Відомий економіст, професор Чиказького університету Костянтин Сонін цими днями вніс свою лепту в альтернативну історію. В інтерв’ю «Радіо Свобода» він сказав, що путін — це Гітлер, зупинений у 1938 році. Московські вчені, які втікають від азійської деспотії за океан, за будь-яку ціну намагаються внести логіку в сучасну історію. Але щоразу лобами впираються у «Мюнхен» 1938-го або в Договір про ненапад між Німеччиною та СРСР 1939-го.

Якщо без ілюзій…

Ганебні договори, звісно ж, вплинули на хід подій у ХХ столітті, але не вирішальним чином. А путін нагадує Гітлера не більше, ніж інші психопати на чолі держав. Навіть менше. Оскільки німецький фюрер вирішував реальні завдання, а не намагався повернути Німеччину у часи кайзера. Політика умиротворення Гітлера з боку європейських демократів у 1938 році була б успішною, якби Чемберлен і Даладьє хоча б зважилися погрожувати війною.

А путіна погрозами не зупинити. Він сам почав війну, і збирається перемогти весь світ. Зупиняти договорами людину, яка принципово не дотримується договорів, — безглуздо. Костянтин Сонін це розуміє не гірше за інших. Але чиказький професор, аналізуючи економічне становище росії після початку вторгнення її військ в Україну та після застосування економічних санкцій, звертається зовсім не до російської авдиторії. А до американської. Єдиної авдиторії, де можуть придумати, як господаря кремля зупинити бодай на якийсь час.

Ситуація в Німеччині, коли Гітлер ухвалював рішення, що вели до початку Другої світової війни, була схожою, та все ж відрізняється від російської, коли путін приймав рішення про вторгнення своїх військ в Україну. Вище керівництво вермахту тоді рішуче (хоч і безуспішно) заперечувало проти небезпечних авантюр глави держави. Існувала військова опозиція Гітлеру, а в німецькому генштабі генерали розглядали можливість відсторонення фюрера від влади. Керівники силових відомств росії, її політична верхівка зараз практично одноголосно підтримують агресію кремля, про опозицію навіть не йдеться, а освічених колег Костянтина Соніна правдами і неправдами витісняють за межі сьомої частини суші.

Імовірність зміни режиму в росії зараз близька до нуля. А путін є нині не «зупиненим Гітлером», а тим, який у 1940-у підкорив Західну Європу і готувався перекинути війська на схід. При цьому результат битви за Україну при путіну в 2022-у, подібно до результату битви за Англію при Гітлеру в 1940-у, можливий тільки за неймовірної напруги і консолідації сил союзників упродовж кількох років. Поки що про таку консолідацію можна тільки мріяти. Заспокоювати себе ілюзіями, що тоталітарні моноліти не раз розколювалися моментально, що вожді вічно не живуть і що «тепла» для Європи третя світова війна відразу не перетвориться на гарячу.

Цікава, до речі, проблема застосування економічних санкцій, які, на думку Соніна, не можуть рішуче вплинути на зміну російського режиму. На думку ж інших учених, антиросійські санкції путінський режим навіть зміцнюють. Сприяють створенню автаркії, яку на своїй території наполегливо будує кремль. Зрозуміло, ставлячи за мету підрив долара та глобальної економіки. Втім, як нещодавно сказав відомий по-літик, в економіці не розбираюся, але скоро побачимо, хто раніше здохне. Долар чи росій-ський диктатор.

Ми не відступимо

Тепер зменшимо масштаб огляду. Звернемося до злочинів, які путінський режим на наших очах коїть в Україні. Хоча вій-ськовим злочином є по суті вся так звана спецоперація, навіть на її тлі підрив барака з десятками українських військовополонених в окупованій ворогами Оленівці вирізняється особливим звірством. Звірством демонстративним, розрахованим на те, що провину за масове вбивство вдасться перекласти на українських артилеристів.

Незважаючи на спроби ро-сійських убивць сфальсифіку-вати «докази», незважаючи на відмову допустити на місце злочину представників Міжнародного Червоного Хреста, картина того, що сталося, складена на основі супутникових знімків, фотографій зруйнованого барака і показів свідків, виходить однозначною: військовополонених убив не артилерійський снаряд і не ракета, а наземний вибуховий пристрій, закладений, вочевидь, охороною.

Надія на те, що справжніх винуватців злочину знайдуть і притягнуть до відповідальності — мінімальна. Але зводити цю надію до нуля не можна. Такі злочини не залишаються безкарними. От тільки час відплати може розтягнутися надовго.

На цьому тижні, скажімо, спецпідрозділ США за допомогою ракет, випущених з безпілотника в центрі Кабула, стратив лідера «Аль-Каїди» Аймана Завахірі. Упродовж багатьох років чоловік, який разом із Усамою бен Ладеном планував і спонсорував операцію з нападу на вежі Торгового центру в Нью-Йорку 11 вересня 2001-го, ховався в різних містах і країнах. Але «ми ніколи не відступаємо, — сказав президент Байден, — правосуддя здійснилося, і цього терориста більше нема».

Російським лідерам, можливо, і вдасться уникнути притягнення до Міжнародного суду в Гаазі. Але побратимам з полку «Азов» відомі імена тих, хто організовував і скоював масові вбивства в Оленівці, в Маріуполі і по всій Україні. Час пішов. Злочинцям надовго не сховатися на безкрайніх просторах їхньої родіни, в підземних бункерах і в кремлі. Правосуддя обов’язково здій-сниться. Ми не відступимо.

Українські війська не відступлять на півдні країни, куди, за даними нашої розвідки, з Криму зараз перекидають техніку та чергові, послані на забій, БТГ з необстріляними призовниками. ВСУ не здадуть Миколаєва, а за першої можливості повернуть Україні Херсон і покладуть край блокаді Чорноморського узбережжя нашої країни. А потім без проблем увійдуть у Крим, позбавлять чорноморський флот росії бази, з якої підводні човни і надводні кораблі засипають ракетами наші мирні території. От тільки не треба поспішати і рвати на собі волосся при невдачах. Відплату, як і помсту, слід подавати до столу холодною.

Слава Україні!