|
Театр, війна і скарби історій
16.11.2023 / Газета: Чорноморські новини / № 47(22472) / Тираж: 8525
Для мистецтва настали нові часи. Вже під час війни в Одесі народився документальний театр, який, відповідно до реалій, назвали «Лютий». Його засновниця, режисерка з Криму Галина Джикаєва розповідає: — Документальний театр реактивно реагує на тектонічні зміни в історії країни і на те, як ці зміни впливають на життя та долю простого українця. Наше завдання — руйнування стереотипів, запрошення до роздумів та діалогу, переосмислення реальності, створення в голові глядача поля питань, які він ставить сам собі. Театр ставить вистави про болючі проблеми суспільства і про їх вирішення. У фокусі уваги — історія звичайної людини, документ епохи, якій зазвичай нема місця в медійному просторі. Вистава «Приймаючи скарби» — це історії внутрішньо переміщених осіб, котрі переїхали до Одеси з Очакова, Маріуполя, Бердянська, Херсона, Миколаєва, Лисичанська, це дослідження проблем, що постали перед людьми старшого віку, які були змушені залишити свої домівки, про людей із вирваним корінням, які втратили все, що мали: житло, сім’ю, друзів, знайомих, звичний спосіб життя… «Лютий» дослідив тему колективного досвіду ВПО в контексті війни. Колектив театру зібрав особисті історії й мистецьки їх опрацював. Серед акторів — люди різного віку і різних занять: колишній військовий, співачка, керівниця театральної студії, студенти, музиканти. Перший показ відбувся у бібліотеці імені Івана Франка у рамках проєкту для ВПО «Ми разом». — Цей показ був дуже ніжним, комплементарним — каже Галина Джикаєва. — Були присутні майже всі донори історій. Ми хотіли дати їм дуже багато любові. Наприкінці вистави ми вже мали перелік тем, які хвилюють і молодь, і людей старшого віку. Після показу в залі панувало відчуття, що нема акторів і глядачів, що зал і сцена — це одне ціле. Відбулася синергія, об’єднання, сталося справжнє диво мистецтва. Виставу вже зіграли кілька разів в Одесі перед різними авдиторіями. А минулого тижня актори «Лютого» разом із режисеркою в повному складі вирушили до Кропивницького, щоб поділитися скарбами історій з учасниками громадської органі-зації «Вік щастя», яка була релокована із Слов’янська у 2014 році. Уже від початку все складалося, як у реальному житті. Впродовж цілого дня в Кропивницькому лунала тривога. І глядачі, й актори не могли потрапити в приміщення молодіжного центру «Кома», де мала відбутися вистава. Зрештою показ почався із запізненням у затишному залі центру, наповненому уважними публікою. Одна із присутніх Наталія Фенько так описує свої відчуття: — А далі відбулося щось таке, чому я навіть ще назву не підібрала. Незрима сила раптом висмикнула мене із глядацького теплого крісла і викинула у життєвий вихор тих, до кого війна ввірвалася прямо у двір. Голоси людей із Лисичанська, Херсона, Маріуполя, Бердянська зазвучали на відстані руки. Ці люди дивилися мені в очі. Торкалися моєї руки. Їхній біль, відчай, розгубленість не просто відлунювали у моєму серці, вони ставали моїми. Було враження, що актори й не грали нічого, а проживали історію людини. Зізнаюся, я не плакса. Але не цього разу. Знову залунала повітряна тривога й актори разом із глядачами перейшли до укриття. Низькі стіни, сирість, бетон, пітьма, курява — антураж бомбосховища наблизив нас до нинішніх реалій, а це дуже важливо для документального театру. Несподівано до глядачів приєдналися підлітки, які стали активними учасниками вистави, адже формат документального театру передбачає спілкування з аудиторією. Тут, у темному, сирому підземеллі, глядачі активно обговорювали непрості, а іноді й болючі питання національної ідентичності, внутрішнього рабства. Почуті історії натискали на болючі точки, кипіли пристрасті й словесні перепалки. У залі були різні люди — і старші, й середнього віку, й молоді, які виявилися мудрими і сміливими, тож старші їм аплодували. Акторка театру Анна Шестакова ділиться своїми враженнями: — Історії прозвучали у відчуттях тремтіння, холоду, єдності, надії. Щоразу ці історії наче трансформуються і блукають по тілу у пошуках нових точок болю, розуміння, переживань. Вистава, що тривала понад дві години, завершилася. У залі, а точніше — у підвалі, знову відбулося єднання різних людей, незважаючи на різні погляди, життєвий досвід і вік. — Кожна людина — це Всесвіт. Ми всі різні і водночас ми у чомусь подібні: ми всі хочемо любити, ми хочемо, щоб любили нас, ми хочемо щастя нашим дітям, ми хочемо бути в безпеці. Для документального театру людські історії — це скарби, — підкреслює Галина Джикаєва. — Ми йдемо по життю, а ці скарби — наче камінці розкидані, припорошені пилом. Наше завдання — піднімати ці камінці, струшувати пил, адже там, під пилом — діаманти, які ми зможемо передати іншим людям. Коли ми будемо зацікавлені один в одному, у нас буде можливість вільно спілкуватися, ми не будемо боятися злих, страшних, важких історій. Навіть важкими історіями потрібно ділитися, але не для того, щоб повчати, а щоб передавати ці скарби далі й далі. Виставу, створену за підтримки ГО «Айті-бабусі» та німецького фонду «Форум ZFD», змогли побачити в Одесі та Кропивницькому. Відомо, що в Німеччині існують давні традиції роботи з історичною пам’яттю. Це допомагає краще сприймати минувшини народу, зберігати пам’ять поколінь, знаходити порозуміння всередині країни, краще розуміти сучасність. Саме те, що нам сьогодні потрібне. Автор: Ольга ФІЛІППОВА
|
Пошук:
Автор
По данным Международной федерации диабета (IDF) за 2021 год, от диабета страдают 10,5% людей в возрасте от 20 до 79 лет и половина из них не знает об этом. Согласно прогнозам, к 2045 году этим заболеванием будет болеть на 46% больше — каждый восьмой взрослый или 783 миллиона человек. Эта перспектива пугающая, но не удивительная, учитывая текущую ситуацию
Під егідою Міністерства культури та інформаційної політики України, Одеська національна наукова бібліотека, Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів, Державна наукова установа «Книжкова палата України імені Івана Федорова» за сприяння Одеської обласної державної адміністрації, Одеської обласної та Одеської міської рад, Українського інституту книги, Всеукраїнської громадської організації «Українська бібліотечна асоціація» та Всеукраїнської громадської організації «Бібліополіс» проводять Всеукраїнську виставку-форум «Українська книга на Одещині».
Останні моніторинги:
00:00 03.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 03.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 03.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 03.05.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 02.05.2024 / Вечерняя Одесса
|
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.011 |