(Закінчення. Початок у номері за 29 лютого)

Чого сподіватися від Дональда Трампа?

2024-й — рік президентських виборів у США, і це найголов-ніша політична подія, навіть, якщо хочете, політичне шоу для американців, яке впливає на їхню повсякденність.

Певна річ, пересічні американці пов’язують президентські вибори зі сподіваннями на зміни на краще в їхньому житті. Для нас, українців, найважливішим є питання: чи США допомагатимуть нам, якщо американці оберуть нового/старого президента? Звісно, у кожного із нас уже є певні уявлення про основних претендентів на повторне обрання на пост президента США — Джо Байдена і Дональда Трампа. Хоча ми й не дуже задоволені тим, як адміністрація Байдена вкрай повільно налаштовується на серйозну допомогу Україні, все ж таки 46-й президент більш передбачуваний і послідовний у своїх учинках, аніж його попередник — 45-й господар Білого дому. Це нещодавно визнав навіть путін, що Д. Трамп оцінив як «комплімент».

Напевно, найкраще Д. Трампа знають ті американські високопосадовці, які працювали з ним під час його першої каденції — із січня 2017-го по січень 2021-го. Так, ексвіцепрезидент Майк Пенс в інтерв’ю СNN 8 жовтня 2023 року зазначив, що обрання Д. Трампа на другий термін може призвести до посилення ізоляціонізму і відходу США від лідерських позицій у демократичному світі. Ексрадник Д. Трампа з національної безпеки Джон Болтон сприймає безапеляційні заяви колишнього шефа досить скептично: «Яку сферу не візьми, у неї майже нема програми, є лише сам Дональд Трамп. А його заяви, нібито він здатний вирішити конфлікт між росією та Україною за 24 години, настільки безглузді, що руйнуються під власною вагою».

Під час дискусії 17 лютого у Мюнхені щодо України, організованій фондом Віктора Пінчука, колишній держсекретар США Майк Помпео наголосив, що «Трампа варто оцінювати за його реальними діями, а не за його резонансними заявами, які не обов’язково здійсняться». Як приклад згадав про заяви Д. Трампа стосовно виведення американської армії з Афганістану, коли «він 57 разів твітив про це, але, зрештою, це зробив не він, а Байден». Ми розуміємо, що Д. Трамп ніколи не був і ніколи вже не буде класичним політиком, про що свідчить епатажність, контраверсійність та ексцентричність його поведінки і його висловлювань, розрахованих переважно на не надто освічену частину його електорату, незадоволеного, на думку соціологині Емілі Екінс, своїм фінансовим та соціальним становищем.

Наведемо дуже коротко деякі висловлювання Д. Трампа щодо України. Так, 22 лютого 2022 року він назвав «геніальною» заяву путіна визнати «незалежність» «ОРДЛО» та його наказ відправити «миротворчі сили» на Донбас. А вже через три дні назвав напад росії на Україну жахливим: «ми молимося за гордий народ України. Боже, благослови їх усіх». 1 серпня 2022-го Д. Трамп заявив, що «Україна уникнула б повномасштабного вторгнення росії, якби визнала Крим російським і відмовилася вступати до НАТО». 8 березня 2023-го в радіоінтерв’ю ведучому Fox News сказав, що міг би домовитися віддати путіну «деякі українські території, які є російськомовними». (Напевно, Д. Трамп не знає, що майже 100% українських громадян володіють ро-сійською мовою і щонайменше третина бійців ЗСУ — російськомовні, а головнокомандувач генерал О. Сирський є етнічним росіянином). 10 травня 2023-го під час зустрічі з виборцями у Нью-Гемпширі Д. Трамп заявив, що не буде зобов’язаний надавати допомогу Україні, якщо виграє вибори. 16 липня 2023-го в інтерв’ю Fox News оприлюднив свій план щодо забезпечення миру в Україні за 24 години у разі повернення на пост очільника Білого дому. До речі, перебуваючи в Мюнхені, В. Зеленський висловив готовність поїхати з Д. Трампом на фронт в Україну, аби «він побачив реальність війни, яку хоче зупинити за 24 години».

