Майже половину свого дванадцятилiтнього життя Павло Ковальчук займався спортивною гiмнастикою. Мав певнi успiхи, навiть на мiському рiвнi. Але минулого лiта свою гiмнастичну кар’єру вирiшив завершити.

Останнiм часом хлопець вiдчув, що почав товктися на мiсцi. Тренувався старанно, як завжди, а результати не полiпшувалися. Причому вiльнi вправи йшли у нього добре, як i ранiше, а усi iншi – нiяк. Пройшов обстеження у спортивному диспансерi, а там спецiалiсти зробили висновок, що проблема — у конституцiï тiла, через що хлопцевi не варто розраховувати на подальшi серйознi успiхи. Зокрема, йому просто фiзично буде важко виконувати силову частину на кiльцях, тому не варто сподiватися на те, що вiн зможе на змаганнях високого рiвня займати мiсця на п'єдесталi.

Спецiалiст, який винiс невтiшний вердикт, на прощання сказав напiвжартома: «От у художнiй гiмнастицi в тебе були б добрi шанси!»

Спочатку хлопець мало не образився, бо вважав, що художня гiмнастика — спорт суто «дiвчачий», але виявилося, що чоловiча художня гiмнастика не просто iснує, але й культивується у кiлькох краïнах, iз цього виду спорту проходять свiтовi чемпiонати, i цiлком вiрогiдно, що його включать до програми Олiмпiйських iгор.

IЗ БУЛАВОЮ ТА СКАКАЛКОЮ

Неважко припустити, що для багатьох наших читачiв та читачок iснування цього виду спорту стало таким самим вiдкриттям, як i для юного Павла. Тож звернемося до багатознаючоï Вiкiпедiï. А там написано таке: «Художня гiмнастика для чоловiкiв — це художнiй неолiмпiйський вид спорту, який виконується пiд музику на гiмнастичному килимi розмiрами 13 х 13 метрiв. Пiд час виконання чоловiки здiйснюють синхронiзованi акробатичнi рухи, що поєднують динамiзм потужноï акробатики i досконалiсть синхронних рухiв. Атлети оцiнюються за тими ж фiзичними умiннями i навичками, що i жiнки, такi, як координацiя рук/тiла/очей, а також управлiння снарядами, гнучкiсть i рухи, якi називаються «Тосю» («довiльна форма»)».

Додамо до цього ще кiлька важливих моментiв. Як i у жiночiй художнiй гiмнастицi, спортсмени змагаються у групових вправах, командами по шiсть осiб (вiльна форма, тобто без предмета), а також в iндивiдуальному залiку iз використанням предметiв. Проте предмети тут дещо iншi: гiмнастична палиця, два невеликих кiльця, дерев'янi булави i скакалка. Навiть робота зi скакалкою здiйснюється за iншим принципом, нiж у жiнок: це, швидше, iмпульсивнi рухи, нiж пластичнi. Загалом цей вид спорту досить схожий на вiльнi вправи спортивних гiмнастiв: це – демонстрацiя сили, координацiï, витривалостi. Тому до занять художньою гiмнастикою переходять тi хлопцi, яким найкраще вдавалися саме вiльнi вправи.

IЗ ЯПОНIÏ – ПО СВIТУ

Художня гiмнастика для чоловiкiв народилася в Японiï ще до Другоï свiтовоï вiйни. I це не дивно. Адже задовго до появи сучасних спортивних напрямкiв у Краïнi Висхiдного Сонця саме серед чоловiкiв активно практикувалися вправи з рiзними предметами для вдосконалення тiла i духу. Нацiональна традицiя навiть сформувала спецiальнi школи, куди у ранньому вiцi вiддавали дiтей, де у них розвивали гнучкiсть, нюх, дотик та iншi фiзичнi можливостi. (До речi, саме у таких школах виховувалися майбутнi нiндзя).

Свого сучасного виду чоловiча гiмнастика почала набувати у 1940-х. Нацiональнi елементи доповнили елементами шведськоï, данськоï та нiмецькоï гiмнастики. Спершу цей вид впроваджували з метою полiпшення фiзичноï сили i здоров'я; вiн називався «Дантай Тошу Тайсоу», буквально «групова гiмнастика вiльноï форми». Причому займалися нею i хлопчики, i дiвчатка. У 1949 роцi цю гiмнастику було визнано видом спорту, вона стала однiєю iз дисциплiн Нацiональних легкоатлетичних змагань. Зараз чоловiча i жiноча художня гiмнастика знаходяться пiд егiдою Японськоï асоцiацiï гiмнастики, i великi змагання часто проводяться одночасно i в одному мiсцi. У Японiï цей вид спорту один iз найпопулярнiших, ним займаються бiльше 2000 чоловiкiв.

