Напередодні новорічних свят в АРТ-просторі універсального читального залу (вул. Катерининська, 67) відбулися урочисте закриття персональної виставки «Візії = Естетизм» Володимира Кудлача та творча зустріч з автором.

Пан Володимир привертає увагу своєю різноплановою діяльністю — як художник-графік і мистецтвознавець, громадсько-культурний діяч і журналіст, добре відомий, зокрема, і читачам «Чорноморських новин» своїми фаховими публікаціями. Він є членом НСХУ та НСЖУ, почесним членом творчого об’єднання митців м. Южного «Новація», лауреатом муніципальної премії імені К.Г. Паустовського в номінації «Краєзнавство».

В останні два десятиліття своєї діяльності Володимир Кудлач став піонером у дослідженні життя й творчості маловідомих одеських митців, завдяки чому побачили світ ґрунтовні ілюстровані альбоми-монографії «Герасим Семенович Головков, 1863 — 1909» та «Едуардс Борис Вільямович, 1860 — 1924». Упродовж воєнних 2022 — 2023 років він підготував найповніший на сьогодні каталог «Твори Михайла Жука в музейних та приватних колекціях України», який не так давно презентувався в Одеському літературному музеї спільно з проєктом «Михайло Жук — вісник Відродження». Як правило, подібні видання супроводжувалися встановленням в Одесі меморіальних таблиць бене-фіціарам, як це було у випадках із Г. Головковим та Б. Едуардсом (див. «ЧН», 22.05.2014 та 5—8.01.2022).

Володимир Кудлач є автором понад 700 статей мистецтвознавчої, культурологічної та краєзнавчої тематики. Акцентую на цьому увагу, адже згадана персональна виставка, попри свої скромні масштаби, є етапною, а відтак своєрідним творчим підсумком автора. Вона представляє яскраву добірку близько 30 майстерно виконаних живописних і графічних робіт художника — пейзажі, натюрморти, портрети, ілюстрації, тематичні картини, що дозволяє глядачеві скласти враження про різнопланові зацікавлення митця. Окремий куточок в експозиції — названі вище високополіграфічні видання.

Автора представив ведучий заходу, знаний одеський художник Григорій Вовк, відомий своїми глибоко рефлективними оглядами експозицій, доволі суб’єктивних, але оригінальних характеристик митців, умінням охопити локальне культурне явище в ширшому контексті.

Привітав колегу і член правлінням Одеської обласної організації НСХУ, народний художник України Анатолій Кравченко, який відзначив багато-гранність особи митця, його вагомість у теперішньому одеському художньо-му процесі: «…Ми цінуємо Володимира за глибоку ерудицію, освіченість, аналітичність, здатність проникати в суть проблематики мистецтва загалом й одеського зокрема. Як журналіст він написав серію мистецтвознавчих публікацій про одеське мистецтво періоду Незалежності, є автором вступних статей до каталогів фестивалю «Море акварелі». Принагідно зазначу, що нині, в умовах війни, ми готуємося провести цьогоріч уже п’яту бієнале».

З теплими, сердечними словами звернулася до пана Володимира мисткиня, також член правління одеської художньої корпорації Лариса Дем’янишина. Вона, зокрема, розповіла про талановиту родину Кудлачів: братів — світлої пам’яті Івана та присутнього на презентації професійного музиканта Василя, а також торкнулася багаторічної громадської діяльності митця і просвітянина, акцентувавши увагу на тому, що переїзд до Одеси повніше розкрив його талант.

Слід зауважити, що цьогоріч пані Лариса активно допомагала колезі Володимирові як куратору в проведенні персональної виставки до 100-річчя Івана Івановича Козирода, її учителя. У своєму слові вона наголосила на їх духовній спорідненості як представників різних поколінь творчої одеської інтелігенції.

Щирістю і ґрунтовністю привернув увагу присутніх виступ давньої колеги і друга художника Наталії Майданюк, завідувачки редакційного відділу ОННБ, у минулому — редакторки газети «Думська площа». «У час мого редакторства саме Володимир Андрійович закрив собою в газеті нішу україномовності, україноцентричності, патріотизму. Мало хто з-поміж журналістів міг би писати на різноманітні темі так глибоко, як це робив пан Володимир, і все це проходило через його серце. Спільно з присутньою тут Іриною Сергіївною Шелестович ми редагували його особистий авторський доробок — дослідження життя і творчості талановитих українських митців — живописця Герасима Головкова та скульптора Бориса Едуардса. Як про художника скажу, що з його роботами по-домашньому затишно й тепло. В наших серцях вони відлунюють десь на генетичному рівні: його пейзажі — прозорі ранки, копички сіна серед поля, надвечір’я, охайні сільські хатки — незмінно привертають увагу на виставках. Мені найбільше імпонують вони весною, коли мене охоплює якесь непереборне, зовсім не притаманне для міської жительки бажання покинути оцю круговерть мегаполісу і гайнути в село, до землі, до тиші… Його твори справді гармонізують нас у цьому розбурханому світі».

Володимир Кудлач розпочав презентацію своїх робіт з подяки за теплі слова і відзначив важливість появи нового виставкового майданчика в Одесі на базі ЦБС для дітей. Далі ж у загальних рисах розкрив концепцію виставки: «Щодо назви — «Візії = Естетизм», то в ній сформульоване моє творче кредо: візії як переживання баченого на шляху до чистого мистецтва, що є підвалиною естетизму як такого — прагнення до чистого мистецтва, яке рафінує наші почуття. Ці установки ретроспективні, адресують нас до практики, найперше — англійського мистецтва другої половини ХІХ ст., сформульовані Дж. Рескіном та О. Вальдом. Ліричне ж споглядання, душевність і щирість при творчому акті прив’язують мене до української природи і забезпечують збалансованість між явним й уявним, надуманим і дійсним. У пейзажі також проявилася моя близькість до одеської споглядальної школи живопису. Щодо естетизму, то нині я продовжив свої теоретичні та практичні розробки у напрямку синтезу мистецтв — збагачення живопису музичним початком, а також поглиблюю роботу над каталогом М.І. Жука, ініційованого два роки тому Музеєм сучасного мистецтва Одеси та підтриманого Українським культурним фондом».

Автор також наголосив на значенні боротьби на культурному фронті: «В умовах війни тил живе інтенсивним культурним життям, готуючи цим ґрунт для післявоєнної відбудови. Важливо наповнювати наш національний духовний культурний простір своїми проєктами, утверджуючи таким чином свої цінності, своє право на розвиток. Сьогодні перед презентацією виставки ми вкотре пережили повітряну тривогу, і як тут не згадати відомі слова В. Черчилля: «Якщо ми не воюємо за культуру, то за що ж ми тоді воюємо?».

Глибини та емоційної насиченості презентації художньої виставки додало музичне привітання Василя і Наталії Кудлачів (родина митця), які вшанували митця акапельним виконанням відомої колядки «Нова радість стала».

Представлений проєкт, який подовжено на період першої декади січня, дає можливість відвідувачам ознайомитися з талановитим майстром класичної художньої школи та насолодитися його атмосферною творчістю.

Ельвіра ЗАБОРЦЕВА,

завідувачка відділу організаційно-методичної роботи ЦБС для дітей м. Одеси.

НА ЗНІМКУ: світлина на пам’ять.

Фото Інни ІЩУК.