, із 34,1% до 29,3% поменшало тих, хто його діяльність схвалює.

43,2% респондентів підтримують проведення дострокових президент-ських виборів (проти 46%), 48,7% — дострокових парламентських виборів (проти 38,3%).

Опитування проводилося методом особистого (face-to-face) інтерв’ю з використанням планшета. Опитано 2028 респондентів у 105 населених пунктах усіх регіонів України (крім АР Крим) за триступеневою стохастичною вибіркою з квотним відбором на останньому ступені, що репрезентативна для населення України віком від 18 років. У Луганській і Донецькій областях опитування проводилося тільки на території, що контролюється українською владою.

Статистична похибка вибірки (з імовірністю 0,95 і за дизайн-ефекту 1,5) не перевищує: 3,3% — для показників близьких до 50%, 2,9% — до 25%, 2,2% — до 12% та 1,5% — для показників близьких до 5%.

Коментар Антона ГРУШЕЦЬКОГО, заступника виконавчого директора КМІСу.

— Аналізуючи отримані результати, зокрема рейтинги партій на виборах до Верховної Ради, слід враховувати, що, по-перше, опитування проводилося методом особистих (face-to-face) інтерв’ю. Ми неодноразово звертали увагу експертної громадськості на те, що метод до-

слідження впливає на результати. Респонденти, опитані методом особистих інтерв’ю, менш заможні, мають дещо нижчий рівень освіти і дещо менш активні, ніж респонденти, опитані методом телефонних інтерв’ю. Як наслідок, це може впливати на рейтинг окремих політичних сил. При цьому, через відсутність перепису нема надійних даних щодо частки людей з вищою освітою тощо, що дозволило б зрозуміти, який з методів є більш точним. Деякі експерименти в 2019 році показували, що точнішими є опитування методом особистих інтерв’ю, але зараз через пандемію COVID-19 та інші фактори ситуація могла змінитися.

По-друге, за останній період складається ситуація з електоральним домінуванням чотирьох політичних сил: «Слуги народу», «ОПЗЖ», «Батьківщини» і «ЄС». Причому, партії йдуть «щільно», і відрив між ними досить незначний, переважно в межах статистичної похибки. Наприклад, у цьому опитуванні різниця для топ-4 партій між ними з відносно найбільшою / найменшою підтримкою є якихось 3,7% серед усіх респондентів. А це лише трохи перевищує статистичну похибку. Фактично, є чотири політичні гравці з досить близькою підтримкою, чий порядок за результатами опитування може варіюватися залежно від методичних факторів (наприклад, метод опитування) та поточних контекстних умов (наприклад, щойно оприлюднене резонансне розслідування, яке може спочатку мати вплив, але потім ситуація може повернутися до попереднього стану).

По-третє, для аналізу динаміки потрібно враховувати статистичну похибку. Рейтинги всіх топ-партій за результатами поточного опитування фактично не відрізняються від рейтингів партій станом на червень 2021 року, а ті коливання, які можна бачити — залишаються у межах статистичної похибки. В Україні вистачає резонансних подій, які формують певний контекст для респондента і приводять до коливань. Питання у тому, чи ситуація повернеться до певного попереднього стану, а чи ми будемо свідками стабілізації навколо нової конфігурації електоральної підтримки топ-політичних сил. Утім, це залежить від подальших дій полі-тичних суб’єктів та низки зовнішніх обставин.

Доти, поки не пройшла реєстрація партій, будь-який список має право на існування. Тим часом, рейтинг тієї чи іншої партії залежить від того, скільки в списку партій з того ж електорального поля — чим їх більше, тим нижчий рейтинг кожної з політсил. Крім цього, істотну роль відіграє те, хто вказаний лідером партії. Тому зараз, до реєстрації списків партій, усі отримані дані про рейтинги умовні і залежать від списку, запропонованого респондентам. Водночас, чим більш відмінні списки, тим менш обґрунтованим є порівняння результатів, отриманих з різними списками.