|
ЗАПАС МІЦНОСТІ ДОЛИНІВЦІВ
20.11.2021 / Газета: Чорноморські новини / № 92-93(22311-22312) / Тираж: 8525
21 ЛИСТОПАДА – ДЕНЬ ПРАЦІВНИКІВ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В аграріїв невідкладних справ завжди багато. Не встигнуть перепочити після осінніх польових робіт, як уже весна кличе в поле. Потім жнива — збирання посіяного-доглянутого-вирощеного — і знову підготовка ґрунту під наступний урожай, сівба озимих. Одне слово, невпинний кругообіг. А ще ж потрібно постійно стежити за технікою, яка часто геть виробила свій ресурс, аби вивести в поле випробувані й дієздатні трактори, комбайни, вантажівки і т.д. Ось так і живе землероб. У будь-яку пору року він то в загінці, то на току, то в ремонтних майстернях. Байдикувати ніколи. Хіба коли тріщать морози або ллють дощі — день-два перепочинеш. Але тільки-но погода дає «добро», всі працівники сільськогосподарських підприємств поспішають на свої робочі місця. Бо ж згаїш час — не надолужиш. Така вона проста, перевірена дідами-прадідами селянська філософія. Й ніякі економічні чи інші негаразди, які обсідають аграріїв у всі часи, не можуть погасити їхнього завзяття до їхньої благородної справи — виростити високий урожай, щоб у людей на столі завжди були і хліб, і до хліба. Щоправда, працювати дедалі важче, особливо в останні роки. Причин — безліч. Кожен селянин їх добре знає. Але є дві, на мій погляд, головні. Це — байдуже, якщо не сказати злочинне, ставлення держави до аграрного сектора і стихійні лиха, зокрема посуха. Сільгоспвиробники давно не сподіваються на допомогу держави, оскільки вона вже не раз обіцяла їх підтримати, але у найвідповідальніший період укотре «кидала». Взяти хоча б ситуацію, яка виникла позаторік на півдні Одеської області через небувале (такого не переживали десь чотири десятиліття) бездощів’я. Хліборобам клялися допомогти всі, аж до президента. Та ті клятви виявилися пустопорожніми, а відтак багато сільгосппідприємств та фермерських господарств просто збанкрутували. Вижили лише ті, хто мав запас міцності й надійних інвесторів, або ті, у кого з’явилися нові власники, котрі, придбавши «лежачі» господарства, не викачували з них останнє за принципом «після мене — хоч потоп», а, навпаки, діяли з перспективою на майбутнє, вкладали в їх розвиток великі кошти. Далеко за прикладом ходити не треба. Думаю, багато працівників СВК «Долинське» — ТОВ «Долинське-Нова» Ізмаїльського району переконалися: якби не компанія «Трансшип», то їхнє господарство спіткала б така ж доля, що й тисячі інших, кинутих державою на самовиживання. Так-от, аграріїв Придунав’я, які хазяйнують у зоні ризикованого землеробства, завжди найбільше турбує проблема відсутності необхідної вологи в ґрунті, бо в таких умовах дуже непросто виростити більш-менш пристойний урожай. Давайте згадаємо той же 2019-й. У СВК «Долинське» вперше за останні десять років зробили все, щоб отримати найвищу віддачу від землі. Підготовка ґрунту до сівби, сама посівна, як восени, так і навесні, були проведені в оптимальні терміни й на належному агротехнічному рівні. Особлива увага під час польових робіт приділялася їх якості. Для цього завдяки інвестору вперше запаслися всім необхідним: якісним насінням, добривами, паливом, справною сільгосптех-нікою. Ще восени за два мільйони гривень придбали найсучасніший комплекс «Партнер», яким можна сіяти всі культури — від ріпаку до гороху, виконуючи всі суміжні операції за один прохід по полю. Одне слово, керівництво господарства й інвестор вклали великі кошти, щоб почати оздоровлення ґрунту і поступово, крок за кроком, підвищувати його віддачу. А кожен член колективу, бачачи таке ставлення до спільної справи, трудився на своїй ділянці роботи з настроєм і з великою відповідальністю. І всі, звісно, сподівалися, що їхні зусилля не будуть марними. Добре пам’ятаю, як долинівці боялися якогось «сюрпризу» від погоди. Хто-хто, а вони на собі випробували, що таке вирощувати хліб у зоні ризикованого землеробства, коли сильна посуха або, навпаки, тривалі зливові дощі з вітром чи град знищували майже всі посіви. Як, скажімо, шість років тому: тоді, 4 липня 2015-го, тільки прямі збитки від стихії склали півтора мільйона гривень. Для кооперативу, який на той час і так ледве виживав, це був сильний удар. Посушливим видався і 2018-й. Із липня по жовтень, за даними гідрометеослужби, випало лише 20 міліметрів вологи, за