Дуже боїться вийти із такого звичного комфорту гарантованої безпеки та стабільного добробуту — у стан, де все це знову потрібно захищати.

Все ще опирається розумінню, що треба знову ставати «дорослими» і відповідальними, приймати складні рішення, бути готовими боротися і, можливо, навіть битися за свої задекларовані цінності та принципи.

Бо вже звикли десятиліттями перебувати у «няшному» форматі, коли задля святого спокою виклики ігнорувалися чи баналі-зувалися. Адже легше знайти компроміс зі злом, аніж захищати свої цінності. Приємний інфантильний стан політичної всеядності та всетолерантності.

Чисто як діти: якщо заплющити очі, то проблема зникне. Або «розсмокчеться» сама собою.

Мріють повернутися до довоєнного періоду — подібно до того, як старші люди хочуть повернутися у своє щасливе дитинство.

Але ж це неможливо.

Західний світ боявся навіть собі уявити, що росію можна перемогти. Лише в останні місяці несміливо почали задумуватися над цією «жахливою» перспективою.

Натомість стратегічне питання потрібно вже давно ставити інакше: як нам ослабити світове Зло?

Може, для цього варто перемогти росію як один із найстарших, найпідліших і найефективніших елементів цього Зла?

Акторський талант Зеленського дуже допоміг минулого року. Вдалося емоційно мобілізувати населення й еліти західних країн для підтримки і допомоги Україні після нападу значно сильнішого ворога.

Але це давно перестало спрацьовувати. Тамтешнім людям потрібно пояснити, чому ще тривалий час доведеться виділяти кошти для допомоги Україні. У чому їхня вигода і чому так чинити є правильним.

Пояснити, протидіючи при цьому дуже ефективній російській контрпропаганді, яка має незмірно більше явних і прихованих засобів впливу та каналів комунікації із західними суспільствами.

Маємо пояснити, що тільки зараз розпочався процес знищення Імперії зла. Того Зла, яке світ побоявся офіційно засудити, натомість у 1991 році почав його рятувати і намагався трансформувати.

До 1917-го ця Імперія зла ще створювала видимість гри за правилами цивілізованості та християнства, але потім Зло вже діяло цілком відкрито.

Однак світ не реагував на злочини росії, як і — згодом — довго не реагував на німецький нацизм.

Росіяни завжди діяли дуже талановито — спокушаючи, купуючи, дурячи, залякуючи. Поширювали метастази Зла по структурах політики, державної влади та громадянського суспі-льства. Відкрито діяли через тамтешні комуністичні та соціалістичні партії.

Де вдавалося прийти до влади (наприклад, у Китаї) — створювалися нові держави Зла. А де існував суспільний імунітет проти комунізму — там діяли приховано. Через молодіжні, екологічні, профспілкові та інші рухи.

Як таран використовували російську культуру, закохуючи у свою літературу та балет. Вербували європейських та американських громадян і через них засновували свої банки, підприємства, громадські організації та впливали на медіа.

Все відбувалося так, як і передбачав Джордж Фрост Кеннан у своїй «довгій телеграмі» у лютому 1946 року.

Кожна країна була би вражена, якби побачила повний список власних структур і громадян, окупованих цим Злом.

Але заледве чи побачить.

Позаяк після 1991 року ліквідували значну частину свого безпекового потенціалу. І Зло негайно пролізло в усі незахищені зони. При цьому талановито переконуючи цивілізований світ, що його, Зла, вже не існує, що воно вже щиро стало на шлях Добра.

Чого гріха таїти — ми також піддалися ілюзіям, що Зло змінилося.

Спочатку під тиском Заходу віддали ядерну зброю, ракети і стратегічну авіацію. Потім у співпраці з цим же Злом наші корупціонери розпродали величезний арсенал наявної зброї, запровадили політику «багатовекторності». Навіть не думали очищати СБУ, розвідку та державний апарат від російських агентів.

Жоден із наших президентів належно не зміцнював оборонний потенціал держави, не розвивав власні виробництва зброї.

Тепер цілком залежимо від іноземної допомоги.

Але війна в Україні є для росії лише способом знищити небезпечного опонента і знову присвоїти його історію та культуру. Бо стратегічна мета Імперії зла — зруйнувати західний світ як оплот демократії, свободи і справедливості.

Цього західний світ ще ніяк не усвідомить.

Не розуміє, що росія так чи інакше долучалася до більшості криз, терактів та воєн у світі. До створення та підтримки більшості терористичних органі-зацій. До поширення антизахі-дної риторики, роблячи її мейнстрімом у багатьох країнах. Що це вона стимулювала потоки масової еміграції, використовуючи надто беззубе й толерантне європейське законодавство.

Західний світ наївно напомповував це Зло фінансовими ресурсами й інвестиціями. Сподіваючись, що тим його умиротворить.

Світ дивився на російських дипломатів, бізнесменів та «хароших рускіх» — і бачив, що вони подібні до європейців, використовують таку ж риторику. Вірив, що пріоритетами росіян також є мир і добробут.

Наївно вірив, не зважаючи на факти.

На терор у Чечні.

На окупацію Грузії.

На окупацію Криму та війну в Україні.

На злочини проти людства у Сирії.

Дехто, як Клінтон, згодом визнав свої помилки. Але більшість, як Меркель, Обама чи Саркозі, вперто захищають свої злочинні рішення і підходи.

Як нам опритомнити західний світ?

Як повернути його у формат «дорослих» підходів та рішень?

Як мобілізувати на боротьбу із російським Злом?

Щоб усвідомили необхідність знищення Імперії зла і готувалися контролювати цю величезну територію з її не цілком адекватним населенням.

Авторитетні українські діячі вже давно презентують Маніфест громадянського суспільства «Світ після нашої перемоги» на всіх можливих західних майданчиках. Цей документ говорить те, про що світ донедавна боявся навіть думати.

Дуже повільно і з острахом, але починають дослухатися до наших тез.

Крок за кроком, крапля за краплею руйнуємо усталені хибні уявлення.

Бо не існує інакшого способу встановити сталий мир у центральній та східній Європі, ніж поразка росії та припинення її існування як імперії.

Західний світ повинен перебороти свій страх.

Богдан ПАНКЕВИЧ,

громадський діяч, публіцист, дипломат.

Джерело: https://zbruc.eu.