Виробництво якірних ланцюгів на Одеському СРЗ «Україна». Технологія лиття відпрацьовувалася під керівництвом колишнього ведучого науковця НДІСЛ, багаторічного Головного металурга заводу, винахідника Яворського Анатолія Андрійовича

В жовтні минулого року, виповнилось 70 років з дня заснування наукової організації в галузі спеціальних способів лиття «Науково-дослідного інституту спеціальних способів лиття».

Витоки ливарного виробництва в Одесі сягають більш ніж 200 років та беруть початок з Адміралтейських майстерень Чорноморського гребного флоту, які були предтечою самого великого містоутворюючого підприємства Одеси — Одеського судноремонтного заводу «Україна», який на протязі всього свого існування славився своїм ливарним виробництвом.

Чого тільки варті унікальні вироби ливарного виробництва заводу як то, каркаси арок та галерей, опори балконів та сходів, в тому числі і Потьомкинських, бронзові пам’ятники та вуличні ліхтарі, вишукано орнаментовані масивні ворота та легкі калитки, настінні барельєфи тощо, які прикрашають унікальні пам’ятки архітектури міста Одеси.

Перші наукові здобутки були досягнуті вченими НДІССЛу ще в далекому минулому, коли талановитими вченими-винахідниками, першим директором інституту Є.Г. Ніколаєнко та проф. А.В. Улітовським, була впроваджена технологія методу безперервного лиття чавунного листа за допомогою водоохолоджуваних валків-кристалізаторів. З впровадження цього актуального в післявоєнні роки винаходу інженер Є.Г. Ніколаєнко, професор А.В. Улітовський та робітник-заливник К.Т. Гетман були удостоєні Державної премії СРСР. В короткі строки були розроблені машини для отримання листів шириною 300, 500, 1000 і 1420 мм. В перші роки становлення НДІССЛу сформувався і відповідний стиль роботи: науково-дослідний етап звершувався конструюванням та виготовленням опитних зразків ливарних машин та ліній, перевіркою, отладкою та здачею їх в експлуатацію бригадами спеціалістів та передачею заводам ливарного обладнання та технічної документації.

НДІССЛ активно співробітничав з СКБТЛ Тираспольського заводу «Литмаш», де я неодноразово бував у відрядженнях і навіть зустрів там двох своїх одногрупників по Одеському політехнічному інституту. В подальшому було налагоджено промислове виробництво кровельного чавунного листа і на інших підприємствах колишнього СРСР.

Леонід ПередерійЛеонід Передерій

Великий вклад в реалізацію цієї важливої задачі внесли вчені Д.І. Ясский, В.В. Барсуков, А.Н. Степанов, В.Г. Жук, Г.А. Яровинський, С.Л. Бураков, Е.Г. Мікотін, М.Й. Зінкевич та інші спеціалісти.

В 1954 р. були проведені І Всесоюзні збори з узагальнення досвіду виробництва та використання чавунного листа. Подальший розвиток НДІССЛ був пов’язаний з отриманням відливок з ЧШГ в охолоджуваних кокілях, а в 1958 р. була на базі НДІССЛа проведена Всесоюзна науково-технічна конференція з цього питання. Колективом вчених і конструкторів (Г.А. Яровинським, А.В. Мироненко, А.А. Самаріним, Є.Б. Шицманом та іншими.) була розроблена конструкція камер-автоклавів різної ємності для вводу магнію в рідкий чавун під атмосферним тиском.

Вченими інституту була виконана велика робота по створенню кокілів та підвищенню їх стійкості (А.А. Птіциним, М.Я. Райбштейном, І.Л. Вайнером, В.С.Серебро). Широко відомі роботі НДІССЛа в галузі технології лиття в облицьовані кокілі, в 1976 році була отримана Державна премія СРСР за створення високоефективної технології та комплексу автоматизованого обладнання для отримання точних заготовок лиття в облицьовані кокілі та організацію на новій основі масового виробництва колінчастих валів тракторних двигунів.

Лауреатами Державної премії СРСР стали співробітники НДІССЛ Р.Л. Снєжной, Л.Я. Нетес, А.Д. Теплінський, А.Ф. Юрченко, А.Ф. Шевченко. Був отриманий «Диплом ВДНХ СССР» за демонстрацію на Всесоюзній виставці серії розробок інституту. Розробки інституту довелось представляти і мені особисто, в 1980 році, під час «Олімпіади-80», НДІССЛ співпрацював з багатьма заводами України та колишнього СРСР, зокрема: з одеським «ЗОРом», заводами судноремонтним «Україна», «Центролітом», Одеським радіальних станків, Тираспольським «Літмаш», Бежицким сталеварним, Талліннським «Вольта», Джанкойським машинобудівним, Руставським «Центролітом», Курганським сільхозмашин, тощо.

Від редакції.