Не дивно, що саме у Токiо вiдбувся перший в iсторiï свiтовий чемпiонат серед чоловiкiв. Японська публiка iз захопленням прийняла чоловiкiв у художнiй гiмнастицi, чого не скажеш про європейську. У Європi цей спорт сприйняли як пiдмiну жiночоï пластики чоловiчими танцями з палицями. Спортивна громадськiсть не вiрила у те, що з цього напрямку може вийти щось гiдне уваги. I справдi, «новоспеченим» гiмнастам не вистачало пластики i емоцiйностi, якi визнанi вiзитною карткою художньоï гiмнастики. Було зрозумiло, що ïм доведеться ще багато працювати над технiкою i розвитком своïх фiзичних можливостей. Виклик було прийнято, i за три десятилiття вдалося здiйснити справжню революцiю як у спортивнiй пiдготовцi, так – i це найважливiше — у суспiльнiй свiдомостi. Стереотип про чоловiчу художню гiмнастику як про неприродний вид спорту поступово вiдходить у минуле завдяки зусиллям тренерiв i спортсменiв. А також завдяки розвитку соцiальних мереж, де неважко знайти вiдеозаписи змагань i пересвiдчитися, що це – справдi красиво.

Злам у ставленнi до чоловiчоï гiмнастики стався також через активну роботу японцiв iз пропаганди цього виду спорту. Так, у 2005 роцi вони вiдправили своïх кращих фахiвцiв до Австралiï, Канади, США, Кореï, Мексики, Малайзiï та Росiï. Вояж виявився напрочуд вдалим; саме у цих краïнах чоловiча гiмнастика розвивається найбiльш активно, проходять нацiональнi та свiтовi чемпiонати. У 2009 роцi хлопцiв-гiмнастiв допустили брати участь в Олiмпiйському молодiжному фестивалi у Гельсiнкi.

На черзi – питання про включення чоловiчоï художньоï гiмнастики до програми Олiмпiйських iгор.

- Всi олiмпiйськi види спорту мають гендерний подiл, крiм художньоï гiмнастики, де поки що панують дiвчата, — каже один iз найкращих спортсменiв свiту Булат Сунгатулiн. — Через це цiлком можливо, що Мiжнародний олiмпiйський комiтет може виключити художню гiмнастику з олiмпiйськоï програми. Щоб цього не сталося, щоб був дотриманий принцип рiвностi, треба включити до програми змагання чоловiкiв. (https://meduza.io/feature/2021/07/25/tatyana-navka-sravnila-muzhskuyu-hudozhestvennuyu-gimnastiku-s-gey-propagandoy-i-poradovalas-chto-v-nashey-strane-takogo-net-meduza-nashla-chetyrehkratnogo-chempiona-rossii-i-pogovorila-s-nim).

IСПАНСЬКИЙ ВАРIАНТ

Як не дивно, але на завадi стоïть... сам цей вид спорту. Бо на вiдмiну вiд жiночоï гiмнастики, де iснують усталенi чiтко визначенi правила, у чоловiкiв конкурують два напрями: японський, про який ми розповiдали, та iспанський. Другий напрям бiльше схожий на жiночу художню гiмнастику. Тут все тi ж лосини, блискiтки, м'ячi, обручi, стрiчки, булави i та ж система виставлення оцiнок. За технiкою виконання цей напрямок максимально наближений до жiночого формату.

Це часто викликає негативну реакцiю, особливо у тих, хто причетний до жiночоï гiмнастики. Свiтлана Андрухович, яка очолює Одеську обласну федерацiï художньоï гiмнастики, пригадує, як кiлька рокiв тому ïï запросили до Iспанiï судити змагання серед чоловiкiв. Ïй це видовище не сподобалося, вона вважає, що хлопцям не варто копiювати дiвчат: чоловiчий органiзм сильнiший, нiж жiночий, натомiсть у жiнок краще розвиненi гнучкiсть та пластика. Та й взагалi копiя гiрша за оригiнал. Однак панi Свiтлана не вiдкидає права на iснування такого рiзновиду гiмнастики.

На вiдмiну вiд вiдомоï росiйськоï фiгуристки Тетяни Навки, яка спровокувала чи не найбiльший скандал в iсторiï цього виду спорту, виступивши категорично проти його розвитку та розповсюдження.

А БАБА-ЯГА ПРОТИ

21 липня цього року Тетяна Навка, чемпiонка Олiмпiади в Туринi-2006 в танцях на льоду, виклала в iнстаграмi фрагмент виступу iспанського гiмнаста Крiстофера Бенiтеса на змаганнях 2019 року i заявила, що для неï особисто це «занадто».

«Правда, щаслива, що в нашiй краïнi такого немає i, сподiваюся, нiколи не буде. I моï дiти нiколи не побачать таке i не вважатимуть, що це норма. Хто ж виросте у захiдному суспiльствi з такими тенденцiями?!»

Також Навка натякнула, що вважає виступ гiмнаста Бенiтеса пропагандою гомосексуальностi.

