Щорічно 2 серпня відзначається Міжнародний день Голокосту ромів — Калі траш, що у перекладі з ромської означає «чорний жах». Дуже символічно, що конференція, приурочена до цієї трагічної дати, проходила у приміщенні Одеського музею Голокосту (Мала Арнаутська, 111) за присутності членів ромських громадських організацій та регіональної Асоціації євреїв — колишніх в’язнів гетто та нацистських концтаборів.

Голова цієї асоціації Роман Шварцман, який звернувся до учасників конференції по відеозв’язку, нагадав, що саме у ніч із 2 на 3 серпня 1944 року у концтаборі Аушвіц-Біркенау нацисти убили у газових камерах майже три тисячі осіб ромської національності. Це був останній «захід» зі знищення цілого ромського народу відповідно до нацистської расової теорії. «Ми всі вірили, що таке не може повторитися в сучасному світі, але нині російський фашизм нищить українців лише за те, що вони бажають залишатися українцями і відстоювати незалежність України. Але народ України вистоїть і переможе», — сказав він.

Науковий співробітник музею Голокосту Семен Абрамович провів історичні паралелі щодо долі євреїв і ромів під час Другої світової війни — вони були єдиними етнічними групами, які націонал-соціалістична ідеологія спеціально прирекла на цілковите винищення. Після приходу нацистів до влади у Німеччині цигани, як і євреї, підпали під дію «спеціальних законів», спрямованих на їх відокремлення від «арійського» населення і запобігання міжрасовому змішуванню. Ромів, як і євреїв, німецькі расові закони класифікували як громадян другого сорту, вони розглядалися як чужинці. Крім того, як ми вже знаємо, з початком війни роми, як і євреї, стали жертвами звірств, масових убивств, використання рабської праці та депортацій у табори смерті. Роми переслідувалися нацистами саме з расових міркувань.

Ярослава Різникова, заступниця директора департаменту культури, національностей, релігій та охорони об’єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, нагадала, що за період Другої світової війни, за даними дослідників, у Європі загинуло від 600 тисяч до 1,5 мільйона ромів. Відомо, що першим законом, безпосередньо спрямованим проти представників цієї національності, був циркуляр рейхсфюрера СС Гіммлера від 8 грудня 1938 року «Про боротьбу з циганською загрозою», у якому говорилося про «врегулювання циганського питання, виходячи з расових принципів».

16 травня 1938-го за наказом Гіммлера у берлінському управлінні карного розшуку було створене управління боротьби з «циганською загрозою», що постало зі служби інформації щодо циган. Таким чином, після формування псевдонаукового інструментарію було завершене й створення централізованого та налагодженого апарату для координації подальших злочинних проєктів зі знищення ромів у масштабах всієї держави на всіх адміністративних рівнях. Наступним кроком стала їх селекція та концентрація у таборах.

На території України фашисти знищили майже 25 тисяч ромів. Уже у вересні 1941-го першими жертвами Бабиного Яру стали роми з п’яти таборів навколо Києва.

«Як тільки німці прийшли сюди, вони почали вбивати євреїв і циган. І було багато циган… Перед лісом вони змушували людей рити яму. І там вони вишиковували їх у ряди і стріляли у них. Потім вони кидали землю на них, і земля піднімалася вгору. Колонами їх гнали туди, в ямах люди лежали як тюки», — це розповідь Катерини Урсул (1929 року народження) із Березівки Одеської області.

Запис зроблений влітку 2015-го у рамках масштабного проєкту під назвою «Захистимо пам’ять», реалізованого німецьким фондом «Меморіал убитим євреям Європи» та Українським центром вивчення історії Голокосту. Його метою був пошук забутих або занедбаних місць масових убивств євреїв і ромів, відновлення старих пам’ятних знаків і створення поруч із ними місць пам’яті, встановлення інформаційних стел. Загалом у межах проєкту встановлено 20 пам’ятників у 17 населених пунктах.

Сергій Єрмошкін, який багато часу приділяє вивченню архівних матеріалів і володіє великою бібліотекою досліджень з цієї теми, розповів, як члени Одеського обласного ромського конгресу спільно з представниками ромської і неромської молоді з України, Молдови, Німеччини та Румунії у 2016 році відвідали місця південної України, де у 1942-у — 1944-у опинилися роми, депортовані з Румунії, Бессарабії та Буковини, багато з яких загинули від голоду, епідемій та знущань з боку окупа-ційної влади чи навмисних масових убивств. Були записані спогади ромів та їхніх сусідів, які на власні очі бачили, що відбувалося з приреченими на смерть, або знають про це з розповідей рідних. Саме ці матеріали лягли в основу виставки, яку перед початком конференції було розгорнуто в Одеському музеї Голокосту.

Сергій Миколайович подарував музею 12 книг зі своєї бібліотеки, яку збирає понад 30 років. Серед них: спогади А. Хасіна «Циганський барак» — перша публікація про історію Калі траш у «Трансністрії», збірка документів з Держархіву Одеської області, книжки про переслідування ромів на Закарпатті та у «генерал-губернаторстві», видання ромською, німецькою, чеською, англійською мовами про Калі траш в інших країнах Європи.

Особливу зацікавленість у присутніх викликала розповідь Сергія Єрмошкіна про «Короткий російсько-румуно-німецький словник» (виданий 1943 року в Одесі), що належав рому Миколі Цині. Подібні словники мали і мусили завжди носити із собою усі працівники залізниці. Микола, який працював вантажником і прибиральником вагонів на залізничній дільниці Рибниця-Бірзула, а насправді був членом партизанської групи й постачав своїм інформацію про залізничні справи, носив цей словник у нагрудній кишені. Одного пізнього вечора в Бірзулі румуно-німецький патруль зупинив його і взявся обшукувати. Маючи при собі зброю та «непотрібні документи», Микола почав оборонятися. Зав’язалася бійка. Солдат ударив його ножем і влучив саме у цей словник. Ніж застряг, а Миколі Цині пощастило утекти.

Книжку цю з ножовим порізом її власник довгий час зберігав як велику цінність, а згодом передав Сергієві Єрмошкіну. Тепер словник стане експонатом Одеського музею Голокосту.