Визначення лауреатів Шевченківської премії у 2023 році неочікувано перетворилося на скандал національного масштабу. Вперше за багато років існування премії нагородження переможців у день народження Кобзаря 9 березня не відбулося. Нову дату було призначено на 22 травня — день перепоховання Тараса Шевченка, однак більшість членів Шевченківського комітету, які визначають лауреатів премії, одномоментно подали у відставку. В причинах скандалу розбирався «Апостроф» (https://apostrophe.ua).

Що відбулося

«Національна премія України імені Тараса Шевченка — державна нагорода за найвидатніші твори літератури і мистецтва, публіцистики і журналістики, які є вершинним духовним надбанням Українського народу». Так значиться в офіційному положенні про премію.

Український культурний «Оскар» призначається в семи номінаціях: література, літературознавство і мистецтвознавство, публіцистика, журналістика, музичне мистецтво, театральне мистецтво, кіномистецтво, візуальні мистецтва. У різні роки лауреатами премії були Леонід Биков, Павло Вірський, Павло Тичина, Тетяна Яблонська…

У цьому році переможців у двох номінаціях Шевченківський комітет не обрав. Мова про театральне та візуальне мистецтво. Натомість голова комітету Юрій Макаров на зустрічі з президентом Володимиром Зеленським 9 березня висунув пропозицію створити нову номінацію, що відповідає духу воєнного часу — «За внесок у перемогу».

«Я виходив із того, що цьогоріч комітет не визнав за можливе присудити нагороду в двох номінаціях, а тим часом від початку повномасштабної війни з’явилася неймовірна, неуявна кількість вартісних мистецьких творів, проєктів і явищ, які робляться на ентузіазмі й у буквальному сенсі наближають нашу перемогу», — зазначав Макаров.

Володимир Зеленський і Мінкульт погодилися на нову номінацію, тому президентський указ про присудження премії був відкладений до 22 травня, щоб мати змогу провести додатковий конкурс та встигнути обрати переможців у новій номінації.

Крім того, потрібно встигнути ще змінити положення про Шевченківську премію. По-перше, вписати нову номінацію, а по-друге, змінити часові рамки, адже премія присуджується творцям нових оригінальних творів, опублікованих протягом останніх п’яти років, але не пізніше, як за півроку до їх висунення на здобуття премії. Тобто твори, що з’явилися після широкомасштабного вторгнення, згідно з чинною редакцією положення, не можуть бути висунуті на здобуття премії в новій номінації, яку схвалив президент. За іронією, норму про «півроку» в 2021-у вніс у положення сам Володимир Зеленський.

Втім, такий апгрейд головної культурної премії країни припав до душі далеко не всім діячам культури.

На Макарова посипалися звинувачення в «замовленні» з Банкової, мовляв ОП має на меті протиснути «своїх» кандидатів на здобуття Шевченківської премії. Тим більше, що прецеденти вже були, коли минулого року у День Незалежності президент нагородив орденами «За заслуги» ІІІ ступеня «своїх» хлопців із «Кварталу» Євгена Кошового та Олександра Пікалова.

Юрій Макаров, звісно, всі подібні звинувачення відкидає. «На жаль, бажання віддати шану тим митцям, які піднімають українську культуру на принципово новий рівень, залучають до неї наших героїчних вояків і мешканців звільнених територій, просувають країну в світі, наштовхнулося на агресивне нерозуміння», — зазначив він.

Відтак 13 березня голова комітету Шевченківської премії подав у відставку. А через три дні, 16 березня, зі складу комітету за власним бажанням вийшло ще 13 його членів.

Чому це сталося

Якщо поглянути на зовнішню картинку, то виглядає так, що країна воює, паралельно створюються цінні мистецькі твори на тему війни, а «злі» члени комітету не бажають відзначати їх авторів, виявляючи «агресивне нерозуміння». Однак якщо проаналізувати ситуацію глибше, то виявляється далеко не все так просто.

По-перше, члени комітету, що залишили свої посади, принципово не мають нічого проти появи нової номінації.

«Із 2019 року, коли ми приступили до своїх повноважень, у нас були твори, які можна розглядати як внесок у перемогу, — пояснює «Апострофу» ексчленкиня Шевченківського комітету, актриса театру і кіно Римма Зю-біна. — Наприклад, премію отримали Станіслав Асєєв за книгу «В ізоляції», Тамара Горіха Зерня за книгу «Доця», Євгенія Подобна за книгу «Дівчата зрізають коси». Тому ніколи при виборі лауреатів ми не відривали естетичну складову від національної та впливу часу. Тема війни була присутня з 2014 року».

