Серед багатьох чинників нашої майбутньої Перемоги над клятими орками експерти зазвичай називають зростаючу потужність ЗСУ, Територіальної оборони, Національної гвардії, Прикордонної служби, МВС, згуртованість і патріотизм всієї української нації, адекватну діяльність нашого керівництва, військову та економічну допомогу з боку всього цивілізованого світу. На мій погляд, до цих чинників слід додати також занепад економіки і соціальної сфери в росії, який упродовж 22 років правління путінського злочинного режиму невпинно поглиблюється.

Протягом останнього року путлер підняв шалену істерію щодо нібито загрози росії з боку НАТО, і це в той час, коли країни НАТО та ЄС впродовж трьох останніх десятиліть були основними торговельними партнерами рф. Кремль вимагає не приймати Україну в НАТО, бо не хоче випускати нашу країну із сфери свого впливу, оскільки без України не тільки неможливо відтворити квазі-СРСР, а й тому, що без України існування самої московії в умовах її нинішнього економічного занепаду є вкрай проблематичним. Путлер не може відпустити Україну «в свободное плавание» ще й тому, що, ставши членом ЄС та НАТО, вона почне стрімко розвиватися як демократична й економічно потужна держава, і це буде для росіян не дуже приємним контрастом із нинішньою ситуацією в самій росії, а тим більше — у найближчій перспективі, через 10—20 років.

Оскільки за 22 роки свого ганебного володарювання путлеру не вдалося покращити рівень життя росіян, то він хоче спробувати це зробити за рахунок якщо не поглинання України й перетворення її на південно-західний федеральний округ рф, то шляхом встановлення над нею жорсткого контролю, призначивши проросійських «гауляйтерів» на кшталт путінських посіпак В. Медведчука, Ю. Бойка, Н. Шуфрича Є. Мураєва та їм подібних. Тому вимога путлера не пускати Україну в НАТО мала і має на меті лише одне — зробити нашу країну беззахисною перед його зазіханнями на її свободу, суверенітет і незалежність. І саме з цією метою він розв’язав проти України варварську колонізаторську війну, в якій уже загинули десятки тисяч наших співвітчизників — військових і цивільних.

По суті вже в перші роки свого правління путлер неодноразово розпатякував про те, що «Украина — это искусственное образование, придуманное Лениним». І, як не дивно, КПРФ, «наследница идей великого Ленина», цього не заперечує. Навіть попри те, що Україна як держава існує вже понад століття, з яких 74 роки у складі СРСР і 31 рік, після його розпаду, як незалежна, суверенна. Як відомо, 24 жовтня 1945-го Українська РСР стала однією із 50 країн-засновниць ООН. З іншого боку, наближаються президентські «вибори» в рф у 2024-у, й хоча безсумнівна перемога на них уже сьогодні гарантована путлеру, все ж йому хотілося б подарувати росіянам «очередную победу». Тому й розпочав військовий геноцид і терор проти «братского народа».

Для того, щоб зрозуміти мотиви агресивної політики кремля щодо України, очевидно, є сенс коротко окреслити той жалюгідний соціально-економічний стан, до якого режим путлера привів росію за 22 роки його авторитарного правління і який хотів би дещо покращити шляхом загарбання України з її людськими та економічними ресурсами.

Соціально-економічна криза в рф з початку ХХІ століття

Ще десять років тому мені на очі потрапило аналітичне дос-лідження російського «Агентства РиФ» «Население России. Статистика, факты, комментарии, прогнозы» обсягом близько 30 сторінок (https://freelibrary.ru/bookread/297584-agentstvo-rif-naselenie-rossii-statistika-fakty).

Після того, як «Агентство РиФ» було визнане в росії «иностранным агентом», у 2012-у його закрили, але згадана публікація й досі «гуляє» на російських сайтах і, за бажання, можна її знайти. Наведу деякі показники з цієї публікації, щоб читачі мали уявлення про те, якою була соціально-економічна ситуація в росії ще 10-12 років тому:

