За даними, які оприлюднив міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко, зараз у національному листі очікування перебувають 3438 пацієнтів. 2021 із них потребує пересадки нирки, 564 — печінки, 550 — серця, 51 — легень, 27 — комплексу «нирки-підшлункова», 8 — печінка-спліт (частини печінки), ще 37 пацієнтам потрібна пересадка комплексу «серце-легені». Трансплантація — єдиний шанс жити для кожного з них.

Уявіть, як це: життя, яке тане, мов весняний сніг, й остання надія — трансплантація. Кожного дня хтось із нас стикається з реальністю, коли серце, нирка, печінка або навіть легені стають єдиним шляхом до порятунку. Але цей шлях не можливий без іншого: втрати, яка стає джерелом життя.

Як хлопчик із Захарівки врятував п’ять життів

Нещодавно практично всю Україну сколихнула новина про те, як 13-річний Ярослав Шепта із селища Захарівка, який помер внаслідок крововиливу в мозок, став донором і врятував п’ять життів. Лікарі Захарівської та Роздільнянської БПЛ, фахівці з Одеської обласної дитячої лікарні після неодноразових спроб врятувати Ярослава, проведення всіх необхідних за протоколом аналізів і досліджень вимушені були констатувати смерть мозку дитина.

У цій надзвичайно важкій ситуації, перебуваючи в невимовному горі, родина хлопчика прийняла непросте рішення, яке стало джерелом життя для інших п’яти людей.

Трансплантація — це більше, ніж медична процедура. Це акт найвищого милосердя. Коли горе одних стає шансом на життя для інших, народжується особливий зв’язок, в основі якого — любов і людяність. Родина, яка втрачає близьку людину, зіштовхується із нестерпним болем. Але у хвилини цієї нестерпної скорботи вони знаходять у собі силу сказати: «Так, ми даруємо надію тим, хто цього потребує».

Кожен, хто отримує орган, стає частинкою продовження життя іншої людини. Всі трансплантації виконуються безкоштовно в рамках Програми медичних гарантій.

Їхні історії — це історії подяки. Це новий шанс обійняти дітей, подивитися захід сонця, розповісти друзям, наскільки вони важливі. Історії, де смерть перетворюється на диво життя, сповнені болю, але водночас вони надихають.

Про тих, хто житиме з частинкою Ярослава

Нещодавно генеральна директорка Захарівської БПЛ Антоніна Ганзій на запрошення лікарів-трансплантологів медичних закладів, які в День святого Миколая провели пересадку донорських органів від Ярослава, відвідала тих, хто отримав шанс на життя.

Оленка, 17 років, уродженка Оде-щини, сирота, яка останні два роки через хворобу проживала в Києві в очікуванні донорської печінки в дитячому науково-лікувальному об’єд-нанні «Охмадит». «Охматдит» — найбільша дитяча лікарня в Україні, багатопрофільний діагностично-лікувальний заклад, який безкоштовно надає спеціалізовану висококваліфіковану медичну допомогу дитячому населенню нашої держави.

Як розповів доцент кафедри дитячої хірургії Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, лікар-трансплантолог Олег Годік, стан Олени після операції добрий, прогноз позитивний. Дівчинка і справді отримала безцінний шанс на подальше повноцінне життя. Олег Святославович висловив щирі співчуття родині померлого Ярослава і вдячність за таке нелегке, але важливе рішення. Крім того, він висловив захоплення злагодженою роботою лікарів Захарівської та Роздільнянської багатопрофільних лікарень. Адже саме завдяки їхній професійно виконаній роботі, з дотриманням всіх необхідних вимог, на підготовчому етапі все було зроблено практично бездоганно.

В Інституті серця шанс на життя отримали ще двоє людей.

Маргарита Смілянець, 35 років, мати п’ятьох дітей з Миколаївської області, отримала нові легені. Жінка останні п’ять років боролася з тяжким захворюванням легень, два з яких змушена була жити в будинку престарілих через потребу в спеціальному догляді. Трансплантація була єдиним шансом на порятунок Маргарити.

