Калмики (ойрати) — монгольський народ, що оселився в Поволжі на початку XVII ст. За віросповіданням вони переважно буддисти. За переписом 2010 року в російській федерації їх налічується майже двісті тисяч. Ще чотириста тисяч проживають за межами рф. Республіка Калмикія розташована в найвіддаленішій частині південно-східної Європи. За назвою вона є автономною республікою у складі рф. Остання незалежна держава калмиків була ліквідована указом катерини II 19 жовтня 1771-го.

2—9 липня 1920 року відбувся I Всекалмицький з’їзд Рад трудового калмицького народу, який проголосив утворення державності у формі автономної області у складі ррфср. У ньому взяли участь делегати від усіх калмицьких улусів Астраханської і Ставропольської губерній, калмиків, що проживають на Дону і Тереку, в Киргизстані, на Уралі і в Оренбурзькій області.

Калмицька автономна область 20 жовтня 1935 року була перетворена на Калмицьку АРСР, але потім, 27 грудня 1943-го, ліквідована, а ойратсько-калмицький народ зазнав депортації.

9 січня 1957 року в складі Ставропольського краю була виокремлена Калмицька автономна область, перетворена 29 липня 1958-го на Калмицьку АРСР.

18 жовтня 1990 року Верховна Рада цієї автономної республіки ухвалила декларацію «Про державний суверенітет Калмицької РСР». У декларації урочисто проголошувалися державний суверенітет Калмицької РСР на всій її території і рішучість створити демократичну правову державу, засновану на праві калмицького народу на самовизначення і з урахуванням його прагнення до соціально-економічного розвитку, культурного відродження і радикального підвищення життєвого рівня, що виражало волю народу Калмикії до проведення самостійної економічної та соціальної політики.

Однак під тиском москви наступні роки виявилися часом відмови калмицької влади від суверенітету та міжнародно-визнаного права ойратсько-калмицького народу на самовизначення. У 1994-у одностороннім рішенням президента Ілюмжинова і його прихильників була затверджена псевдоконституція Республіки Калмикія, так званий Степовий кодекс, у якому Республіка Калмикія була зафіксована як суб’єкт, а не держава, відповідно до конституції російської федерації.

Політика рф щодо Республіки Калмикія ґрунтувалася на цьому обмеженому статусі. Влада Калмикії виявилася безвольною виконавицею забаганок москви і безпорадною у захисті національних інтересів народу та республіки. За часів путі-на Калмикія зазнала ще більшої централізації в бік москви та мілітаризації, такого ж нападу на культуру та мову, як і решта завойованих росією неросійських народів, на їхню владу та автономію у формі національних республік у складі рф.

За оцінкою багатьох калмиків, у рф процвітає шовінізм, расизм, ксенофобія, етнічна дискримінація, великодержавна істерія, захоплення навіть Сталіним та іншими монстрами минулого. Територія, яка була незаконно відірвана в період депортації ойратсько-калмицького народу, не долучена до республіки. Продовжується відрив та анексія територій Республіки Калмикія на користь сусідніх регіонів рф, яка проводить колоніальну фінансово-економічну політику, що безпосередньо перешкоджає економічному розвитку Калмикії, внаслідок чого відбувається масовий відтік з республіки та зменшення чисельності ойратсько-калмицького населення.

У роки після повернення людей з депортації Калмикія посідала останнє місце в СРСР, а тепер і в рф щодо забезпеченості населення таким основним, чи не найголовнішим, джерелом життя, як питна вода. Придушується діяльність національних організацій, продовжується терор федеральної влади проти тамтешніх громадських активістів.

З огляду на таку ситуацію 26 жовтня 2022 року новостворений з’їзд ойратсько-калмицького народу проголосив необхідність його повного звільнення від колоніальної залежності від рф, рішучість домагатися виокремлення Республіки Калмикії зі складу рф та і створення суверенної незалежної держави. Цей з’їзд звернувся до всіх держав світу, урядів і парламентів із закликом визнати необхідність звільнення ойратсько-калмицького народу від колоніального гніту Російської імперії та його законне право на самовизначення.

Це тільки початок. У Європі оформилася нова структура — об’єднання поневолених народів у рамцях рф під назвою Ліга вільних націй. До неї входять такі нації: башкирська, бурятська, козацька, калмицька, мокша, татарська, чеченська, ерзя, якутська. 26 листопада 2022 року у США оформилася подібна структура під назвою «Американці проти російського імперіалізму». Наразі до неї входять татари, калмики, казахи, вірмени та українці. Багато інших націй висловили зацікавлення розчленуванням російської федерації.