«Росія займає менше ніж 2% у світовому ВВП. Основними статтями експорту є газ і нафта (70%), первинні метали (15%), круглий ліс (10%), решта, включаючи обладнання, озброєння та технології, — менше 5%. До 75% потреб росії у продовольстві покриваються за рахунок імпортних поставок. Понад 40% товарів, які продаються у москві та інших містах рф, — фальсифікат. У видобутку вугілля сьогодні (2009 рік) «досягнуто» рівня 1957 року, у виробництві вантажних автомобілів — 1937 року, комбайнів — 1933 року, тракторів — 1931 року, тканин — 1910 року, взуття — 1900 року. У період із 2003 по 2005 роки у росії щорічно будувалося від 11 до 18 цивільних літаків усіх типів, і це в той час, як американська компанія Boeing та європейська Airbus виробляють кожна по 350 — 400 літаків щорічно. Авіатранспортом у росії сьогодні користуються лише 3% населення. За кількістю авіакатастроф рф посідає перше місце у світі (у 13 разів більше від середньосвітового рівня).

Число росіян з доходами нижче за офіційний рівень бідності становить 43,1 млн осіб. Росія споживає понад 20% всього героїну, виробленого у світі. Щодня у росії 100 людей помирають через передозування наркотиками. Обсяг споживаного героїну у росії становить 300 тонн на рік, це близько 36 млрд дол. Середньостатистичний росіянин споживає 18 літрів спирту на рік. За висновками експертів ООН, споживання 8 літрів спирту на людину на рік призводить до серйозної деградації населення. Щонайменше 40000 росіян щорічно помирають від вживання неякісного алкоголю.

2009 року в росії було скоєно 786 терактів. За даними ген-прокуратури рф, у цьому році залишилися нерозкритими 1000246 злочинів, у тому числі 5635 вбивств. Згідно з даними мвс рф, з причин кримінального характеру в росії щороку гинуть понад 150000 осіб. У росії щодня пропадають безвісти понад 300 людей. 2008 року зникли безвісти 50000 людей. За кількістю ув’язнених на 100 тисяч населення росія посідає друге місце у світі (605) після США (710). У росії витрати на охорону здоров’я у 2008 році становили 15000 руб. на людину на рік, тоді як у Великій Британії на охорону здоров’я виділялося $3 тис., у Німеччині та Франції — $3,6 тис., у Норвегії — $4,8 тис. У росії щорічно не доживають до 10 років 26000 дітей, щодня помирає 50 немовлят. 82% медикаментів, що реалізуються через загальнодоступні аптеки, сфальсифіковані чи не відповідають термінам придатності.

Росія посідає перше місце у світі за абсолютною величиною втрат населення; за кількістю самогубств серед людей похилого віку, дітей та підлітків; за кількістю розлучень і дітей, народжених поза шлюбом; за кількістю дітей, кинутих батьками; за кількістю абортів та материнської смертності; за обсягами торгівлі людьми; за обсягом споживання героїну (21% світового виробництва); за темпами приросту ВІЛ-інфікованих».

Протягом останніх 12 років правління путлера соціально-економічна ситуація в росії значно погіршилася.

Соціально-економічна криза в рф сьогодні

Населення. Як відомо, людський капітал — найбільше багатство будь-якої країни. Найбільшою державною таємницею нинішньої росії є реальна кількість населення в цій країні. Згідно з багатьма неофіційними дослідженнями, включаючи російські, сьогодні реальна чисельність населення в рф становить не 142 млн осіб, а близько 80 млн, з яких етнічних росіян — не більше 50 млн.

За офіційними російськими даними, із 1992 по 2010 роки з росії безповоротно виїхали за кордон 35 млн осіб, і цей процес триває. За багатьма відомостями, середньорічне зменшення населення росії сягає 900 тисяч осіб. За даними US CIA World Factbook, ще в середині 2011-го населення росії становило 88 мільйонів. У 2020-у із 12 мільйонів жителів москви кількість етнічних росіян не перевищувала 31%. За даними статистичного агентства росстат, у 2021-у населення рф скоротилося більш ніж на мільйон осіб, що стало історичним падінням, яке не спостерігалося після розпаду Радянського Союзу.

Територія. Із 17 млн кв. км території росії придатними для постійного проживання людей є лише 2—3 млн кв. км, оскільки близько 85% її території припадають на клімат із температурами нижче мінус 40 градусів. Росія — країна з дуже низькою щільністю населення, яка в середньому становить 8,4 особи на 1 кв. км. І це якщо вірити росстату, що в рф проживають 142 млн осіб. Але якщо взяти реальну чисельність населення — не більше 80 млн, то середня щільність становитиме не більше 5 осіб на 1 кв. км. Якщо в європейській частині росії щільність населення становить 23 особи на 1 кв. км, то на великих територіях Сибіру і Далекого Сходу (близько 60% площі рф) вона менша, ніж 2 особи на 1 кв. км., що надзвичайно мало для підтримки цих величезних територій у належному стані. (Для порівняння: щільність населення на 1 кв. км у Японії — 300 осіб, Німеччині — 232, Китаї — 130, Франції — 103, в Україні — 76, США — 33 особи).