Слід зазначити, що Д. Трамп — єдиний в історії США президент, який двічі підпадав під імпічмент у Конгресі. Йому загрожує понад 500 років ув’язнення за 34 кримінальні злочини, пов’язані з фальсифікацією ділової документації, а також у зв’язку з його спробами скасувати підсумки виборів 2020 року. 16 лютого суд у Нью-Йорку зобов’язав Д. Трампа виплатити 354,9 млн доларів штрафу у справі про шахрайство з оцінкою вартості його статків. (До речі, за деякими даними, ці статки становлять від 2,5 до 3 млрд доларів. У жовтні 2021-го, вперше за 25 років, Д. Трамп не потрапив до списку 400 найбагатших американців за версією Forbes). Нещодавно суд у Нью-Йорку постановив, що перший процес у кримінальній справі Д. Трампа розпочнеться 25 березня. Після того, як Верховний суд штату Колорадо у грудні минулого року ухвалив виключити Д. Трампа зі списку кандидатів на посаду президента США у 2024-у, понад 20 штатів можуть заборонити йому брати участь у цих виборах. Утім, цими днями Верховний суд США, розглянувши справу про право Д. Трампа знову обіймати посаду глави держави, скасував рішення суду штату Колорадо й ухвалив, що експредидента не можна виключати з бюлетенів на прийдешніх виборах. Як на мій погляд, це свідчить про те, що американська судова система є небездоганною і вибірковою.

Чи не найбільший резонанс у світі викликала цілком неадекватна заява Д. Трампа, виголошена 10 лютого під час виступу перед своїми прихильниками в Південній Кароліні, про одну із зустрічей з високопоставленими представниками НАТО. Він пригадав, що керівник «однієї великої країни» нібито запитав його: чи захищатимуть США цю державу у разі нападу на неї росії? На що відповів: у разі несплати цією країною внесків до бюджету НАТО він «не тільки не став би на захист цієї країни, що зазнала нападу, а навіть заохочував би агресора, робити все з цією країною, що він захоче»…

Ця заява викликала осуд у багатьох державах, особливо в країнах НАТО. Адміністрація Байдена різко осудила наміри Д. Трампа відмовити союзникам у разі нападу на них росії. Білий дім назвав ці заяви «жахливими й божевільними». Зокрема, офі-ційний представник Білого дому Ендрю Бейтс зазначив, що «заохочення вторгнень кривавих режимів на територію найближчих союзників Вашингтона жахає і занепокоює, а також ставить під загрозу національну безпеку Сполучених Штатів».

Отже, на мій погляд, нічого доброго очікувати українцям і європейцям від Д. Трампа у разі його повторного обрання на пост президента США, на жаль, не випадає. Утім, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба не вважає, що потен-ційне обрання Д. Трампа президентом США у 2024 році може негативно позначитися на підтримці України. На його думку, Д. Трамп — «це людина, з якою можна працювати, потрібно просто вміти з ним працювати». Д. Кулеба припускає: «якщо Трамп переможе на виборах, він буде абсолютно іншим». Звісно, шановному Дмитру Івановичу видніше, ніж авторові цих рядків…

* * *

В історії людства було чимало переломних або поворотних моментів, після яких ситуація у світі кардинально змінювалася. Не виключено, що внаслідок широкомасштабної агресії путінського режиму проти України російська комуно-ординська імперія може розпастися наприкінці першої чверті ХХІ століття, що стане новим переломним моментом в історії не лише Європи, а й всього світу.