мінімальної потреби 45—50 міліметрів. Тоді в усіх господарствах Ренійського району посуха практично повністю знищила ранні зернові: з кожного гектара отримали лише 15,9 центнера — найгірший показник в області. Найнижчі ужинки були у СВК «Буджак» та СФГ «Успіх» — по 10 центнерів з гектара. До речі, у північних районах Одещини намолоти були вдвічі-втричі вищими. Наприклад, у Кодимському районі на коло зібрали по 48 центнерів. Середня ж урожайність по області становила 30 центнерів з гектара. Тоді ж, у 2018-у, найвищу врожайність серед ренійських господарств, уперше за багато років, отримали саме долинівці: озимої пшениці — по 28,7, а ячменю — по 32 центнери з гектара. «Це стало можливим завдяки тому, що наш інвестор — група компаній «Трансшип», засновником і керівником якої є Андрій Іванов, — чітко й чесно виконує свої договірні зобов’язання, — говорив тодішній голова господарства Ілля Келіогло. — Якби не було такого інвестора, господарство цього року вже не вижило б... Потужна фінансова підтримка дала нам змогу своєчасно і на високому рівні провести весь комплекс як осінніх, так і весняних польових робіт та зібрати врожай ранніх зернових». І все ж без втрат того року впорати вирощене не вдалося — завадили дощі. А по пшеничних полях буквально за день до того, як комбайни мали стати в загінки, вдарив град. У результаті на 75 гектарах втратили 70% врожаю. Серйозних збитків завдала стихія й одному з ячмінних полів. Битва за врожай ранніх зернових, як завжди, була нелегкою. Але працівники СВК з честю виграли її і зібрали, як уже мовилося, найвищий ужинок у районі. Якби в ґрунт потрапило трохи більше вологи і не нашкодив град, долинівський коровай був би вагомішим. Але й так настрій у людей уперше був хорошим і вони вже з оптимізмом почали дивитися в майбутнє. Зокрема, дуже сподівалися на технічні культури, які належало збирати пізніше. На жаль, надії не справдалися. Із липня дощів майже не було, і посіви як соняшнику, так і кукурудзи практично «згоріли». Багато хто з долинівців уже й не очі-кував, що отримає обіцяні Андрієм Івановим соняшник і кукурудзу за паї. (До того, згідно з договорами, людям видали по 500 кілограмів пшениці та ячменю.) Раніше ж бо таке траплялося не раз, коли стихія знищувала урожай і керівництву нічим було розрахуватися з власниками паїв. Але цього разу переживали дарма. Кожен, як і обіцялося, отримав по 100 кілограмів соняшнику та 200 кілограмів кукурудзи. І це завдяки тому, що 200 тонн цієї культури подарувала сільгосппідприємству компанія «Трансшип». Зерно привезли з АРК «Придунайська Нива». Якими важкими для аграріїв Придунав’я, і зокрема для колективу ТОВ «Долинське-Нова», були два попередні роки, детально не розповідатиму — селяни це добре пам’ятають. Якщо ж коротко, то небувале стихійне лихо знищило чи не всі посіви. Звісно, настрій, як у керівництва підприємства, так і в членів колективу, був відповідний. Але люди не втрачали надії, бо бачили, що інвестор, попри багатомільйонні збитки, продовжує вкладати кошти у розвиток господарства, щоб домогтися поставленої мети — таки вивести ТОВ «Долинське-Нова» в передові не тільки в районі, а й в області. Для цього цілеспрямовано, із залученням вчених-аграріїв, велися, й зараз ведуться, роботи в усіх напрямках. У зоні особливої уваги в останні два роки — відновлення зрошення. Як і планувалося, вже цьогоріч життєдайну вологу отримали 142 гектари кукурудзи. Нинішніх жнив настрій долинівців був уже не той, що у 2018—2020 роках. Пишатися є чим. Погодні умови не підвели, і вкладені кошти, своєчасне та якісне проведення всіх агротехнічних заходів, ну і, звісно, висока відповідальність кожного працівника, дали гарний результат. Середня врожайність пшениці та ячменю склала 50 центнерів з гектара. Доброю була й віддача полів соняшнику — по 30 центнерів (по області — 22). Не підвела й кукурудза, якої зібрали майже по 150 центнерів з гектара. Того дня (а було це наприкінці жовтня) ми з директором господарства Миколою Чаневим (на знімку) побували на всіх виробничих ділянках. Скрізь кипіла робота: на обробітку ґрунту під майбутній урожай, на сівбі озимих, на, мабуть, найжвавішому місці — зернотоку, на полі №6, яке бригада жінок уже зачищала від крапельних трубок, ну і, звісно, на збиранні кукурудзи. Не можна було не зауважити, з яким гарним настроєм працювали люди. — З таким колективом можна гори перевернути. Коли є робота