«Більшість творів, які були відзначені раніше Шевченківською премією, так чи інакше торкалися теми війни в Україні, — додає ексчленкиня комітету, генеральна продюсерка Одеського міжнародного кінофестивалю Юлія Сінькевич. — Так, дійсно з’явилося дуже багато творів, які народжуються у відповідь на виклики, у зв’язку з повномасштабним вторгненням та є ідея відзначення цих творів». «Але вона не може бути настільки adhoc», — додає вона.

Справа в тому, що присудити найвищу культурну премію України — процес складний і тривалий. Це ж не те саме, що визначити переможця в «Лізі сміху».

«Шевченківська премія в тому ви-гляді, в якому вона існує зараз, це три тури, — пояснює Сінькевич. — Є процедура подачі творів, час на опрацювання творів. Наприклад, якщо мова йде про літературу, то це може бути 20—30 книг і більше, які треба прочитати. Фільми, вистави… Все потребує часу на ознайомлення, експертну оцінку».

Крім того, ексчлени комітету зізнаються: не зрозуміло, що саме може бути «внеском у перемогу».

«Нова номінація абсолютно не ви-значена в плані критеріїв. Так, «внесок у перемогу», але не зрозуміло, за якими критеріями це з’ясовувати», — ставить питання Сінькевич.

«Наприклад, театральне мистецтво. Є драматична вистава, є оперна вистава, балетна вистава, і серед них обирати важко, тому що всі роботи різні. А як ми можемо обирати, наприклад, між літературним твором і кінотвором? Тим більше, що деякі фільми, які вийшли зараз, були створені до 2022 року. Просто така ситуація, що за нас вирішили і нам щось пропонують зробити. Правила не мають змінюватися так день у день. От щось мені зранку так намріялося», — додає Зюбіна.

Що буде з новою номінацією

То чи введуть її та визначать лауреатів, чи цього таки не станеться? І це найцікавіше питання у цій ситуації.

Так, із 18 членів комітету склали повноваження 14 (включно з Юрієм Макаровим). А згідно з положенням про комітет Шевченківської премії, його засідання вважаються правочинними, якщо присутні не менше двох третин від його складу. Тобто якщо старий комітет «зламався», то потрібно сформувати новий. А як його обрати і чи є для цього час, адже мало лише визначити персональний склад, потрібно ж іще, щоб новий комітет визначив лауреатів у новій номінації. Це взагалі можливо?

«Ну чого ж ні? Якщо дуже захочуть зробити в ручному режимі, то все зроблять», — каже Римма Зюбіна.

І справді, згідно з положенням про комітет, його персональний склад затверджує президент. Та за якими критеріями президент повинен обирати? А критеріїв особливо й нема. «До складу Комітету включаються громадяни України, які здобули авторитет у сфері культури», — зазначено в тексті положення.

«Раніше членів комітетів завжди делегували спілки, — пояснює Зюбіна. — Коли обирали нашу каденцію, то було зроблено так: при міністру Бородянському в Мінкульті було названо по п’ять авторитетних лідерів думок у кожній галузі. Моє прізвище потрапило в кіногалузь. Потім кожному з нас запропонували назвати ще людей, яких ми поважаємо в кіногалузі, яким довіряємо. Тобто ці п’ятеро людей назвали ще п’ятьох, а потім сформували великий список, зробили відкрите опитування, і по три кандидатури від кожної галузі, хто набрав більше за всіх голосів, потрапили до складу комітету. Які будуть правила зараз, важко сказати, бо не визначений механізм, як це робити».

З одного боку, зважаючи на те, що членів комітету затверджує президент, особливих критеріїв для цього нема, та й саме положення про комі-тет є президентським указом, який можна легко змінити, а сам гарант підтримав ідею апгрейду премії — новій номінації бути!

«Ми свою функцію у межах, передбачених положенням про премію, виконали повністю. Тепер це питання вже Офісу президента, який курує премію, і Мінкульту, яке якимось чином стало до цього дотичним, хоча де-юре дотичним не є, але премією займається. Та все ж складно передбачити, яким чином буде формуватися цей комітет і яка буде доля нових номінацій», — резюмує Юлія Сінькевич.

З іншого боку, якщо в професійній мистецькій спільноті полярні думки стосовно нової номінації, то очевидно, що вони будуть полярні і серед інших «громадян України, які здобули авторитет у сфері культури» і які увійдуть до нового складу комітету. Тож для того, щоб упровадити нову номінацію, президентові доведеться підбирати членів комітету за принципом лояльності до його ідеї. А це вже виглядає зовсім не гарно і може нівелювати саме значення вищої культурної нагороди країни.

Як вирішить цю дилему президент, покажуть лише рішення з ОП. Чи справді Шевченківську премію «За внесок у перемогу» отримають люди, які її достойні, а чи номінація стане ще одним приводом відзначити «любих друзів» Банкової.