(Закінчення. Початок у номері за 15 лютого)

Командувач Об’єднаних сил ЗСУ

Юрієві Содолю 53 роки, народився в Чугуєві на Харківщині. Є вихідцем з родини військових: дід, батько та тесть — артилеристи. Двоє синів Юрія Содоля, як зазначає «АрміяInform«, також військові. Закінчив Сумське вище артилерійське командне училище та Національний університет оборони України (Київ). Герой України, генерал-лейтенант. До призначення на нинішню посаду був командувачем Морської піхоти України.

За час своєї служби спробував чималу кількість спеціальностей і родів військ: почав артилеристом, продовжив десантником і, зрештою, став морським піхотинцем.

Дванадцять років свого життя віддав 25-й повітрянодесантній бригаді. У 2003-у очолив бригадну артилерію, а в 2007-у — саму бригаду. Разом із 25-ю Содоль пройшов перші два роки АТО.

«Настрій у нас бойовий. Це наша земля, і не треба нікому розказувати, як нам тут жити. Ми повернемося і закінчимо розпочате», — сказав Содоль у жовтні 2014-го в Дніпропетровську, виводячи свою бригаду на ротацію.

У 2015-у перейшов в командування ДШВ, ставши заступником командувача. А вже в березні 2018-го, коли Військово-морські сили України приводили до натівських стандартів і створювали в їхній структурі окреме командування Морської піхоти, став його командувачем.

Щоб отримати блакитний берет морпіха Содоль у свої 47 подолав кількакілометрову смугу перешкод на Олешківських пісках.

Журналісти описують Содоля як командувача, який прагне якомога частіше перебувати на лінії зіткнення. Мовляв, «треба бачити очі, чути інтонацію кожного командира».

Командувач Сил ТрО

Генерал-майора Ігоря Плахуту сміливо можна назвати найбільш загадковим і неоднозначним призначенням у новій команді. Його публічна біо-графія починається лише з 2005 року, коли він став командиром Окремої президентської бригади — жодних згадок у пресі про службу бригади в ті часи нема. За кілька років, у 2009-у, очолив 169-й навчальний центр «Десна».

У 2013—2014 роках, під час Революції Гідності, був начальником управління Південного територі-ального командування внутрішніх військ МВС. У відкритих джерелах є щонайменше дві згадки про його присутність на Майдані.

Перша: 10 грудня 2013-го Плахута коментував журналістам зачищення вулиць Банкової та Лютеранської від барикад протестувальників. Пояснював, що для цього знадобилося приблизно 400 бійців Внутрішніх військ і «Беркуту». А також, як писала тоді «УП», називав людей у чорному одязі, що розбирали барикади, «комунальниками». Зачищенню барикад передувало витіснення протестувальників від Адміністрації президента до Хрещатика. Мітингувальники не могли чинити опір, бо з усіх боків були оточені силовиками.

Друга: 18 лютого 2014-го, як розповідало з посиланням на відеореконструкцію подій того дня «Громадське», Плахута запевнив журналістів, що правоохоронці не штурмуватимуть загороджень мітингувальників. Однак саме в той вечір силовики пішли на великий штурм Майдану Незалежності.

З іншого боку, деякі учасники тих подій вказують, що Плахута був одним із небагатьох командирів, який ішов на переговори з протестувальниками і намагався вивести своїх підлеглих.

Після Майдану Плахута став заступником начальника Інституту УДО України.

Його призначення на посаду командувача ТрО один із колишніх підлеглих, а нині діючий фронтовий офіцер назвав у розмові з «УП» «поверненням совка».

Не дуже райдужними бачать перспективи змін і в самих Силах ТрО. Зокрема, декілька співрозмовників «УП» висловили побоювання, що новий командувач продовжить процес «зачистки» ТрО, перекидаючи бригади в підпорядкування до інших командувань.

Заступник головкома з БПЛА

Вадимові Сухаревському 39 років, народився в Береговому на Закарпатті. Закінчив Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою, Національну академію Сухопутних військ імені Сагайдачного (Львів) і Національний університет оборони України (Київ).

