Попри те, що імерсивні технології, які базуються на залученні споживачів через емоції та розваги, активно використовуються за кордоном, для України подібний формат є досить новим. А що цей формат надзвичайно перспективний, можна було пересвідчилися, побувавши 20 серпня на відкритті мультимедійної виставки «Імерсивний світ Тараса Шевченка», присвяченої 30-літтю Незалежності України, в Арт-центрі ім. Віри Холодної Одеської кіностудії.

Візуально привабливі образи, що, підживлюючись музикою, вириваються з художніх полотен, оживають, наповнюють виставковий простір, стирають межі між глядачем і світом мистецтва й дають змогу сприймати інформацію не лише з пізнавального, а й з емоційного боку — такою побачили присутні виставку.

Щирі аплодисменти, зацікавлені обличчя, жваве обговорення, схвальні відгуки, захоплення від можливості поринути в емоційний світ художника та перегорнути сторінки історії його многотрудного життя — такий результат перегляду контенту, запропонованого творцями проєкту.

Цей креативний і натхненний глядацький досвід уможливила спільна творчість людей з України та Канади. Розповідаючи про свою команду, продюсерка проєкту Наталя Делієва твердить, що «провідним куратором і натхненником з мистецької складової виставки, творцем візуального й текстового контенту є сам Тарас Шевченко. А вже йому допомагали продюсер Валерій Костюк (Канада), креативна режисерка Таїсія Пода, куратор-консультант, генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка Дмитро Стус; менеджерка з маркетингу, піару та комунікацій Софія Лаврів, бренд-дизайнер Влад Артим (Канада), технiчний спеціаліст і менеджер проєкту Лев Делієв, технічний консультант з питань організації імерсивних виставок Андрій Мазурук (Канада) та куратор з аудіальної складової виставки, композитор Тимур Полянський. У проєкті також брали участь Національний музей Тараса Шевченка, Одеська кіностудія та Національний заслужений академічний український народний хор України імені Григорія Верьовки. А ще, як зазначив Валерій Костюк, співавторами були й ті 140 осіб, які допомогли в короткий термін зібрати на «Спільнокошті» 200 тисяч гривень, необхідних для запуску проєкту.

Цій мегакоманді вдалося поєднати українські традиції та найсучасніші інновації, щоб ми мали можливість переосмислити творчість Тараса Григоровича Шевченка і самим вирішити, хто він — геніальний поет чи талановитий і різноплановий художник.

Якщо комусь це питання видається дивним і некоректним, то зважте, що за життя Шевченка цінували і як художника, і як поета. Він був улюбленим учнем Карла Брюллова, а в 1860-у — удостоєний звання академіка гравіювання від Імператорської академії мистецтв за гравюру за картиною Рембрандта «Притча про робітників на винограднику». Якщо його перші літературні спроби припадають на 1836—1837 роки, то найбільш ранній малюнок, який дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка», датований самим автором ще 1830-м.

Тарас Шевченко залишив по собі майже 250 літературних і понад 800 мистецьких робіт — портретів, композицій на міфологічні, історичні та побутові теми, архітектурних пейзажів, виконаних у техніці олійного письма на полотні, а також аквареллю, сепією, тушшю, свинцевим олівцем та в техніці офорта на окремих аркушах білого, кольорового та тонованого паперу різних розмірів. А ще ж є відомості про 278 втрачених і досі не знайдених творів! І, зрештою, саме талант художника подарував йому свободу і викуп із кріпацтва.

Головний зберігач Національного музею Тараса Шевченка Юлія Шиленко, яка активно допомагала у створенні виставки та спеціально приїхала з Києва на відкриття, запрошує одеситів і гостей міста приходити до 12 вересня до Арт-центру ім. Віри Холодної і самостійно шукати відповіді на це та інші запитання про особистість Шевченка.

Підтримує її й директор Одеської кіностудії Андрій Осіпов, підкреслюючи, що «відкрилась ця унікальна виставка у дуже символічному місці — саме тут у 1926 році, на 1-й кінофабриці Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) в Одесі, був знятий один з перших фільмів про Тараса Шевченка з народним артистом СРСР Амвроcієм Бучмою у головній ролі. Тобто фільму сповнюється 95 років».

Безсумнівно, виставка емоційно впливає на глядача, змушує замислитися, актуалізує забуту інформацію, формує нові сенси й сприяє оновленню концепції сучасного прочитання Шевченка. Зрештою, як і кожен потужний і якісний культурний продукт, присвячений видатному українцеві, вона відповідає на заклик Івана Драча, виголошений ним у 1995-у: «Скиньте з Шевченка шапку та отого дурного кожуха. Відкрийте в нім академіка…».