У рамках вісімнадцятої хвилі проєкту «Україна в умовах війни» Cоціологічна група «Рейтинг» провела чергове дослідження психологічних маркерів: рівнів життєстійкості, психологічного виснаження та стратегії поведінки українців.

А ще соціологи з’ясували, як ми сприймаємо небезпеку ядерної загрози з боку росії та як ставимося до різних країн, оцінюємо їх за індексом «союзника».

Як засвідчують результати дослідження, попри вісім місяців страшної війни, українці зберігають оптимізм, стійкість і добре розбираються, хто є хто на світовій мапі.

Соціально-економічне становище

Дещо зросла кількість респондентів, які змушені були покинути місце постійного проживання із 24 лютого. Ріст відбувається за рахунок зростання кількості внутрішньо переміщених осіб зі східних та південних регіонів.

85% опитаних висловлюють намір повернутися додому: 21% — найближчим часом, 19% — хочуть повернутися, але ще почекають, 45% — повернуться, але після закінчення війни. Лише 6% зазначили, що вже не повернуться додому. Як зауважують соціологи, порівняно з липнем зросла кількість тих, хто планує повертатися негайно, та зменшилася тих, хто повернеться після війни або ж взагалі не повернеться.

Продовжується поступове повернення громадян до місць роботи. Сьогодні 38% з тих, хто працював до війни, повернулися на свої робочі місця у звичному режимі, 18% — працюють дистанційно, 7% — знайшли нове місце праці. Попри це третина таких опитаних до цього часу не працює. Найбільше — серед наймолодших та найстарших респондентів, жінок, мешканців сходу. І все ж у цьому опитуванні вперше зафіксовано позитивні тенденції щодо повернення на роботу мешканців півдня та сходу.

Рівень життєстійкості

На восьмому місяці війни українці надалі демонструють хороший рівень життєстійкості (3.9 із 5). Складові цього показника: психологічна стійкість (3.9) та підтримка фізичного здоров’я (3.7) — не зазнали суттєвих змін, порівняно з червнем.

Відносно високий показник психологічної стійкості забезпечується передусім цікавістю до того, що відбувається навколо (4.5), планами на майбутнє (4.2), нормальним харчуванням (4.2), відсутністю жалю про минуле (4.1) та впевненістю у своїх рішеннях (4.0).

Найбільше сьогодні українці потерпають від втоми (лише 34% її не відчувають) та нестачі повноцінного сну (лише 47% мають повноцінний сон). Такі реакції організму є природними для стресу і при цьому достатньо виснажливими. Попри це інші емоційні та моральні показники громадян у кращому стані.

Із квітня спостерігається зниження показників нормального харчування, водночас зростають показники повноцінного сну. І це дозволяє тримати відносний баланс підтримки фізичного здоров’я.

Жінки мають нижчий рівень життєстійкості, ніж чоловіки. Відносно нижчий рівень життєстійкості фіксується у наймолодших та найстарших. Наявність роботи позитивно впливає на життєстійкість: ті, хто працює повноцінно або частково, почуваються краще, ніж ті, хто не працює, бо робота (зайнятість, колектив) та зарплата закривають базову потребу у безпеці і приналежності до спільноти. Також вищий рівень життєстійкості спостерігається серед тих, хто має родичів, які сьогодні воюють.

У регіональному розрізі у цьому дослідженні не спостерігається суттєвих відмінностей за інтегральним показником. Водночас, помітний суттєвий розрив між індексом фізичного здоров’я (відносно нижчий рівень) та психологічної стійкості (відносно вищий рівень) у мешканців півдня.

В усіх категоріях опитаних психологічна життєстійкість (3.9) є вищою за показники фізичного стану (3.7). Як і в попередньому дослідженні, під-тверджується гіпотеза про те, що війна фізично виснажує більше, а психологічна витривалість поки що залишається відносно стійкою.

Динаміка індексу життєстійкості дещо покращилася. В українців, незважаючи на восьмий місяць війни, все ще вистачає фізичних та моральних сил жити у складних умовах, працювати, допомагати, воювати.

Рівень психологічного виснаження

Динаміка дослідження емоційних станів за період з березня по жовтень 2022-го показує, що зміни у повсякденній оцінці власного емоційного напруження надалі незначні. Пік напруження спостерігався на початку квітня (3.5), у червні — поступове зниження рівня стресового стану (3.3), у жовтні — фіксація на тому ж рівні (3.3).

У спокійному та дуже спокійному стані перебуває 24% українців. У напруженому та дуже напруженому — 40% (це відносно невисокий показник для воєнного часу). Напруженість зростає з віком, бо, вірогідно, звужуються можливості подбати про себе, матеріальні та інші ресурси. Також вона частіше притаманна жінкам (імовірно, через вищу чутливість та необхідність піклуватися не лише про себе, а й про дітей) та особам, які змінювали місце проживання, — необхідність адаптації до нового місця, ситуація невизначеності, зміна звичних умов життя значно підвищують стрес.

Та все ж індекс психологічного виснаження є ще достатньо помірним (2.0). У динаміці від квітня до жовтня він не змінився, окрім у показнику довіри до людей (знизилася). Побільшало тих, хто вважає, що людям не можна довіряти, та думає про те, що зі мною може статися щось погане. Останнє, можливо, пов’язане з новинами про руйнування та загиблих і з усвідомленням, що мало залишилося тих, кого це, хоча б опосередковано, не торкнулося.