Саме через те, що наявного в рф населення дуже мало для того, аби якось підтримувати у більш-менш нормальному стані економічну інфраструктуру на величезних просторах, путлер змушений був здавати в оренду китайцям значні території на Далекому Сході і в Східному Сибіру на 49 років, а по суті — назавжди, оскільки китайці звідти вже ніколи не підуть. За деякими російськими даними, якщо переселення китайців до росії продовжуватиметься ни-нішніми темпами, то до 2050 року більшість населення рф становитимуть саме китайці.

Економіка. Наведу кілька даних про нинішній стан російської сировинної економіки. За минуле десятиліття в росії впала частка всіх галузей промисловості, крім однієї — видобутку сировини. Іншими словами, за 22 роки бездарного правління путлеру не вдалося розвинути промислове виробництво, окрім військово-промислового комплексу (ВПК), хоча, як показують бойові дії в Україні, й у цій сфері рф катастрофічно відстає від розвинутих західних держав, які сьогодні постачають нам зброю і військову техніку. Втім, як продемонстрували перші місяці російсько-української війни, сила країни полягає не стільки в зброї, скільки в згуртованості її народу, готового боронити свою землю від будь-якого ворога, який веде загарбницьку війну. Зброю можна купити, але якщо патріотизму нема, то його не купиш за жодні гроші.

Відставання економічного розвитку рф особливо помітно в порівнянні з рівнем економічного розвитку КНР і США. У 1992-у рф і КНР мали приблизно однакові стартові позиції в економіці: ВВП рф становив 460,3 млрд дол., Китаю — 426,9 млрд дол. (за паритетом купівельної спроможності — ПКС). Але станом на 2021 рік ситуація кардинально змінилася: ВВП Китаю зріс до 26,6 трлн дол., росії — лише до 4,1 трлн дол. (6-те місце у світі, після Німеччини). Якщо частка, Китаю у світовому ВВП становить 18,3%, а США — 15,8%, то частка росії — всього-на-всього 3,1%. За рівнем ВВП на душу населення (ПКС у 2019-у) росія перебуває на 55-у місці, випередивши Казахстан.

Порівняємо розміри державних бюджетів США, КНР і рф станом на 2021 рік. За даними ЦРУ, держбюджет США становив 5,9 трлн дол., Китаю — 3,6 трлн, а росії — 468,6 млрд дол. (11-е місце у світі, після Іспанії та Нідерландів). Обсяг експорту товарів і послуг рф у 2020-у складав 380,4 млрд дол. (19-е місце у світі, позаду таких відносно маленьких країн, як Бельгія і Швейцарія, між Іспанією та Польщею).

У росії постійно посилюються соціальні контрасти: дуже багатих і дуже бідних стає дедалі більше. У 2000-у в рф не було жодного мільярдера, а в 2001-у, після приходу путлера до влади, — вже 8. Станом на 2021-й у рф налічувалося 123 мільярдери. На 500 найбагатших росіян припадає 40% статків всього 80-мільйонного населення — близько 640 млрд дол. За даними Finanz.ru, за реальною межею бідності перебуває більше половини населення росії.

Отже, як бачимо, нинішня економічна ситуація в рф залишається практично такою ж, якою вона була 10—12 років тому, а саме — у стані тривалої хронічної рецесії.

Усі ці проблеми є наслідком так званої «путіноміки». У перші роки після приходу путлера до влади, завдяки надходженням від продажу сировини (нафти, газу, деревини), можна було спокійно жити й нічого не робити. Впровадження економічних реформ втратило свою актуальність. У путлера з’явилося бажання контролювати приватний бізнес та залучати його до фінансування різних соціально-економічних проєктів, у тому числі політичних. Метою «путіноміки» стало підвищення контролю держави над фінансовими потоками й економікою країни загалом. Якщо 2000 року зростання російської економіки становило 10%, то у 2015-у, в результаті падіння ціни на нафту і запровадження санкцій через анексію Криму та окупацію частини Донбасу, темпи зростання, за даними держстату рф, впали до 3,7%. У наступні роки зростання ВВП рф коливалося в межах 1—2%. Відбувся рекордний відтік капіталу, прямі іноземні інвестиції впали до мінімуму за весь пострадянський період. Обсяг зовнішнього боргу рф, за оцінкою центробанку росії, станом на 1 січня 2020-го склав 490,8 млрд дол., збільшившись порівняно з 2019 роком на 35,8 млрд дол.

