В українському лісівничому суспільстві не вщухає дискусія з приводу нещодавно затвердженого переліку чужорідних видів дерев, заборонених у відтворенні лісів (див. «Чужорідні й агресивні» у «ЧН» за 18 травня).

Чи варто було затверджувати ті чи інші види? До переліку, нагадаємо, увійшли 13 чужорідних видів дерев, але найбільша увага прикута до дуба червоного й робінії звичайної, або білої акації. То чому ж лісові господарства так прагнуть їх вирощувати?

Свою позицію щодо використання інвазійних видів у лісовідновлювальних практиках оприлюднило й українське представництво Всесвітнього фонду дикої природи (https://wwf.ua/).

Чужорідними називають дерева, які не притаманні певній місцевості та її екосистемам. Із загальної кількості чужорідних видів особливо виділяються інвазійні. Вони мають велику здатність до неконтрольованого поширення — швидко розповсюджуються природним шляхом або за допомогою людини й становлять значну загрозу для флори та фауни.

Робоча група, очолена Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України, враховуючи пропозиції Інституту ботаніки НАНУ, розробила перелік таких видів відповідно до Лісового кодексу України та Державної стратегії управління лісами до 2035 року, де однією з основних вимог є «зменшення інтродукованих видів дерев та рослин, здатних до інвазій». Принципи сталого лісовідновлення, які закладені в стратегію, зобов’язують відмовитися від видів, які пригнічують місцеві екосистеми. Утім, знищувати вже існуючі насадження цих дерев, зокрема дуба червоного та робінії звичайної, ніхто не збирається.

Сила «традиції»

У радянській лісовій практиці було прийнято вважати, що вирощування дуба червоного та робінії звичайної (білої акації) має неабияку економічну вигоду. Згідно із даними Держлісагентства, чужорідні види, які нині заборонені для відтворення лісів, займають 5% лісової площі й розповсюджені переважно в межах лісостепової та степової зон. В основному це так звані протиерозійні ліси, де заготівля деревини значно обмежена. Це є свідченням того, що значної ролі у забезпеченні економіки деревиною такі ліси не відіграють. До недавнього часу їх створювали на місці степів, солончаків та інших екосистем, цінність яких не були готові визнати або зрозуміти.

Користь інвазійних видів у лісомеліорації та захисті полів степової зони від ерозії й втрати врожаю неоднозначна. Проблема криється у величезних розораних площах степового регіону, що й спричиняє періодичні пилові бурі, суховії тощо. Тож необхідно скорочувати розораність, а поля захищати лісовими смугами й використовувати для цього аборигенні дерева та кущі, зокрема: дуб звичайний, липа дрібнолиста, ясен звичайний, в’яз польовий (берест), в’яз гладкий, в’яз шорсткий, клен польовий, клен гостролистий та клен татарський, тополя біла, тополя чорна (осокір) і тополя тремтяча (осика), груша звичайна, верба біла і верба козяча, глід колючий, сосна звичайна. У той же час потрібно зберігати та відновлювати самі степові екосистеми, які страждають не лише від господарської діяльності, а й від інвазії дерев-чужинців.

Міжнародна практика

Європейська лісова стратегія до 2030 року також забороняє висаджувати (як під час відновлення лісів після рубки, так і під час створення нових) інвазійні види дерев. Крім того, в кожній з країн ЄС уряди можуть вводити додаткові обмеження або заборони щодо певних видів.

Європейські країни витрачають великі кошти на боротьбу з інвазійними видами, зокрема спрямовуючи їх на викорчовування дерев, які перешкоджають розвитку місцевого біорізноманіття. Із 1960 по 2020 роки загальні витрати на боротьбу з такими видами та наслідками, які вони спричинили, в Європі перевищили 140 мільярдів доларів. Зокрема, 84 мільярди було витрачено на ліквідацію завданої інвазійними видами шкоди, ще 28 мільярдів — на заходи із запобігання і контролю за їхнім поширенням. У США за відповідний період ця сума становила 4,52 трильйонa доларів.

Сталі ліси

На тривалій дистанції у десятки років вирощування інвазійних видів призводить до значно більших збитків, ніж вигода від продажу деревини. А використання цих видів може створити складнощі для України на шляху до впровадження європейських практик лісовідновлення та виконання вимог Європейської лісової стратегії. Цей чинник є важливим у контексті руху України до членства в ЄС.

Створення насаджень за участі інвазійних видів, зокрема робінії та дуба червоного, — шлях до деградації екосистем. З часом такі лісові ділянки перетворюються фактично на «лісову пустелю», де замість розмаїття видів дерев, кущів та трав’янистих рослин ростуть лише кілька видів. Це також призводить до зникнення комах, які тісно пов’язані з корінними видами рослин.

WWF-Україна закликає відповідально ставитися до відновлення лісів, не висаджуючи інвазійні види дерев. Це відповідає передовим європейським лісовим практиками та забезпечує сталий розвиток лісового біорізноманіття в Україні.