й, особливо, коли бачиш хороші результати своєї праці, — розповідав Микола Чанев, — люди стають зовсім іншими. Сам не натішуся цьогорічним ужинком. Він, нарешті, такий, на який ми спо-дівалися. А досягти його вдалося і завдяки нашим фахівцям — головному агроному Миколі Черні, головному інженеру Олександрові Жекеву та головному агроному компанії «Трансшип» Володимирові Неменущому, і всім працівникам господарства, які трудилися з повною віддачею. Я тут уже майже два роки, і щодня бачу, які у нас відповідальні люди. Задоволений, що господарство працює, як годинниковий механізм. Бувають, звичайно, збої, але вони незначні і на хід польових робіт суттєво не впливають. Завдяки засновнику — компанії «Трансшип» — нам вдається їх швидко усунути і йти вперед. На відміну від сотні інших сільгосппідприємств області, у нас ніколи не виникають проблеми з постачанням пального, закупівлею насіння, добрив, запчастин, сплатою податків. Зарплата видається вчасно. І вона, повірте, в рази вища, ніж у багатьох сільгосппідприємствах Ізмаїльського та Болградського районів. — Про що мрієте нині? — поцікавився я у Миколи Георгійовича. — Про те, щоб ТОВ «Долинське-Нова» працювало навіть краще, ніж годинниковий механізм, щоб у наступному році ми зібрали ще вагоміший урожай або хоча б такий, як тепер. І не просто мрію. За підтримки інвестора ми робимо все для того, щоб з кожним роком господарство нарощувало темпи виробництва зерна. Ось і зараз маємо 1000 гектарів озимини. Торік закупили елітне насіння. Сьогодні вже зі своїм — із запасом на два роки. Частину посіяли під урожай-2022, а частину — заклали на зберігання. Плануємо також збільшити площі просапних культур (соняшнику, кукурудзи) та гороху. До речі, такої врожайності кукурудзи (150 тонн з гектара) нема в жодному господарстві Придунав’я. І раніше такого в нашому регіоні ніколи не було. У мене є всі підстави сподіватися, що наступний рік видасться для нашого колективу сприятливим і що всі будуть задоволені результатами спільної праці. Озимина, що вже зійшла на полях, тішить око і дає надію на гарний урожай. Якщо, певна річ, не підкине нових випробувань природа. А ще мрію про те, щоб у країні був мир, щоб не гинули на Донбасі люди, щоб держава, нарешті, повернулася до аграріїв обличчям. Повернулася не на словах, а на ділі, щоб до хліборобів було таке ж ставлення, як у Європі, куди ми рухаємося. Ось, скажімо, в уряді обіцяють відшкодувати господарствам витрати на відновлення зрошувальних систем. Для цього ми вже зібрали й надали всі необхідні «папери». Подивимося... Я стриманий у своїх прогнозах, бо вірити нашим урядовцям, нардепам, президентам — себе не поважати. Всі роки незалежності вони, здебільшого, грабували нашу країну й практично не думали про простий люд. Тепер маємо те, що маємо… Так-от, я мрію, щоб настали кращі часи. І вони настануть. Переконаний у цьому. Тільки нам треба навчитися вибирати у владу найдостойніших, розумних, мислячих, справжніх патріотів своєї країни. Питання лише у тім, як це зробити, як переламати свідомість людей, вимушених більше дбати про шматок хліба, ніж про долю України. Але це, як то кажуть, вже інша, хоч і дуже важлива для нашої держави, тема… Автор: Петро ХАДЖІ-ІВАН
|
Пошук:
Автор
По данным Международной федерации диабета (IDF) за 2021 год, от диабета страдают 10,5% людей в возрасте от 20 до 79 лет и половина из них не знает об этом. Согласно прогнозам, к 2045 году этим заболеванием будет болеть на 46% больше — каждый восьмой взрослый или 783 миллиона человек. Эта перспектива пугающая, но не удивительная, учитывая текущую ситуацию
Під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеська національна наукова бібліотека, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» за сприяння Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної та Одеської міської рад, Українського інституту книги, Всеукраїнської громадської організації «Українська бібліотечна асоціація» та Всеукраїнської громадської організації «Бібліополіс» проводять Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині».
Останні моніторинги:
00:00 03.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 03.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 03.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 03.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 02.05.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.011 |