Кожного разу, коли в газеті «Український Південь» надрукована моя стаття, я йду до людей, щоб почути їх думку з приводу неї. Тому я і співпрацюю з цим тижневиком, щоб мати можливість висвітлити проблеми, які мають місце, бо розраховую, що так я зможу вплинути на байдужих чиновників при владі та спонукати їх робити кроки щодо покращення стану речей.

Мені дуже приємно, що зараз мешканці Березанщини звертаються до мене з проханням допомогти їм у можливості оперативно отримувати газету «Український Південь», де справді порушуються проблеми, які сьогодні турбують людей. Але ще більшого задоволення я отримаю, коли змушу горе-чиновників працювати над вирішенням цих проблем. Якщо ж мені не вдасться цього зробити, то я і мої однодумці внесемо пропозицію, щоб 7 грудня, у День місцевого самоврядування, у районі відзначали як День скорботи. Перед тим, як почати писати кожну статтю, я детально вивчаю усі матеріали у Березанській районній газеті. Ось у газеті «Березань» від 15 грудня 2007 року читаємо: «Не можливо переоцінити величну роль у справі становлення розвитку місцевого самоврядування та вагомий внесок в управління соціально-економічними процесами в нашому районі виконавчої влади на чолі з Гуртовим В.М., Осадчуком В.П., Дремлюгою М.Н.». На мою думку, це кощунство писати таке в районній газеті, коли в с. Краснопіллі зникла чудова споруда Будинку культури, у с. Червоній Українці — два добротні гуртожитки. Наскільки ефективно використовується в районі молокозавод, ковбасний цех і харчосмакова фабрика та багато-багато інших підприємств?! Свого часу освітяни Березанщини мали можливість оздоровити себе та свої родини на базі відпочинку «Факел». Коли свого часу Ленюк М.М. і Гуртовий В.М. не відреагували на рейдерський захват цього оздоровчого закладу, то впливові підприємці не залишили такий ласий шматок поза увагою. Пам'ятаю той день, коли окремі педагоги розповідали мені, що адміністрація оздоровляла їх безкоштовно на базі відпочинку «Чайка». Тоді я нагадав їм, що безкоштовний сир буває тільки у мишоловці. Владі потрібно, щоб освітяни Березанщини тоді промовчали. Сьогодні місцева влада виносить питання передачі землі на березі Тилігульського лиману в с. Червона Українка у користування Очаківському лісгоспу. Для чого це робиться? Я вам відповім. Свого часу саме таким чином було передано багатокілометрову пляжну зону в селах Коблеве та Рибаківка тому ж Очаківському лісгоспу, а тепер ці ласі шматочки належать приватній фірмі «ААС» і пані Благодир. Упевнений, що і на земельну ділянку у Червоній Українці є покупець. Розраховую, що новий Червоноукраїнський сільський голова Юрій Горбатенко при розгляді цього питання буде твердо стояти на захисті інтересів громади. Нещодавно в Березанці відбулась подія, яка не залишила байдужими людей старшого покоління. На будівлі Березанської центральної районної лікарні було встановлено пам'ятну дошку Кшевзінському Олександру Станіславовичу, який своєю багаторічною працею та відповідальним ставленням до роботи справді заслужив, щоб його ім'я було викарбовано та збережено у пам'яті березанців на приміщенні лікарні, до будівництва якої він має безпосереднє відношення. Як мешканець Березанського району, я цілком схвалюю таке рішення. Маючи можливість, хочу сказати добрі та теплі слова на адресу Якименка І.Г, який збудував приміщення районної міліції, Нестеренка О.С. (сучасне і просторе приміщення пожежної частини), Логвинова В.М. (приміщення РЕС), Туманова В.А. (приміщення вузла електрозв'язку), Панфілова В.І. (приміщення санепідемстанції) та ще чимало таких відданих своїй справі громадян. Одночасно хочу попросити нинішніх керівників цих установ та підприємств бережно ставитись до того, що їм дісталося у спадок від цих Особистостей. В одному з номерів районної газети я побачив пропозицію про створення Асоціації старійшин місцевого самоврядування Березанського району. Враховуючи сьогоднішній стан речей у районі, я особисто пропоную зібратися старійшинам місцевого самоврядування в Будинку культури села Краснопілля. Молодим працівникам було б над чим задуматися. Мені б хотілося, аби вони бачили, до чого призводить неефективна робота попередників, а головне знали, що рано чи пізно комусь прийдеться за це відповідати. Бо ті чиновники, які поки що при владі, самі причетні до цих злочинів і воліють про це замовчувати. Тому щорічно на