Останні 15 років науково-дослідний інститут, як справедливо зазначає автор публікації, існує номінально. Свого часу «Вечерняя Одесса» у численних публікаціях розповіла, чому це сталося.

Справа в тому, що у 2006 році НДІССЛ став жертвою рейдерської атаки. На той час науково-дослідний інститут вже понад 10 років існував у формі відкритого акціонерного товариства. У травні 2005 року контрольний пакет акцій придбала київська фірма «Вінсо-Тіссен». А через рік з’явилися рейдери... Перша публікація називалася «Когда собственник — лишний» (номер газети за 18 травня 2006 року), остання — «А власть говорит: «Умри!» (номер за 27 березня 2010 р.).

На щастя, НДІССЛ не помер, існує й досі, щоправда, власнику акціонерного товариства так і не вдалося відновити свої права. Може, справді, Міністерство стратегічних галузей промисловості, яке створено 22 липня 2020 року, зацікавиться долею одеського Науково-дослідного інституту спеціальних способів лиття?

Олег Суслов

На базі проведених НДІССЛ наукових досліджень було захищено дві докторські та більше 20 кандидатських дисертацій. Було опубліковано близько 1000 друкованих робіт.

Особисто я почав працювати в НДІССЛі з 7 серпня 1972 року в науково-конструкторському відділі №11 (НКО-11) на посаді інженера-конструктора. Інститут мав науково-дослідні відділи і науково-конструкторські відділи, потужний патентний відділ, відділ інформації, хімічну лабораторію, опитне виробництво тощо.

Мій відділ займався проєктуванням автоматичних ліній, і невдовзі я став розробляти вузли автоматичних ліній, зокрема лінії А96. Для цієї лінії мною була розроблена «Камера для очистки облицювальних кокілей», яка була захищена «Авторським свідоцтвом СРСР №988453».

Окрім того, наш відділ проєктував лінію безперервного лиття заготовок, до якої мною була розроблена камера охолодження. Гарні творчі стосунки в мене склалися з співробітниками і науково-дослідного відділу: його очильником кандидатом технічних наук Юрієм Семеновичем Лернером та ведучим спеціалістом Юрієм Івановичем Сенкевичем. Багато свого особистого досвіду в НДІССЛі передали мені, як молодшому спеціалісту, начальник відділу НКО-11 Григорій Абрамович Яровинський, талановитий конструктор дуже доброзичлива людина з відмінним почуттям гумору; зав. сектором Володимир Віссаріонович Гребенніков, головний конструктор проєкту Анатолій Давидович Теплицький, ведучі конструктори Валентин Прокопович Мунтян, Леонід Іванович Богачук, Олександр Філіпович Юрченко, Борис Арсентійович Гузанов, Олександр Шльомович Гольдбірт, Олександр Янкелевич Куперман та інші співробітники відділу.

Науково-дослідний інститут спеціальних способів лиття на протязі всього свого існування був кузнею кадрів для наукових і промислових організацій не тільки Одеси і України, а і далекого зарубіжжя.

Так, ведучий спеціаліст НДІССЛ Анатолій Андрійович Яворський близько 30 років був головним металургом Одеського судноремонтного заводу «Україна». Автор цього нарису спочатку працював конструктором, а потім начальником «БРИЗу» цього же заводу, а після реорганізації очолив патентний підрозділ ДП «ОМТП». Зав. лабораторієй, к.т.н. Семен Борисович Кантор став директором музею сучасного мистецтва Одеси. Доктор технічних наук Володимир Семенович Серебро написав в США декілька книг, які були видані в Україні.

Солідні посади в фірмах та державних структурах обіймали в США ведучі спеціалісти НДІССЛ Семен Ісаакович Сорокотяж, Анатолій Давидович Теплицький, Олександр Ісаакович Бреннер.

Доктор технічних наук Олександр Леонідович Становський став зав. кафедрою хімічного машинобудування Одеського національного політехнічного університету, а доктор технічних наук Володимир Тонконогий став директором інституту того ж університету.

На жаль, науковий і виробничий потенціал НДІССЛу був бездарно розтриньканий, і замість користі державі і суспільству інститут фактично існує номінально.

Ще в далекому 1979 році видатний вчений, президент Академії наук УРСР академік Борис Євгенович Патон в своїй статті «Дума о металле» відзначив важливість боротьби з відходами металу, чого можна досягти використанням досконалих способів точного лиття чим займалися вчені НДІССЛу.

Окрім того спеціальні способи лиття сприяють енергозбереженню та екологічній безпеці виробництва. Високоточні способи лиття є базою промисловості сучасної цивілізованої держави, створюють продукцію з високою доданою вартістю, тому відродження є невідкладним завданням нещодавно створеного Міністерства стратегічних галузей промисловості.

Леонід ПЕРЕДЕРІЙ. Ведучий конструктор НДІССЛ, інженер-винахідник, лауреат НТТМ-80, краєзнавець