МИНУЛОЇ НЕДІЛІ КРАЇНА СВЯТКУВАЛА ДЕНЬ ХУДОЖНИКА

За традицією, від якої не відступають, одеські мистці відзначили своє фахове свято великою виставкою. Відкривали її за два дні наперед, у п’ятницю. Вже як святкувати, то святкувати! 180 робіт 180 художників було визнано гідними цього врочистого вернісажу. Дозволив би експозиційний простір — без сумніву, було б їх більше…

Напхом напхана зала на Торговій, 2. Звучить жива музика від Одеського обласного центру української культури. Гамірно, весело, тісно… Одні розглядають виставлені твори — а їх тут зчаста по три у висоту, діляться враженнями з колегами; інші досить жваво спілкуються, наче хтозна скільки часу не бачились, та й зрозуміло, бо ж сидять мистці у своїх робітнях і поспішають творити шедеври на віки: коли тижнями, місяцями розмовляєш подумки лише з великими відгомо-нілих епох, котрі віддавна перебувають у вічності, чи зі своїм власним ще не завершеним твором, та прагнеш зрозуміти, чому часом огинається полотно чи папір, або відчуваєш опір мармуру чи бронзи — то хочеться опісля виговоритись…

У центрі зали під стіною невеличкий столик, на ньому секретар Одеської організації Національної спілки художників Оксана Здоровецька акуратно розкладає нагороди для вручення. Їх багато — стільниці явно не вистачає. Поряд чути знайомий голос одного з «мамаївців» (член творчого об’єднання «Мамай») з інтонаційно притаманним його власникові гумором: «А я й не знав, що у нас так багато художників». Справді, якби на свято прийшли всі понад 250 членів Спілки, та ще позаспілкових добрячий гурт, місця в залі таки б забракло.

— Свято починається! Друзі, побратими! — голос голови Спілки Анатолія Горбенка силкується перекрити розкутий гомін. Це йому трохи вдається, та все-таки у віддаленому кінці — своя тусовка.

А мікрофон уже в руці Валерія Уреньова, професора Академії будівництва та архітектури, за-служеного архітектора України, котрий — щойно про це було повідомлено — відкрив у ВНЗ кафедру образотворчого мистецтва.

— Хотілося б, щоби художники писали і прекрасну одеську архітектуру, відображали одеську ауру, чарівні міські куточки, поки ще можна усім цим насолоджуватись, цією красою, романтизмом. Щоби все це залишилось бодай у мистецьких творах.

Мабуть, втомився професор архітектури виступати проти хаотичної забудови міста, руйнації старовинних будівель, та й боротися з цим — усе одно, що в лицарських обладунках мчати зі списом проти вітряків…

А далі один по одному вітають усіх зі святом керівники секцій Спілки, кожний прагне висловити якесь гарне побажання колегам. Володимир Сокалюк (секція малярства, себто живопису) в захопленні від вдалої експозиції — за це велика вдячність Сергієві Савченку: концептуально вибудувати експозицію виставки за такої кількости найрізноманітніших мистців — це талант, серед одеських художників таких майстрів лише кілька.

Анатолій Кравченко (секція графіки) захоплений великим числом гарних робіт молодих учасників вернісажу, а це «нескінченна енергія, це таланти, що виростуть до майстрів, тож мисте-цтво Одеси не зупиниться на якомусь рівні».

— Наша секція скульптури є найменшою за кількістю мистців, та й зрозуміло: це важка праця (за всієї поваги до майстрів пензля та інших жанрів). — Це Володимир Коваль, керівник секції. — Незабаром буде виставка скульптури, бажаю колегам успішної участі.

Говорили і про декоративно-ужиткове мистецтво — «найкраще в світі», і про інші жанри образотворчості. Аж тут якесь пожвавлення біля вхідних дверей — то Злата Шишман привела групу своїх вихованців зі школи мистецтв імені Киріака Ко-станді. Тож як не запросити до слова ту, що поєднує одразу два таланти — мистця й педагога.

— Бажаю всім, щоби в душі завжди були почуття, від яких хочеться співати. Щоб було натхнення, людське розуміння… Це те, що запалює.

Отак експромтом. А поміж цих виступів Анатолій Горбенко не забуває повідомити про якісь мистецькі новини чи нагадати про різні майбутні виставки, до яких треба готуватися вже сьогодні. Вітає і педагогів художнього коледжу ім. М.Б. Грекова, художньо-графічного факультету педуніверситету ім. К.Д. Ушинського, школи ім. К.К. Костанді… «Завдяки їм усі ми — художники». Закликає любити свою Спілку, адже вона — «найкраща в країні». Про це керівник одеських художників не втомлюється говорити при відкритті кожної виставки. Говорить про те, що в централі НСХУ в столиці одеську організацію цінують і шанують, запрошують одеситів до участі в різних виставкових проєктах. Й обов’язково при кожній такій нагоді назве тих, котрі вже десь відзначились — участю у виставці, у творенні мистецького об’єкта, отриманні відзнаки…

Дивовижно, але в час, коли незрідка чутно голоси, котрі заперечують саме існування творчих спілок у сучасній Україні як породження тоталітаризму (що дійсно так), коли декотрі інші спілки вже ледь животіють — без можливості дійти до тих, для кого, властиво, працюють, без приміщення, без грошей, Спілка художників твердо стоїть на ногах. Є чудове офісне приміщення в це-нтральній частині міста, виставкова зала, хоч і дещо тісненька… Художники гуртуються довкола своєї Спілки, хоч, може, з показною богемною байдужістю, але в душі — щиро, вони пишаються своєю приналежністю до великого братства мистців, до звання творців…

На завершення офіційної частини свята Анатолій Горбенко вручає медалі «За служіння мистецтву», грамоти від владних структур. За цим, звісно, стоїть неабияка робота.

— А зараз вручатимемо іменні золоті медалі, таких нема в Україні.

У залі пожвавлення. Ми звикли дещо скептично ставитись до різних нагрудних відзнак, грамот чи дипломів, а попри те, кожному хочеться, щоби його помітили, відзначили його творчість, — це мотивує, зроджує такі необхідні позитивні емоції. Така природа творця. Декотрі, отримавши відзнаку, підходять до мікрофона та на емоційній хвилі висловлюють свої побажання колегам. Запам’яталися слова скульптора Олександра Токарева, народного художника України:

— Живіть у злагоді з собою та з оточуючим світом.

…І знову — пісні, музика від обласного центру української культури. Свято продовжується. Воно продовжується і в сенсі наших зустрічей з мистецтвом, які необхідні нашим душам в напрузі нинішнього життя.