Залежність росії від технологій країн НАТО

Путлер вимагає від США і НАТО «гарантій безпеки» для свого прогнилого режиму, забуваючи, що «путіноміка» ще якось трималася саме завдяки доступу до західних технологій. Про це можна знайти чимало інформації в інтернеті, у тому числі й у російських відкритих джерелах.

За даними Інституту економічної політики ім. Є. Гайдара (ІЕП), залежність російських промислових підприємств від імпорту обладнання з європейських країн продовжує збільшуватися і за останні сім років досягла максимальних значень. Ситуація з доступом російських підприємств до за-хідних технологій різко погіршилася з 2015-го, коли анексія Криму та війна на Донбасі спричинили застосування проти москви серії санкцій з боку США, Канади та деяких європейських країн. Основною перешкодою імпортозаміщення за-хідних технологій залишається «банальна відсутність російських аналогів будь-якої якості». За даними Інституту статистичних досліджень та економіки знань НДУ ВШЕ в рф, за останні два десятиліття витрати росії на закупівлю технологій за кордоном зросли у 12 разів. Якщо у 2001-у вона імпортувала із за-хідних країн технологічне обладнання на суму 395,4 млн дол., то у 2020-у ця сума становила вже 4,8 млрд дол. Майже чверть усієї технологічної продукції та інжинірингових послуг, поставлених до росії у 2020-у на суму 973,2 млн дол., забезпечила Німеччина. На другому місці — Швейцарія (482,3 млн дол.), на третьому — США (444,2 млн), далі — Велика Британія (344 млн), Франція (310,6 млн) та Китай (190,7 млн). Оце такі «страшні» для росії були санкції!

* * *

За основними економічними показниками найбільша за територією і найбагатша за корисними копалинами у світі країна зовсім не виглядає наддержавою, як США або Китай. Усе, що робить росію наддержавою, — це лише її відносно потужні збройні сили і передусім — ядерна зброя. Агресивність путінського режиму, що помітно зросла останніми роками, є відображенням соціально-економічної кризи, яка посилилася в росії після 2014-го. Демонстрація сили й агресивності путлерівського режиму є проявом його слабкості, оскільки за 22 роки бездарного керівництва країною він не зміг покращити життя простих росіян. Московія вже давно стала сировинним придатком Заходу і Китаю й практично перетворилася на світову бензоколонку та пилораму. І тому, щоб вивести росію з економічної кризи, у кремлівської камарильї залишався лише один шанс — спробувати окупувати Україну і приєднати її до рф. Проте «пекельні» фінансово-економічні санкції Заходу проти московії, якщо вони невпинно посилюватимуться, досить швидко призведуть до розвалу «путіноміки» і як наслідок — до падіння путінського злочинного режиму, яке прискорять Збройні сили України, вигнавши рашистів з усіх окупованих наших територій.

Без західних ринків, інвестицій і капіталів, передових промислових технологій російська сировинна економіка взагалі не зможе повноцінно існувати. Насправді ми спостерігаємо вражаючий парадокс: путін вимагає від країн НАТО «гарантій безпеки», тоді як ці країни вже давно їх надавали, постачаючи в росію сучасні технології. При цьому переважна більшість російських мільярдерів і мільйонерів зберігає свої фінансові статки в банках країн НАТО, має там свої маєтки, а їхні діти навчаються в університетах США, Канади і Західної Європи.

Сьогодні наші славні герої ламають хребет путінському фашистському режиму, який борсається ще й у тенетах західних санкцій. Час розвалу путінської тоталітарної імперії настає, вона починає агонізувати і здихати. 2022-й стане переломним роком в історії Європи і всього світу. Україна обов’язково стане провідним членом НАТО і Євросоюзу. І перший наріжний камінь у будівництво нової Європи випала честь покласти саме українцям, котрі нині не тільки самі згуртувалися в потужну політичну націю, а й згуртували навколо себе весь світ.