Наприкінці минулого і на початку нинішнього тижнів відбулися два саміти лідерів держав, що впливають на розвиток світової економіки, а також гостей, запрошених на ці заходи. При цьому зустрічі G-20 («Великої двадцятки») і кліматичної конференції СОР26 проходять, по-перше, в «особистому» режимі, а не через відеозв’язок, і, по-друге, обидва зібрання пов’язані одне з одним та присвячені фактично одному й тому ж питанню.

НЕ ПОВЕРНЕННЯ, А ВИЖИВАННЯ

Жоден з лідерів держав «двадцятки» у Римі і жоден з учасників конференції, присвяченій зміні клімату, в Глазго, думаю, не сумнівався: повернутися в світле минуле, у світ без пандемії і катастроф, пов’язаних з погодними катаклізмами, вже ніколи не вдасться. А суперечки про антропогенний вплив на клімат і про штучне походження коронавірусу можна на час відкласти. І зайнятися справами практичними. Подумати, як серед хаосу вижити.

Якщо із самою пандемією, можливо, вдасться впоратися шляхом суцільної вакцинації населення, а також вдасться домовитися, як спільними зусиллями здолати загальну біду, то травму, завдану економіці різних країн поширенням коронавірусу, вилікувати набагато складніше. Відновити рівень виробництва, підірваний заходами на зразок локдаунів, шляхом друкування центробанками «пустих грошей» або податковими пільгами — рішення тимчасове. А наслідки таких заходів взагалі важко передбачити. Тим більше, що лідери деяких країн за інерцією продовжують одночасно наполягати на дорогому переході від вуглеводневої та атомної енергетики до «зеленої».

Різниця в підходах до гострої проблеми призвела до того, що генсек ЦК КПК Сі Цзіньпін і президент Росії Володимир Путін відмовилися від особистих зу-стрічей у Римі та в Глазго й спілкувалися з колегами по відеозв’язку. І домоглися, що радикальні рішення в галузі енергетики, запропоновані раніше, не увійшли до підсумкового документа і були замінені компромісами, які ні до чого не зобов’язують, до того ж без зазначення термінів виконання. А поки сильні світу цього радилися в Римі і готувалися до перельоту в Глазго, в Європі тривала енергетична криза, спричинена дефіцитом газу в європейських сховищах.

У контексті протистояння Заходу і Росії, що «встає з колін», є спокуса приписати провокацію кризи винятково «Газпрому». Там борються за те, щоб поставки російського газу російськими газопроводами не підпадали під правила Європейської енергетичної хартії, яка не допускає монополії однієї країни у видобутку і використанні способу доставки. А «Північний потік — 2» є яскравим прикладом такої монополії. Щоправда, війна на всіх фронтах — підвищення цін на газ, шантаж Брюсселя і завдання збитку українській ГТС — призвела до мільярдних фінансових втрат самої Москви. І Володимир Путін змушений був втрутитися у програшну ситуацію. Тобто в прийдешній опалювальний сезон Європа не замерзне без газу.

Про Україну такого не можна сказати напевно. І справа не в тому, наскільки повні чи порожні наші газосховища. Не в тому, як швидко в разі сильних холодів вдасться налагодити поставки вугілля на ТЕС. Річ у тім, що заявам українських топ-менеджерів не можна довіряти. Така у них репутація.

ХЛОПЦІ, БЕРЕЖІТЬ ЛІС!

Володимир Зеленський не належить до числа лідерів країн, які визначають долі світу. На саміт «двадцятки» його, зрозуміло, не запросили. Але в Глазго на кліматичну конференцію, організовану ООН, Володимир Олександрович прибув. Й у своєму виступі використав усі допустимі можливості. Тобто безпосередньо пов’язав проблеми екології України з проблемою безпеки країни. Майже як в анекдоті: «Хлопці, бережіть ліс! Бо в цьому лісі нам ще ховатися і ховатися».

Частину промови Зеленського варто відтворити близько до тексту. Тому, що глава нашої держави відразу виділив головне. «Щоб здолати глобальне потепління, нам необхідно глобальне потепління у відносинах держав, де щороку тане довіра. Домовленості нічого не варті, якщо для когось це просто слова. І щодо екологічних угод. І тих, які стосуються навколишнього середовища».

Через недотримання гарантій безпеки України (зафіксованих у Будапештському меморандумі — Л.З.), нагадав Зеленський, планета отримала дві «екобомби» у центрі Європи — окуповані Крим і Донбас. Перша — півострів, з унікальною флорою і фауною, перетворений на військово-морську базу Росії, і друга — де затоплені шахти і назавжди понівечений ґрунт. Як і Чорнобильська катастрофа, ці проблеми не тільки українські, а стосуються всього світу. Президент України справедливо зазначив, що наша держава чітко дотримується міжнародних домовленостей, зокрема і Паризької угоди з клімату, виконує взяті на себе зобов’язання. А за темпами скорочення викидів парникових газів випереджає багатьох своїх партнерів.

У Глазго Володимир Зеленський, зрозуміло, прилетів не для того, щоб виголосити красиву промову. Його завданням було зустрітися й обговорити питання безпеки нашої країни із захід-ними партнерами. Передусім з тими, хто готовий поставляти нам озброєння для необхідної оборони. І, судячи з усього, такі зустрічі принесли плоди. Ще трішки, ще капелечку — і блокада Євросоюзу на цьому напрямку, зумовлена позицією ФРН і Франції, буде прорвана.

Другим на черзі, але не за важливістю, питанням була спроба реанімувати «Нормандські» саміти на вищому рівні. Однак Еммануель Макрон на такі спроби звично не реагує, а Ангела Меркель чекає — не дочекається, коли вдасться передати свої повноваження лідерові СДПН Шольцу. Про те, чи вдалося Зеленському поговорити в Глазго з Байденом, поки що нічого не відомо. Однак США, як і раніше, не горять бажанням втручатися у «нормандський» процес. Особливо, коли в Україні на міністерському рівні відбувається зміна варти. І нема впевненості, що втручання Вашингтона принесе користь.

До речі, не тільки у Вашингтоні, а й у Києві багатьом незрозумілі мотиви партії «Слуга народу», яка висунула на пост міністра оборони відверто миролюбного колишнього віце-прем’єра Олексія Рєзнікова, а депутатку Верховної Ради Ірину Верещук — на пост міністра ре-інтеграції тимчасово окупованих територій. Схоже «слуги» укотре забули, що йде війна, гинуть захисники України. І нікому їм нагадати.