Основною складовою такого переломного моменту може стати остаточна перемога демократії над тоталітаризмом, який зародився в 30-х роках ХХ століття в Німеччині та СРСР і реанімувався в першій чверті ХХІ століття в путінській росії. Кульмінацією цієї реанімації стала широкомасштабна, нічим не спровокована агресія азійської росії проти миролюбної європейської України. По суті у даний час на українській території триває Третя світова війна між демократичними країнами ЄС і НАТО та їх партнерами — з одного боку, й авторитарними режимами в рф, КНР, КНДР та ІРІ — з боку іншого. І від наслідків нинішньої конфронтації між демократією та автократією залежатиме, як розвиватиметься людство у наступні десятиліття і століття. Вважаю, початок цього переломного моменту зафіксувала Мюнхенська безпекова конференція 16—17 лютого цього року.

Упродовж наступних десятиліть ситуація у світі значною мірою визначатиметься тим, чи вдасться Сполученим Штатам Америки зберегти і посилити свою роль глобального лідера. Багато хто з експертів і політологів допускає, що Д. Трамп у глобальній політиці поводиться як бізнесмен та ізоляціоніст — America First («Америка понад усе»). На мій погляд, в епоху взаємозалежності країн світу і тотальної глобалізації, яка посилилася з появою Інтернету, полі-тика ізоляціонізму є неприйнятною для будь-якої держави, великої чи малої. Оскільки США є наймогутнішою економічною, технологічною і науковою наддержавою, то вони просто приречені бути лідером демократичного світу, якому ще й досі протистоять сили автократії і тоталітаризму. Сьогодні, коли у світі накопичено близько 12 тисяч ядерних боєголовок, якими кілька разів можна знищити все живе на нашій маленькій беззахисній планеті, всі країни та їх населення здатні врятуватися і вижити лише за умови співпраці й взаємодії між собою в боротьбі проти зла, тоталітаризму і різних загроз подальшому існуванню людства. Сьогодні, в умовах тотальної глобалізації, жодна нація не може убезпечитися і вижити, дотримуючись ідеї хуторянської ізоляції — «моя хата скраю, я нічого не знаю і не хочу знати».

У США вже сотні років функціонують майже ідеальні державні інституції — Конгрес, президент і його адміністрація, судова система. Але в цих інституціях працюють люди з різною освітою, різними політичними уподобаннями і різними матері-альними статками, різного ет-нічного походження, з різним рівнем культури, з особистими інтересами й амбіціями, що значною мірою визначає характер функціонування цих державних інституцій, яке не завжди може бути ідеальним, що ми й бачимо останніми місяцями в процесі взаємодії Конгресу та Білого дому. Не можна виключати, що процес «перетягування каната» між демократами і республіканцями в Конгресі, та між Конгресом й адміністрацією президента може затягтися на кілька місяців, а то й до президентських виборів у листопаді. За таких умов ми можемо споді-ватися лише на допомогу Європи, Канади, Японії, Республіки Кореї, Австралії та інших дружніх до нас держав. Звісно ж, маємо нарощувати власне виробництво озброєнь та боє-припасів на підприємствах нашого ОПК у співпраці з партнерами. Однак на це потрібні роки, тому без масштабної допомоги США, скоріш за все, ми зможемо лише оборонятися.

Схоже, що не тільки у США, а й в інших цивілізованих країнах сьогодні демократія дедалі більше зазнає нападів з боку агресивних та егоїстичних популістів, які, до того ж, ще й заграють з авторитарними і тоталітарними режимами, ба біль-ше — багато в чому, особливо у сфері міжнародних відносин, наслідують їх агресивну пове-дінку. Заблокований під тиском Д. Трампа у Палаті представників пакет допомоги Україні у розмірі 60 млрд доларів став символом послаблення зобов’я-зань США перед Україною і перед країнами НАТО. І це має спонукати провідні демократичні країни остаточно переглянути свої відносини з авторитарними режимами, щоб зайняти більш радикальну консолідовану і безкомпромісну позицію щодо цих режимів, оскільки поступки і сподівання на їх «демократизацію» ведуть лише до посилення і створення екзистенційної небезпеки для демократичного світу. Між силами добра і зла не може бути жодного діалогу. Лише боротьба. Як між Богом і дияволом…

Джерело: https://bintel.org.ua.