Завдяки професіоналам Інституту серця, які вперше провели таку операцію, жінка цей шанс на порятунок отримала. І хоча вона поки що перебуває у палаті інтенсивної терапії з апаратом штучної вентиляції легень, як стверджує завідувач відділення патології міокарда та трансплантації органів і тканин, кандидат медичних наук, лікар-транслантолог Гаврило Ігоревич Ковтун, найстрашніше позаду, стан пацієнтки стабільний. Маргарита житиме і матиме змогу радіти та виховувати своїх п’ятьох діточок.

Семирічний Тихон з Дніпропетровської області отримав серце. У хлопчика, коли він ще був немовлям, після тяжкого вірусного захворювання розвинулася дилятаційна кардіоміопатія. Лікування, яке тривало понад шість років, результату не дало. Єдиною можливістю продовжити життя цієї дитини залишилася пересадка серця. І сердечко Ярослава із Захарівки якнайкраще підійшло за всіма параметрами. На сьогодні стан Тихона задовільний, і вже зовсім скоро він зможе разом із батьками поїхати додому.

З Антоніною Ганзій зустрівся і генеральний директор ДУ «Інститут серця МОЗ України», головний науковий співробітник відділу хірургічних та малоінвазивних методів лікування, член-кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України Борис Михайлович Тодуров. Він був приємно вражений тим рівнем медичної допомоги та високою професійністю медиків, які працюють у Захарівській багатопрофільній лікарні.

Під час спілкування Борис Михайлович сказав: «Суспільство, яке розуміє важливість трансплантації, — це суспільство, яке цінує життя. У бага-тьох країнах донорство стало нормою, а трансплантація — доступною реальністю. Україна теж на цьому шляху. Ще кілька років тому ми навіть не могли уявити, що таке у нас стане можливим. Але сьогодні є люди, які живуть завдяки цій практиці, а родини, що зробили цей вибір, — справжні герої».

А ще він розповів, що сучасна медицина стрімко розвивається, що в Америці вже почали успішно проводити пересадку модифікованих сердець та нирок. На думку Бориса Тодурова, вже за три-п’ять років лікарі зможуть зовсім відмовитися від людських донорських органів на користь модифікованим.

У Київському міському центрі нефрології та діалізу Антоніна Михайлівна Ганзій відвідала ще одного пацієнта — шестирічного Дмитрика із села Лісниче Гайсинського району Вінницької області. Хлопчик хворів із семи місяців, понад півтора року чекав на донорську нирку. І святий Миколай насправді став для Дмитрика та його рідних Дивотворцем.

Його мама Алла зі сльозами на очах дякувала Ярославчику, його родині, всім лікарям, які подарували шанс на життя її синочкові. Хлопчик уже вдома, в колі рідних і близьких адаптується до свого нового життя з донорською ниркою.

У Західноукраїнському спеці-алізованому дитячому медичному центрі Львова дочекався на донорську нирку дев’ятирічний Олежик з міста Самбір. Він понад шість років був на постійному перитональному діалізі з вродженою вадою нирок. Його батьки Галина та Микола, які виховують трійко діточок, робили все можливе, щоб врятувати сина. Попри хворобу, хлопчик завжди був активний, позитивно налаштований, намагався займатися спортом. Мабуть, це теж відіграло неабияку роль у тому, що Олега першим з пацієнтів з пересадженими від Ярослава органами виписали після операції додому.

«Майже сім років безперервної боротьби за життя сина, — розповідає мати Олега пані Галина. — Майже сім років невимовної напруги, надії та молитов до Всевишнього. Ми навіть самі навчилися підключати на ніч апарат перитонального діалізу, робили все можливе, щоб Олежик дочекався донорського органу. Щоденні сеанси тривали довго, по 12 годин кожен, і це не давало родині жити повноцінно. Бог почув наші молитви. Нам дуже шкода Ярославчика, але, мабуть, Всевишньому там теж потрібні такі світлі душі! Його частинка завжди житиме в нашому синочкові, а ми постійно молитимемося за нього та його рідних. Адже те, що вони зробили, — справжня жертва любові!».

