Родина Кудіних із Познанки від початку російської агресії — одна з найактивніших організаторок та учасниць волонтерського руху в Зеленогірській громаді, як і в Подільському районі загалом. Пані Світлана яка є депутаткою селищної ради, разом із земляками регулярно готують різну консервацію та смакоту для хлопців із ЗСУ й тероборони, а пан Анатолій дістає все необхідне й практично 24/7 перебуває «на колесах». Свою мотивацію Кудіни пояснюють тим, що сьогодні весь український народ допомагає нашим доблесним воїнам виганяти окупантів з рідної землі, і кожен щонайбільше прагне перемоги над ненависним і безжальним ворогом.

Уже 25 лютого сільський підприємець Анатолій Кудін, який займався ковбасним бізнесом, помчав у Борщі записуватися в ряди територіальної оборони. Та через кілька днів повернувся додому вкрай засмученим, бо не потрапив у ряди захисників Вітчизни за станом здоров’я. Втім, чоловік не розгубився: взяв із сімейного бюджету близько десяти тисяч гривень і подався закуповувати необхідні речі для бійців тероборони та ЗСУ. За посильною допомогою звертався і до місцевих сільгоспвиробників та колег-підприємців. Згодом у селі розгорнув свою діяльність тиловий батальйон з випікання та виробництва м’ясних консервів, каш тощо. До цієї вкрай необхідної справи долучилося чимало патріотів з обох Познанок.

Анатолій ще й узявся «ганяти» транспорт на передову. Наразі вже доправив на лінію зіткнення близько 20 автівок. Адже авто на фронті — витратний матеріал.

Пошуком та придбанням транспорту для захисників на теренах Любашівщини переймається Асоціація сільгоспвиробників та підприємців півночі Одещини (координатор — депутат Подільської районної ради Сергій Паровик). Слід зазначити, що аграрії беруть на себе і витрати на ремонт, заправку та оснащення автівок усім необхідним. Волонтери розповідають, що збирати гроші на придбання машин у перші дні вторгнення було легше — тоді землероби жертвували свої джипи, а дехто просто приносив ключі від легковиків і казав, кому віддати. Нині особлива потреба у пікапах, необхідних для виконання бойових завдань. У пошуках позашляховиків за доступною ціною українські волонтери вже «вичистили» практично всі ближчі європейські автобазари. Робота триває, бо триває війна і запит наших захисників на техніку не зменшується.

Зазвичай закуплені автівки доводиться ретельно лагодити та перефарбовувати. Ремонт однієї обходиться у кілька десятків тисяч гривень. А це вже клопіт ще одного патріота з Любашівки, власника невеличкої авторемонтної майстерні Олександра Богданова.

Нещодавно з його ремонтного «конвеєра» відправився за призначенням УАЗ «буханка». Автівка була списана й фактично не на ходу, однак автомайстри, замінивши необхідні механічні вузли та паливну систему, дали машині друге життя, перефарбували у маскувальні тони. Полагодили і бус Nissan для захисника із Демидівки тощо.

Якось у майстерню до Олександра Богданова завітали Сергій Паровик та Анатолій Кудін, щоб разом обговорити нагальні справи. Йшлося про те, що техніка, відправлена ЗСУ з Любашівки, допомагає громили орків на багатьох фронтах, як і про те, що більшість автомобілів на передовій довго не «живе».

Сергій Паровик розповів, що якось напередодні чергового бою з рашистами йому з передової зателефонували знайомі воїни. У них на позашляховику, яким евакуйовували поранених, зламалися амортизатори й авто буквально повзало на днищі. Просили знайти необхідні запчастини. Близько доби знадобилося любашівчанам, щоб відшукати й надіслати на фронт необхідне. Це допомогло нашим військовим фельдшерам оперативно вивезти поранених з поля бою та доправити до шпиталю. Загалом тоді було врятовано два десятки життів. І це не поодинокий випадок, коли волонтерська техніка допомагає рятувати наших захисників.

На превеликий жаль, багатьох з автівок, відправлених у зону бойових дій, уже нема: вони потрапляють під обстріли, ламаються. Одна з машин «протрималася» лише кілька діб — була розтрощена ворожим снарядом. Тому замість розбитих щоразу треба завозити нові…

При тій зустрічі Анатолій Кудін скупо поділився своїми враженнями від поїздок на «спекотні» схід та південь. Сказав, що просто виконує свою роботу, що тим, хто в окопах зі зброєю в руках, значно важче що вони — справжні герої. То як нам тут сидіти без діла?!

Якось у травні він зголосився «відігнати» буса за 860 кілометрів у донецькі степи, у Краматорськ. Його придбав депутат Подільської міської ради Олег Янчевський для підрозділу захисника-земляка із райцентру. Окрім багатьох волонтерів з Балтщини, допомогу воїнам споряджали дружина Анатолія, педагог Світлана та інші активісти з Познанки. Авто вщерть завантажили ящиками з тушонкою домашнього приготування, картоплею, макаронами, медичними засобами. Все це потім було поділено між кількома підрозділами наших захисників.

Згодом Анатолій доправляв у Донецьку область необхідне авто своєму другові Вікторові Гончаренку. Найбільшу лепту (60 тисяч гривень) на те при-дбання внесли Сергій Паровик зі своєю командою аграріїв та уродженець Ясенового Микола Пожар-Шумський (40 тисяч).

Автомобілів багато не буває. Кожне куплене авто — це врятовані життя!

Пан Анатолій радить усім бодай раз з’їздити на фронт, щоб відчути справжню міць і героїзм наших захисників. А сам, попри проблеми зі здоров’ям, рветься на передову, щоб особисто захищати Батьківщину зі зброєю в руках.

— Хочу висловити щиру вдячність родині Кудіних із Познанки за їхню активну громадянську позицію, за людяність, за безмежну любов до України і рідного краю. Бажаю їм Божої опіки, здійснення мрій, реалізації планів, — сказала депутатка райради і боєць тероборони Олена Борейко. — Після перемоги влаштуємо гарне святкування!