День місцевого самоврядування продовжують дарувати один одному подаруночки і вихваляти себе. Те, що протягом майже року село Краснопілля не має сільського голови, слід було би давно зупинити. Вже зараз громаді треба більш відповідально підійти до питання свого майбутнього. Незважаючи на політичні забобони і погляди, активу села Краснопілля і району потрібно зібратися і поговорити у нормальній діловій розмові над вирішенням багатьох наболілих проблем без образ та звинувачень. А щоб мені не дорікали, що я лише озвучую проблеми, то я висловлюю свою пропозицію на рахунок лідера Краснопільської громади. Вважаю, що ним могла би стати Хотченко Оксана Володимирівна, вчитель Краснопільської школи, яка народилася в цьому селі, пам'ятає яким перспективним воно було, знає людей, яких можна залучити в ефективну громаду, і що потрібно робити в першу чергу. А авторитет серед колег і батьків буде їй у допомозі. Не важливо, до якої політичної сили належить Оксана Володимирівна, але впевнений, що багато представників політикуму і односельців її будуть підтримувати. Сьогодні на Березанщині, як і по всій країні, йдуть численні розмови та міркування стосовно нової влади, яка прийде на місця найближчим часом. Маючи можливість, я також хочу поділитися своїми думками та баченням. Скажу відверто, особисто я не підтримував жодного з кандидатів у Президенти України. Впевнений, що до початку місцевої виборчої кампанії мало що зміниться на краще. Якщо ситуація на місцях почне покращуватися в регіонах, то завдяки новим лідерам, а загальнодержавні зміни залежать тільки від ситуації на місцях. Не вірю, що Президент Янукович зупинить хабарництво та злочинні дії чиновників при владі. Коли я чую, що настав кінець «помаранчевим», то на моєму обличчі з'являється посмішка. На Березанщині «помаранчеві — це Степан Носаль, Сергій Абуздін, Ярослав Рогатинський, Едуард Аветисян, Надія Тарченко, Олексій Сидорчук та ін. Знаючи цих людей особисто, переконаний, що ці люди не зробили нічого, щоб громадськість Березанського району сумнівалася в їх порядності. Одночасно в стані «біло-голубих» є дуже гарна команда, яка робить усе можливе, аби збагатитися особисто та віддячити своїм «покровителям». На превеликий жаль, не можу назвати їх поіменно, але впевнений, що жителі району і так знають своїх «героїв». Але переконаний, що саме громадяни і дадуть їм належну оцінку під час місцевих виборів. Зараз усі гадають, кого знову до нас пришлють у район господарювати, або кому знову нададуть можливість покращити своє матеріальне становище. Я, як керівник політичної сили, маю намір особисто направити листа новопризначеному губернатору Миколаївської області з проханням розглянути питання можливості призначення головою Березанської райдержадміністрації Корчевського Сергія Миколайовича. Таке рішення я прийняв не спонтанно, тому що знаю Сергія Миколайовича давно і не один десяток років. Де б він не працював, він завжди був відповідальною людиною, його скромність повинна стати прикладом для багатьох посадовців при новій владі. Сергій Корчевський, як депутат Миколаївської обласної ради, гідно ставиться до виконання своїх депутатських обов'язків, не забуває і про інтереси рідного району. Працюючи багато років у районі, знаючи його специфіку, усі його проблеми та потенціал, маючи підтримку більшості у Березанській районній раді, думаю, що він зможе об'єктивно підійти до вирішення такого важливого питання, як кадрове. Не бачу нічого дивного, якщо при владі на місцях будуть працювати професіонали з Партії регіонів. Мешканці Березанщини повинні бачити, наскільки політична партія, яка має таку значну довіру людей, виконує свої передвиборні обіцянки. Думаю, що навіть депутату обласної ради Сергію Корчевському буде складно вирішувати усі ті проблеми, які є на сьогоднішній день на території Березанського району без підтримки усієї районної спільноти. Враховуючи ті мої статті, і те, як я відкрито говорю про усі недоліки і тих, хто до них причетний, не виключаю, що скоро може розпочатися дискредитаційна кампанія стосовно мене. Відверто кажу, що я і моя родина готови до цього. Мої близькі, друзі та однодумці завжди поруч, підтримують і надихають мене на подальшу активну життєву позицію. Дуже хочеться, щоб подібним чином повели себе і мої колеги із різноманітних політичних сил і вся спільнота Березанщини. МОВЧАТИ ДОСИТЬ!