Як зазначив керівник клініки дитячої нефрології, лікар-трансплантолог Роман Русланович Андроневич, Олег після операції почувається добре і поступово може налагоджувати повноцінне життя.

«Це було складне хірургічне втручання, до якого, крім наших медиків, залучали фахівців Львівської обласної клінічної лікарні. Судинний хірург Дмитро Бешлей, який зараз перебуває на службі у фронтовому шпиталі, спеціально для цієї операції термі-ново приїхав з передової. Згуртована робота фахівців дала чудовий результат! Дякуємо пану Дмитру за допомогу та керівництву обох закладів за пості-йне сприяння», — каже Роман Андроневич.

Про роботу Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру розповіла його директорка Олена Ігорівна Козлова: «У Клініці дитячої нефрології, діалізу та трансплантації нирки це уже шоста трансплантація нирки від посмертного донора. Загалом із 2021 року виконано 18 успішних пересадок, у тому числі дитині з найменшою вагою (9 кілограмів) та від наймолодшого донора (9 місяців). Уся команда Центру дитячої медицини щоденно працює над тим, щоб таких щасливих історій було більше. Жодна дитина, яка звернулася до нас, не залежно від того, де вона живе, не залишилася без допомоги. Хочу уклінно подякувати батькам донора за їхній благородний вибір, що врятував п’ять життів. Такий вчинок — світло у темряві!».

Трансплантація — це не про смерть, а про шанс на життя

Так вважає генеральний директор Українського центру трансплант-координації Дмитро Коваль.

«Ця тема складна, — каже він, — адже вона змушує нас думати про кінець життя. Але якщо подивитися на це з іншого боку, то це можливість зробити останній акт добра. Ми не можемо уникнути смерті, але можемо зробити так, щоб після нас залишилася не лише пам’ять, а й реальний шанс для когось жити.

Трансплантація — це вибір кожного з нас. У більшості випадків саме згода на донорство після смерті стає вирішальним фактором. Хтось назве це трагедією, але в цьому є й незаперечна краса: життя продовжується. І в цій безкінечній передачі життя — сенс, який ми всі шукаємо.

Давайте замислимося, яким був би світ, де кожен з нас готовий поділитися найдорожчим. Світ, де трагедії перетворюються на нові світанки. Світ, де горе одних стає шансом на життя для інших. Цей світ починається з нас — з нашого розуміння, нашої сміливості сказати «Так» у найважчі моменти. І саме цей вибір робить нас людьми.

Попри війну Україна робить значні кроки у розвитку трансплантації. Це спільне досягнення — лікарів, медичних установ, пацієнтів та держави.

Я понад чотири роки працюю в Українському центрі трансплант-координації й помітив цікаву закономірність. Незалежно від того, за яким стилем святкується День святого Миколая, саме напередодні і в це свято ми фіксуємо не просто найбільшу кількість трансплантацій, а найбільшу кількість вдалих трансплантацій. Хочеш чи не хочеш, а починаєш вірити в дива».

Від редакції. Для того, щоб стати донором, слід подати відповідну згоду https://cutt.ly/xeSslv7J та знайти трансплант-координатора опорної лікарні чи центру трансплантації https://cutt.ly/neilF1ds. Дякуємо всім, хто вже долучається до цієї справи, і всім, хто підтримує розвиток трансплантації в Україні. Разом ми можемо зробити ще більше!

Вікторія МАЙНИЧ, головна редакторка сайта «Новинар сіті» (https://novynar.city).

НА СВІТЛИНІ: команда лікарів-трансплантологів

з лікарями Захарівської БПЛ (фото Захарівської БПЛ).