Індекс психологічного виснаження і надалі утримується за рахунок відносно вищого рівня недовіри до інших (2,7) та сумного настрою (2.6). Однак українці не відчувають себе «мертвими» всередині (1.6) та все ще можуть покластися на себе (1.4). Також більшість не відчуває себе слабкими, а навколишній світ не сприймається ними ворожим та небезпечним. Із квітня спостерігається зменшення показників «сумного» настрою, водночас є зростання недовіри до інших та зневіри в можливість покластися на себе.

Найбільше виснаженими почуваються респонденти наймолодшого та найстаршого віку, жінки, мешканці зі сходу та заходу країни, ті, хто не працює або на пенсії, змінили своє місце проживання, а також ті, хто має родичів на війні.

Моніторинг емоційних станів, рівня життєстійкості та психологічного виснаження з березня по жовтень показав, що українці змогли втримати і стабілізувати свій психологічний та емоцій-ний стан, набути достатньої компетентності в подоланні стресових подій воєнного життя. Групами ризику залишаються молоді люди, старші за віком, жінки та ті, хто втратив роботу.

Стратегії поведінки споживачів

Найчастіше респонденти приймають рішення щодо купівлі продуктів та товарів, виходячи з відповідності ціни та якості (42%). 29% опитаних регулярно купують одні й ті ж товари (стратегія регулярного споживання) і такий же відсоток — дешевші (стратегія мінімізації витрат). 20% купують тому, що покупка приносить задоволення (гедоністи), 13% — віддають перевагу товарам найкращої якості (перфекціоністи). Лише 4% респондентів зазначили, що купують товари імпульсивно (стратегія імпульсивного споживання), 2% — через те, що товар є новинкою.

Відповідність ціни та якості, регулярність покупки притаманніші молодшому та середньому поколінням, які керуються раціональним підходом до витрат. Покупка через нижчу ціну — старшому, оскільки в них частіше нижчі доходи і вони змушені заощаджувати. Молодь відносно частіше купує товари, бо це приносить задоволення, і керується показником якості — це відповідає цінностям молодого покоління, які є більшими гедоністами та перфекціоністами. Регулярність та мотив «дешевизни» переважає у жінок, відповідність ціні та якості, особливо кращої — чоловікам. Отже, жінки мають раціональ-ніші стратегії, а чоловіки — емоційніші, хоча зазвичай орієн-тацію на емоції приписують жін-кам, але у жінок, як правило, доходи нижчі, ніж у чоловіків.

Результати кластерного аналізу стратегії поведінки споживачів дозволили розділити їх на такі групи: гедоністи (38%), раціоналісти (24%), традиціоналісти (21%) та економні (19%). «Гедоністи» — обирають товари найкращої якості, купують те, що за ціною відповідає якості та приносить задоволення — переважають у категорії молоді, серед чоловіків та тих, хто працює (відповідно має вищі доходи). «Раціоналістів», які купують дешевше та коли є хороше спів-відношення «ціна — якість», більше серед представників середнього покоління, чоловіків, тих, хто працює, а також пенсіонерів. «Традиціоналістів», котрі купують одні й ті ж товари у співвідношенні «ціна — якість», більше серед молоді та тих, хто працює. «Економних», які купують дешевше та одне й те саме, більше серед старших, жінок (їх більше серед найстаршої категорії) та безробітних і тих, хто на пенсії. В цілому, це хороші, адекватні стратегії розвинених суспільств з непоганими економічними показниками.

Як ми сприймаємо світ

Результати опитування під-твердили динаміку зростання кількості тих, хто вважає, що справи в Україні рухаються у правильному напрямку. У цьому опитуванні зафіксовано рекордний показник за історію спостережень — 86% респондентів вважають, що справи у нас розвиваються правильно. Лише 6% протилежної думки, 8% — не змогли оцінити. У всіх регіонах та серед всіх вікових груп домінує оцінка напрямку як правильного.

Дві третини українців не вірять, що росія може застосувати ядерну зброю проти України, ще більше респонденти не вірять у можливість ядерного удару по країнах НАТО (84%). Порівняно з опитуванням, що проводилося у квітні, зросла впевненість у тому, що росія не завдасть ядерного удару.

На думку українців, найдружнішими до нас сьогодні є Польща, Литва, Великобританія, США та Канада. Дружніми — Фінляндія, Швеція, Данія, Франція, Швейцарія, Німеччина, Японія. Близько половини опитаних вважають дружніми Туреччину та Казахстан, ще близько 40% назвали їх нейтральними щодо України.

Китай залишається для українців переважно нейтральною державою. Натомість Угорщина «перейшла» у стан «ворожих» — такою її назвали 41% респондентів, нейтральною — 26%, дружньою — 21%. Білорусь (85%) та росія (97%) для українців — це абсолютно ворожі країни.

В останні місяці покращилося ставлення українців до Канади, Польщі, Литви, Великобританії та США. Не змінилося — до Франції. Натомість зросло нейтральне ставлення до Туреччини. Зберігається тенденція погіршення ставлення до Китаю (особливо, якщо порівнювати з даними 2021 року).

Довідково. Дослідження проводилося 8–9 жовтня методом CATI (телефонні інтерв’ю з використанням комп’ютера). Було опитано 1000 респондентів віком від 18 років і старше в усіх областях, крім тимчасово окупованих територій Криму та Донбасу, а також територій, де на момент опитування відсутній український мобільний зв’язок. Помилка репрезентативності дослідження з довірчою імовірністю 0,95 — не більше 3,1%.