Українська православна церква московського патріархату (УПЦ МП) є географічною філією російської православної церкви московського патріархату (РПЦ МП). Вона отримує директиви з мос-кви і платить субсидії чи податки москві. Вірогідно, протягом тривалого часу, навіть після здобуття Україною незалежності, УПЦ МП була чи не найбільшим платником до бюджету РПЦ МП.

Заради довіри в Україні від початку війни у 2014-у, а зокрема впродовж останніх кількох років від оформлення Православної церкви України, вона часто скорочувала свою назву, промовчуючи додаток «МП» задля кращих зв’язків з громадськістю, оскільки почала втрачати вірних і парафії через постання ПЦУ із Вселенським Томосом та повномасштабну агресію москви у 2022-у. Її лобіст перед Конгресом США прямо збрехав, що вона змінила статут, відмежовуючи себе від москви. Чи таким чином вона не втратила канонічність? Тим не менш, її історія та призначення чи ціль залишилися незмінними. Взагалі довготривалість УПЦ МП у незалежній Україні для закордону виглядала іронією існування незалежної держави.

Трохи історії. У 1685 році попередня версія ПЦ МП взяла на себе контроль над оригінальною Українською православною церквою відповідно до зловживань москвою політичною угодою з Українською Козацькою державою від 1654-го у Переяславі та загадковим договором із Вселенським патріархом у Константинополі, який став заручником для цілей згоди. Ця угода згодом була дезавуйована Константинополем. Але від тоді московське православ’я силою нав’язувало українському християнству свою волю, зокрема й за допомогою ієрархів та попів в Україні.

Українські вірні були дещо під впливом через свою глибоку віру в християнство і збаламучення щодо канонічності. Фактично, як уже окреслено вище, навіть після розпаду СРСР у 1991 році найбільший контингент РПЦ за кількістю віруючих і церков був саме в Україні. Так було й за часів російського царизму. Зрештою, релігія є дуже сильним моральним і громадським фактором у житті, а для деяких, навіть щирих людей, — опіятом.

Краще розуміння цього явища можна отримати з історії. Хоча вона функціонувала за російських царських часів, для імперії рад, яка мала намір запровадити атеїзм як складову комунізму, РПЦ МП була неефективною. Радянський диктатор Йосип Сталін встановив контроль над РПЦ МП, реорганізувавши її у своєму міністерстві. Таким чином вона стала прямою агентурою спецслужб. Сталін скасував усі інші церкви, включно з українською католицькою, а РПЦ МП під його юрисдикцією стала єдиним способом релігійного вираження. У РРФСР ця стисло політична маніпуляція спрацювала слабо, але в УРСР, де маси бажали молитися, був ефект. Агенти спецслужб кремля перебрали кермо над віруючими.

Задля певної перспективи, хоч і непропорційної, може бути цікаво зазначити, що РПЦ МП діє в Сполучених Штатах відповідно до свободи віросповідання, наданої статтею закону про права та неустановлення релігії державою. Попри те, що РПЦ МП працює безпосередньо з москвою і часто залучає високооплачуваних лобістів, які впливають на американську політику та законодавство, ця чужа для Америки структура ніколи не реєструвалася як іноземний агент відповідно до закону про реєстрацію іноземних агентів. Це часто коментували в Держдепартаменті США.

Частково це можна пояснити небажанням Державного департаменту розглядати аргументи РПЦ МП щодо того, що інші церкви підпорядковуються іноземним столицям, таким як Ватикан чи Вселенський патріарх у Стамбулі. Релігійним організаціям надається найбільша свобода повноважень у Сполучених Штатах завдяки законам про заснування інституцій, які, на відміну від інших органі-зацій, звільнених від податків, навіть не зобов’язані подавати щорічні податкові декларації.

У Сполучених Штатах роль РПЦ, безумовно, є малозначущою, про що свідчить те, що РПЦ МП не зареєстрована як агент чужої держави, а також нещодавнє залучення лобістів РПЦ МП для впливу на американських урядовців. Обидва явища караються законом. Але, звичайно, ця незначущість не настільки небезпечна, як місія і діяльність московської церкви в Україні. Метою російської церкви в Сполучених Штатах є, здебільшого, дезінформація. Кремль в останні роки прописався у США просто брехуном, хоча й без наслідків, бо американці переважно ізольовані фізично та психічно. Майже смішним прикладом є недавнє твердження нового спікера Майка Джонсона, за вірою — баптиста, який публічно заявив, що у своїх рішеннях, зокрема й політичного характеру, він керується Біблією. А де ж тут Конституція США?

Україна перебуває у стані війни з росією, війни, яка у 2022 році була поширена росією на всю територію України з наміром не лише на територіальне збільшення, а й на історичне виправдання «русского мира». За словами речників РПЦ, це війна, щоб «стерти українців з лиця землі». Та з повним релігійним звільненням від гріхів за звірства.

Конституція України і Європейська конвенція з прав людини в цьому сенсі є корисними та обачливими документами, зважаючи на усвідомлення історичних та риторичних схильностей сусіда.

Стаття 35 Конституції України гарантує свободу віросповідання. Однак далі уточнюється, що свобода може бути обмежена в інтересах суспільного блага. Безсумнівно, що зупинити російську агресію та врятувати українську націю від вимирання — це суспільне благо.

Європейська конвенція з прав людини в артикулі 9 гарантує «свободу думки, совісті та релігії», але вона, ця свобода, підлягає таким «обмеженням, які встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони громадського порядку, здоров’я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб».

Вочевидь, одним із найголовніших громадських прав є право українців на існування. РПЦ МП з цього приводу чітко визначилася: «стерти українців з лиця землі», до того ж надавши «звільнення від гріхів» за таке звірство. Питання конечности заборони діяльности агентів, чий «керівний центр (управління) знаходиться за межами України, в державі, яка здійснює збройну агресію проти України», з точки зору закону та демократичного права не може бути яснішим.