Був поранений під Красним на Луганщині влітку 2014-го. Герой України, полковник. Одружений, має двох маленьких дітей. До призначення на посаду заступника головкома — командир 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.

Вадим Сухаревський на позивний «Борсук» — легенда десятирічної російсько-української війни.

Саме він 13 квітня 2014-го як простий ротний у 80-й бригаді віддав перший у цій війні наказ відкрити вогонь. Тоді 80-тка на кількох БТР-ах прикривала українських спецпризначенців у бою з бойовиками Гіркіна під Слов’янськом. Звук стрілянини з кулеметів, як розповідали «УП» очевидці цієї історії, змусив бойовиків відійти. У той день завдяки Сухаревському в українській армії зародився вислів: «Бачиш ворога — ї*аш!». У 2023-у український гурт «Kozak System» випустив пісню з аналогічною назвою, присвятивши її 503-у батальйону та 59-й бригаді.

Наступною і значною мірою визначальною сторінкою в житті Сухаревського стала морська піхота. У 2016-у він очолив 503-й батальйон, а у 2021-у став начальником штабу 35-ї бригади морпіхів. Журналісти Forbes описують «Борсука» як вимогливого й уважного командира: звільняв «аватарів» (так в армії називають військових, які зловживають алкоголем), особисто проводив співбесіди кандидатів у бригаду, керував вишколом для новобранців.

«Основа воєнної діяльності — вертикаль, розуміння і святість наказу. Звичайно, коли будь-який військовослужбовець отримує наказ — це догма, що має виконуватися», — ділився Вадим Сухаревський своїми поглядами в інтерв’ю «Суспільному».

На початку повномасштабного вторгнення, у березні 2022-го, Сухаревський став командиром 59-ї бригади, яка з боями виходила з оточених Олешок. «Перше, що я зробив, — почав примушувати всіх нормально закопуватися та облаштовувати якісну оборону», — розповідав він «Forbes».

Аж до звільнення Херсона восени 2022-го 59-та воювала на півдні. А в день приїзду президента, 14 листопада, її бійці разом із Сухаревським були запрошені на підняття прапора над щойно звільненим містом.

Після цього 59-у без відновлення перекинули на Авдіївський напрямок, де зараз розгортається надзвичайно важка оборонна операція. За кілька днів до нового призначення Сухаревського до його бригади приєдналася частина легендарного батальйону «Да Вінчі», яку очолив Сергій Філімонов.

Чому Сухаревський опікуватиметься напрямком БПЛА? Він вважає, що БПЛА відіграють колосальну роль у нинішній війні. З інтерв’ю «Борсука» відомо, що за його наказом у 59-й бригаді були організовані власне виробництво і ремонт FPVдронів, а також боєприпасів для FPV, Mavic та дронів літакового типу. Бригада самостійно виробляє наземні дрони, які можуть мінувати на відстані 4—8 кілометрів. У складі 59-ї певний час діяла й одна з найвідоміших рот БПЛА — «Птахи Мадяра».

6 лютого Володимир Зеленський доручив Кабі-нету Міністрів разом із Генштабом опрацювати питання створення безпілотних систем як окремого роду сил у структурі ЗСУ, тому цілком імо-вірно, що саме Сухаревський буде відповідати за цей напрямок.

Заступник начальника Генштабу з підготовки військових

На цю посаду призначений Михайло Драпатий. «Шлема застегивать не получится» — цю одеську приказку, говорячи про нього, згадує один із командирів батальйону, який працював з ним пліч-о-пліч на Херсонському напрямку. Це означає, що надурити людину не вдасться, бо та добре розуміється на своїй справі.

Комбат розповів «УП», як бригадний генерал Драпатий іноді перевіряв озброєння особового складу, вникаючи в деталі рівня командира відділення чи взводу. Міг підійти до бійця і сказати: «Зброю до обліку». А за необхідності — сам розібрати кулемет чи сісти за кермо БМП.