* * *

Буряти — монголомовний народ, що проживає по обидва боки озера Байкал, а також у Монголії та Китаї. Загальна чисельність населення оцінюється від 550 тисяч до 690 тисяч осіб. Бурятська мова належить до монгольської гілки алтайської мовної сім’ї і є однією з державних мов Республіки Бурятія поряд з російською. Традиційні релігії бурятів — буддизм і шаманізм.

На початку XVII століття московська держава почала завоювання Бурятської землі. Підкорення етнічної Бурятії тривало близько ста років й остаточно завершилося після підписання у 1727 році Буринського договору між росією та Китаєм.

Бурятський національний рух постав наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть як відповідь на посилення репресивної політики росії щодо бурятів. Поява прошарку «буржуазних націоналістів» у бурятському середовищі було унікальним явищем в історії національних рухів Середньої Азії. В результаті адміністративної земельної реформи, проведеної царським урядом на початку ХХ століття, бурятське населення піднялося на активну боротьбу за захист своїх прав.

Після лютневої революції 1917-го рішенням народного з’їзду бурятів Забайкальського краю та Іркутської губернії в квітні того року постала національна держава бурятів — Бурято-монгольський улус. У 1923-у у складі РРФСР була утворена Бурят-Монгольська АРСР. Під час сталінських репресій 1937-го бурятське керівництво було заарештоване, розстріляне або відправлене в концтабори. Хвиля арештів обрушилася на тисячі громадян республіки. 26 вересня 1937-го майже третина території була відірвана від цієї автономії.

Вимоги про возз’єднання бурятського народу в межах єдиної республіки з новою силою зазвучали в кінці 1980-х — на початку 1990-х років. Створювалися регіональні політичні об’єднання. Стрижнем платформи цих організацій було відродження бурят-монгольського народу шляхом духовного і територіального об’єднання та відновлення єдиної національної республіки.

У 2020 році Бурятський демократичний рух (в екзилі) офіційно звернувся до президента російської федерації з вимогою, виходячи із чинного законодавства рф та взятих нею зобов’язань щодо дотримання норм міжнародного права, а також на підставі архівних історичних документів, відновити Республіку Бурятія в її кордонах 1937-го та вжити необхідних дій для реабілітації бурятської нації та Республіки Бурятія. Це звернення було проігнороване.

Із 2014 року у зв’язку з вторгненням росії в Україну активісти та прихильники бурятського національного руху неодноразово засуджували протиправність дій країни-агресорки. Вони категорично виступали проти відправлення солдатів з території Бурятії та Сибіру для участі у злочинних діях. Від 2016-го багато бурятських активістів емігрували і створили Бурятський демократичний рух за межами рф. З початком повномасштабної війни росії проти України у 2022-у Бурятський демократичний рух (в еміграції) одним із перших (серед поневолених москвою народів) виступив з офіційною заявою на підтримку України та засудив незаконність російської агресії.

Бурятська еміграція сформувала консолідований рух «Буряти проти війни», з якого потім виник Фонд «Вільна Бурятія». До його складу входять активісти в країнах ЄС, США, Монголії, а також групи, що залишаються в Бурятії у підпіллі. Разом з іншими національними меншинами, пригнобленими в рф, буряти увійшли до згаданої вже Ліги вільних націй, що базується в Європі.

Буряти є однією з багатьох (близько ста) пригноблених у рф націй, які не лише висловили засудження війни росії, виявили підтримку України та заявили про власні національні прагнення. Важливо зазначити, що російська федерація — це не справжня федерація, а в’язниця для понад 100 неросійських народів, яких століттями гнобили росіяни, свого роду порохова бочка. Той трутник — бомба сповільненої дії, готова вибухнути будь-якої миті. Жорстока, але програна війна росії в Україні, безумовно, була мотивацією, оскільки поєднання призову, репресій та економічних санкцій виявляється занадто великим тягарем для неросіян, а відтак слугує мотивацією й можливістю для повстання і самовизначення.

Нагадаю кілька уроків історії щодо імперій. Імперія майже все забирає, більше, ніж вона здатна рядити. Репресії служать імперії, але інколи терпець репресованих може увірватися — і тоді повстають революції. Ось до цього, як на мене, й доходить у рф.

Демократичний світ має не тільки моральний обов’язок, а й політичну нагоду підтримати легітимні змагання, зокрема тоді, коли вони служать інтересам світової стабільності та миру на довшу мету. Навіть народи, у яких нема традиції демократичного правління та пошанування людських прав, під впливом мереж відкритого суспільства, де сьогодні все видно, можуть прокинутися і заявити про свої права на вільне суспільство і державність. У цьому напрямку, переконаний, треба не тільки думати, а й діяти.

(Далі буде).