У зв’язку з прийняттям Кабінетом Міністрів постанови №1209 від 10 листопада 2021 року щодо визначення ціни на теплоенергію в умовах зміни ціни на газ країною прокотилася хвиля невдоволення, передусім представників творчих організацій, зокрема й однієї з найчисельніших — Національної спілки художників України.

Про своє негативне ставлення до цієї урядової постанови, згідно з якою ціна на теплову енергію та гарячу воду збільшується, по суті, вчетверо, заявила спершу в соціальних мережах Одеська обласна організація НСХУ, яка 20 січня, услід за художниками-маніфестантами Києва і Львова, провела протестну акцію біля Виставкової зали Спілки (вул. Торгова, 2). Напередодні із закликом до колег звернувся голова творчої спільноти, народний художник України Анатолій Горбенко: «Тепер, коли постало питання щодо знищення нашої Спілки і спілок взагалі, саме на часі показати нашу громаду, нашу чисельність, наш колектив, що ми є сила!».

У постанові КМУ, зокрема, сказано, що «механізм зміни теплопостачальною організацією розміру нарахувань за теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у зв’язку із щомісячною зміною ціни природного газу (без урахування зміни тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, торговельної надбавки (націнки) постачальника) застосовується до споживачів теплової енергії, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (крім населення, бюджетних установ, релігійних організацій) з урахуванням диференціації тарифів…». У цій ситуації художники вимагають, щоб влада прирівняла творчі спілки до релігійних установ.

Сьогодні Одеська облорганізація НСХУ нараховує понад 300 членів і є третьою за чисельністю й однією з найавторитетніших в Україні. Учасники зібрання підготували відеозвернення до органів центральної та місцевої влади, в якому засуджують політику упослідження культури, адже творчі спілки безпідставно прирівнюються до бізнес-структур.

Національна спілка художників України — це громадська, неприбуткова організація, яка нині, фактично, позбавлена державної підтримки. В умовах капіталізації суспільства вона дедалі частіше стає об’єктом майнових домагань, рейдерських захоплень приміщень з боку місцевих нуворишів, що очолюють підприємницькі структури. Це відбувається за потурання певних корумпованих судових і силових структур та органів місцевого самоврядування. Досить згадати одеську ситуацію: долю майстерень на вулиці Грецькій, 19, а також магазину-салону по вулиці Катерининській, 18, які, незважаючи на позитивні рішення Апеляційного суду, були втрачені.

Щодо згаданої постанови, то серед тих, хто категорично проти внесення змін у цей документ, — міністр фінансів Сергій Марченко, особа, наближена до ОП. Саме він під час за-сідання уряду, що відбулося 12 січня, заблокував розгляд цього питання.

Культура сьогодні залишається базовою духовною основою держави, візиткою України у світі. Художники, завдяки культурній дипломатії, поширюють знання про нашу державу та її надбання, зміцнюють зв’язки на індивідуальному та інституційному рівнях як усередині країни, так і в закордонні шляхом проведення виставок, пленерів, симпозіумів, через видавничу, просвітницьку діяльність, зокрема й серед молоді. Перекладання державою проблем на плечі творчих організацій, лобіювання інтересів великого бізнесу, у даному випадку — нафтогазового, веде до «ерозії культури», даючи взамін лише ситуативний виграш з невідновлюваними у майбутньому втратами для всього суспільства. Зрозуміло, ця постанова є лише черговим кроком тотального наступу на культуру (згадаймо ситуацію з вітчизняною пресою), адже у разі заборгованості і несплати за користування приміщеннями вони можуть стати об’єктами чергового рейдерства, що призведе до повної втрати майна художньою корпорацією у перспективі.

Члени НСХУ висловлюють свою стурбованість і протест проти недалекоглядної політики нинішньої влади, яка, крім культурних і моральних втрат, зубожіння населення, зростання соціальної напруги у суспільстві, призведе й до політичних наслідків — перегляду громадянами їхнього ставлення до діяльності тих, хто нині репрезентує вітчизняний владний політикум.

Висловлю власну точку зору, яку поділяє і багато моїх однодумців. Інтелігенція завжди гостро відчувала пульс часу, за своєю природою вона найбільш інтелектуально опозиційна і повсякчас була авангардом суспільно-політичних процесів. Не варто її недооцінювати. Якщо тенденція щодо перекладання економічних проблем на плечі мало захищених верств населення збережеться, то в недалекому майбутньому може постати питання про заміну політичної еліти, чи то пак — псевдоеліти.

Згадався вислів: «Ніколи не сподівайтеся, що вас зрозуміє той, кого ви любите — вас зрозуміє лише той, хто любить вас». Щодо дилеми «любить — не любить», то у стосунках із владою нам, не сподіваючись на взаємність, не варто тішити себе й думкою про досягнення цілковитого порозуміння.

Володимир КУДЛАЧ, член НСХУ, НСЖУ, лауреат муніципальної премії ім. К.Г. Паустовського.