Навку гаряче пiдтримав одiозний депутат Держдуми Вiталiй Мiлонов, який заявив, що «це просто черговий ЛГБТ-наступ на спорт. Тому треба не тiльки не пiдтримувати в Росiï чоловiчу художню гiмнастику, але ще i заборонити ïï в нашiй краïнi. А також блокувати трансляцiï на територiï Росiï, якщо хтось надумає це показувати».

Якби Навка була просто вiдомою спортсменкою, то на ïï висловлювання не варто було б звертати особливу увагу; не подобається – не дивись. Але вона є дружиною Дмитра Пєскова, прес-секретаря президента Путiна, тобто досить-таки впливовою особою, а на такому рiвнi подiбнi заяви не роблять зненацька.

Проте, якщо захисниця «традицiйних цiнностей» мала намiр скомпрометувати чоловiчу художню гiмнастику, то ïй це не вдалося. Жорстка реакцiя Iспанськоï федерацiï гiмнастики була очевидною, але i у самiй РФ знайшлося чимало тих, хто не зважили на статус Навки.

Показовою є реакцiя тренерки мiкс-дуету iз синхронного плавання Гани Максимовоï. Дiï Навки та Мiлонова вона назвала «абсолютно недоречною гомофобською полемiкою», i уïдливо запитала: «Скажiть, Тетяна, ваших дiтей хтось тягне за руку дивитися на цей «культурний шок»?»

Крапку у полемiцi поставила Iрина Вiнер — президентка Всеросiйськоï федерацiï художньоï гiмнастики, крiм того, дружина мiльярдера Алiшера Усманова, тобто особа не менш впливова: «Я вважаю, що художня гiмнастика — це вид мистецтва, як фiгурне катання та синхронне плавання, де виступають i хлопчики, i дiвчатка. Думаю, що художня гiмнастика повинна йти тим самим шляхом».

СПРАВА — ЗА «ПЕРШОПРОХIДЦЯМИ»

А тепер повернемося до нашого юного героя.

Вiн залюбки зайнявся би художньою гiмнастикою i впевнений, що змiг би досягти бiльш вагомих успiхiв, нiж у спортивнiй, але займатися нiде. Як виявилося, в Украïнi цей вид спорту майже невiдомий. Його не визнає нацiональна Федерацiя художньоï гiмнастики. Коли мати Павла запитала знайому тренерку, чи не вiзьме вона ïï сина до своєï групи, то та аж злякалася. А потiм послалася на те, що в неï група переповнена. Марними видалися ще двi спроби.

Мимоволi спадає на думку: чому в Украïнi, яка має такi чудовi традицiï та значнi успiхи у художнiй гiмнастицi, не розвивається чоловiчий аспект цього виду спорту? Тим бiльше, з огляду на цiлком вирогiдний його олiмпiйський статус?

Iз питанням щодо iснування художньоï гiмнастики для чоловiкiв ми звернулися до начальницi управлiння фiзичноï культури i спорту Одеськоï облдержадмiнiстрацiï Валентини Кольчак, яка, до речi, є тренеркою iз фiтнесу, яким займаються i чоловiки.

- Я не бачу перепон до розвитку у нашiй краïнi чоловiчоï художньоï гiмнастики, — каже вона. – Просто ще немає людини, яка iнiцiювала би цей процес. Повiрте менi, як тiльки така людина з’явиться, процес пiде. Тим бiльше, що в украïнськоï художньоï гiмнастики – давнi та чудовi традицiï.

Панi Валентина нагадала нам про те, як в Одесi хлопцi почали займатися синхронним плаванням, яке теж донедавна вважалося суто «жiночим» видом спорту.

Кiлька рокiв тому Володимир Проволовський, президент Федерацiï синхронного плавання Одеськоï областi, запропонував третьокласнику Дмитру Мею зайнятися цим видом спорту. Хлопець став «першою ластiвкою», за ним потягнулися iншi, i зараз вже нiкого не дивує, що дiвчата i хлопцi виступають разом. (Бiльш детально про це див. «Порто-франко» вiд 15 серпня 2019 р.)

Тобто приклад є. Справа – за тими, хто зважиться стати «першопрохiдцями». Поштовхом може стати включення змагань iз чоловiчоï художньоï гiмнастики до програми Олiмпiйських iгор. Розвиток сучасного спорту, зокрема, його гендерноï складовоï, дозволяє бути оптимiстами. I хто-зна, можливо, саме Павла Ковальчука ми ще побачимо на олiмпiйському п’єдесталi.

Автори дякують Вiталiю Красильникову за допомогу у пiдготовцi цiєï статтi.

Матерiал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простiр сучасноï журналiстики», що реалiзовується Волинським прес-клубом у партнерствi з Гендерним центром Волинi та за пiдтримки Украïнськоï медiйноï програми, що фiнансується Агентством США з мiжнародного розвитку (USAID) i виконується Мiжнародною органiзацiєю Internews.