Продовжується героїчне протистояння українського народу російському воєнному вторгненню. Варвари нищать нашу землю. Божевільні мутанти і загарбники не вміють цінувати ані природу, ані культуру, ані вільних людей.

У давнину люди вірили, що степові квіти безсмертки однорічної охороняють сон та спокій загиблих, не дають вітрам та часу стерти з землі пам’ять про них. Вважали, що через ці квіти предки передають своє привітання живим, охороняють їх від негараздів. Безкрайні степи української Бессарабії, особливо не розорені ділянки, зараз ще вкриті безсмертками однорічними. Вони розповсюджені в Україні переважно в степових районах, а також трапляються на півдні лісостепової зони, у передгір’ях Криму і Карпат. В горах поширені до висоти

800 м над рівнем моря. Загалом цей вид не є рідкісним. Це світлолюбна, посухостійка рослина. Звичними біотопами цього виду є добре освітлені степові схили, виноградники, відслонення крейди, вапняку. Безсмертки однорічні ростуть на помірно родючих, нейтральних, проникних, особливо піщаних ґрунтах. В різних частинах ареалу цвітіння триває з квітня по вересень. Квіти запилюються комахами. Плоди дозрівають в серпні-вересні. Насіння поширюється переважно мурахами. Дикорослий безсмертник любить селитися на пагорбах, які утворюються при копанні ям або канав, коли на поверхню викидається пісок із глибших шарів ґрунту. Квіти часто можна зустріти на братських могилах та бойових курганах.

Про безсмертки складено багато легенд. І ось одна з них. Прийшла ніби жінка Ганнуся до хана Батия і стала просити дозволити їй викупити брата з полону. Здивувався хан, чому не за чоловіка вона просить. Відповідає Ганнуся: «Вийду заміж, чоловік буде. Чоловік буде, син народиться. А брата мені вже ніде не взяти». Здивувався хан мудрості жінки, зірвав першу-ліпшу квітку у степу: «Йди по моїй Орді, доки ця квітка не в’яне. Тих із рідні, кого знайти встигнеш, бери без викупу». Не відав Батий, що справжня українська жінка зможе квітці чарівну силу передати: збере воєдино народні гіркі сльози, гнів невгамовний, любов материнську. Довго вона ходила Ордою, багатьох врятувала від смерті, а квітка тільки гарніше ставала, і назвали квітку люди з тих пір безсмерткою.

Цей вид використовують для складання сухих букетів. Щоб засушені рослини мали привабливий вигляд, їх слід зрізати у напіврозквітлому стані і підвішувати суцвіттями донизу.

І зараз, під час війни, потужна енергія безсмертків, як і армія інших рослин, тварин, разом з дитячими садочками різних видів птахів, разом з дельфінами, готові допомагати українцям в боротьбі з варварами по всьому узбережжю Чорного та Азовського морів.

Я є голос безголосої природи, і я, як і багато моїх колег і друзів в Україні і за кордоном, боротимусь і за природу, і за мою країну Україну до переможного кінця. Україна обов’язково відродиться!

Іван РУСЄВ. Доктор біологічних наук, професор, науковий журналіст, Національний природний парк «Тузлівські лимани»