Саме БМП, в якому сидів Драпатий, у травні 2014-го побачила вся країна. Тоді, на початку російсько-української війни, він командував 2-м механізованим батальйоном 72-ї окремої механізованої бригади. Батальйон зайшов у Маріуполь, щоб звільнити заручників у міськвідділі міліції. Коли бійці поверталися з операції, побачили, що дорогу перекрила барикада, і БМП Драпатого, набравши швидкість, прорвав її.

Влітку 2014-го Драпатий очолив прорив українських сил з оточення під Червонопартизанськом на Луганщині, вийшовши з «Ізваринського котла». Врятувалися 260 бійців, а з ними — понад 30 одиниць техніки.

У 2016 році став командиром 58-ї окремої мотопіхотної бригади, що виконувала на той час завдання в Донецькій області. А в 2017-у — командиром 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.

Михайло Драпатий — повний кавалер ордена Богдана Хмельницького: перший отримав у серпні 2016-го, третій — у липні 2022-го.

До січня 2024-го очолював оперативне угруповання військ «Херсон». А тепер став заступником начальника Генштабу і відповідатиме за підготовку та якісне тренування військових.

Колишні підлеглі називають Михайла Драпатого досвідченим офіцером, який, виконуючи завдання, завжди старається зберегти особовий склад і робить усе, щоб зменшити втрати серед побратимів.

«Темні конячки»

Найбільшою «темною конячкою» у списку нових призначень є заступник Олександра Сирського — полковник Андрій Лебеденко. Напрямок його нової роботи — інновації, технологічний компонент армії та бойових систем.

Про військовий досвід Лебеденка інформації у відкритому доступі нема. Але відомо, що у вересні 2022 року він став кавалером ордена Данила Галицького — «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України».

Трохи більше інформації є про заступників начальника Генерального штабу ЗСУ — бригадних генералів Володимира Горбатюка та Олексія Шевченка.

Горбатюк — родом із Вінницької області. В 2014 році у звання майора очолював український підрозділ, який виконував завдання з підтримання миру та безпеки в Косовому.

У 2015-у прийняв командування 54-ю окремою механізованою бригадою, яка пізніше отримає почесну назву — Івана Мазепи. Того ж року Горбатюка нагородили орденом Богдана Хмельницького III ступеня — за особисту мужність і героїзм.

Згодом він став першим заступником командувача військ оперативного командування «Захід». Рік тому його кандидатуру називали з-поміж тих, хто міг очолити Запорізьку ОВА.

Напрямком Горбатюка в Генеральному штабі стануть оперативна робота, робота штабів, планування, управління.

Про бригадного генерала Олексія Шевченка також відомо небагато. Проходив службу в артилерії на командних посадах. Був першим заступником начальника Академії Сухопутних військ імені Сагайдачного у Львові. У квітні 2022-го очолив Військову академію в Одесі. Тоді його представляв на цю посаду вже екскомандувач Сухопутних військ Олександр Сирський. У серпні того ж року Шевченко отримав звання бригадного генерала.

У 2020 році, ще полковником, нагороджений орден Данила Галицького, а в квітні 2022-го — орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

У Генеральному штабі Олексій Шевченко відповідатиме за логістику.

* * *

Перші перестановки в армії свідчать, що при формуванні команди головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський робить ставку на сплав досвіду та молоді.

Наразі у призначеннях перевагу надають старій школі «польових» генералів, котрі, як і Сирський, бувають на фронті, і сучасним бойовим військовим, які проявили себе під час російсько-української війни.

Як розповідають джерела «УП» у військових колах, на оприлюднених призначеннях трансформація не закінчиться. Зокрема, поки що невідомою залишається доля нинішніх генералів, які працюють у Генштабі та командуваннях.

Під питанням — позиції Михайла Забродського, Олександра Тарнавського, Сергія Літвінова, Володимира Миронюка, Олександра Кириленка, Євгена Мойсюка, Віктора Бокого та Володимира Коваля. Частина з них, за даними «УП», буде переведена в запас.

Невідомою залишається і подальша доля колишнього головномандувача Валерія Залужного, якому президент пропонував «бути в команді», щоправда, поки що із невизначеним статусом.

Джерело: https://www.pravda.com.ua.