Закривши очі на кричущі порушення в Україні засад демократії, на нехтування людських прав, на запровадження сталінських норм у галузі освіти, на перетворення правоохоронних органів на знаряддя терору проти інодумців, на підпорядкування правосуддя диктаторським прагненням президента Януковича, на відверте згортання самостійницьких ідеалів українського народу, озвучених Помаранчовою революцією, Європейський Союз на повному серйозі збирається прийняти керовану мафією Україну до європейської сім'ї.

Як могло статися, щоб союз демократичних держав Європи, базований на засадах демократії, на повазі до людських прав, на верховенстві закону, на повазі до історичної правди перейнявся симпатією до режиму, який відверто торує шлях диктатурі сталінського типу? Почалося з того, що ЄС сприйняв без належного опору наругу Президента України (читай генерал-губернатора Малоросії) Януковича над історичною правдою, коли всупереч історичним фактам, всупереч ухвалі Верховної Ради України, у чисто большевицькому стилі він заперечив сталінський злочин проти українського народу — Голодомор. Чи є той, хто заперечує історичну правду на догоду неосталіністам, на догоду своїм диктаторським прагненням, европейською людиною, відданою европейсьюким цінностям? Чи гідна ця людина поваги і симпатій з боку демократичної Європи? Чи гідна ця людина разом із керованою нею мафією стати членом європейської сім'ї народів? Почну з першого запитання: «Як це могло статися?». Ми знаємо з історії, що тиранічні сили, викорисовуючи демократичний світ собі на користь, інфільтрують демократичні установи та демократичні державні утворення. Намір ЄС мати своїм членом Україну неспростовно свідчить, що керівництво ЄС інфільтровано пробольшевицькими елементами, які не лише співчувають, а таємно співпрацюють з носіями цієї антиєвропейської і антилюдської ідеології в сучасній Росії. Інфільтранти большевизму поширюють серед членства і керівницвтва ЄС цілу низку міфів, спрямованих на те, щоб керівна еліта ЄС діяла у бажаному для інфільтрантів напрамі. Міф № 1. Герої українського визвольного руху — С. Бандера, Ю. Шухевич — спів-працювали з Гітлером. Цей міф спрямовано на дискримінацію українських націонал-демократичних організацій, опозиційних до мафіозного режиму Януковича. Цей міф суперечить історичній правді і є відверто антиєвропейський, бо Європа шанує борців за свободу, а для етнічних українців Бандера — це український Ґарибальді, а Шухевич — це українська Жанна д'Арк. Додам, що герої України є заразом героями Європи, бо український опір Сталіну та Гітлеру — був відповіддю Європи на сталінську, а згодом і на гітлерівську агресію. Міф № 1 насправді розвінчує європейських героїв. Цей міф дуже корисний Москві та Януковичу, в їхніх планах створення єдиної держави трьох колишніх совєтських республік. Міф № 2. Москва не схвалює бажання Януковича вступити до ЄС. Насправді Москва таємно напутила Януковича на цей вступ і жде не діждеться, коли він станеться. Але, щоб Європа не добачила за цим вступом руки Москви, кремлівські лідери вдають, що вони проти вступу Януковича до ЄС. Міф № 2. сприяє вступові Януковича до ЄС як незалежного від Москви лідера, тоді як насправді він є і буде вірним виконавцем директив Кремля. Міф № 3. Москва заманює Україну до митного союзу Росія-Білорусь-Казахстан. Цей міф спрямовано не те, щоб ЄС махнув рукою на антидемократичні процеси в Україні і прийняв би до ЄС мафіозний режим Януковича, щоб він, боронь Боже, не вступив до митного союзу з Росією. Насправді ж, Янукович, ставши членом ЄС, разом з наявними там інфільтрантами Москви, буде спрямовувати політику ЄС у бажаному для Москви напрямі. Цей міф Москва підживлює замилюй-очі-спробами залучити Україну до митного союзу трьох. Міф № 4. Вступ Януковича до ЄС зверне його з московської орбіти. Цей міф переконує лідерів ЄС у тому, що прийнявши мафіозний режим до ЄС, вони відвернуть Україну від Москви. Насправді вступ Януковича до ЄС Москва схвалює, щоб збільшити силу своїх інфільтрантів у ЄС. Міф № 5. Ставши членом ЄС, Янукович під впливом демократичного оточення переродиться і стане щирим демократом. Цей міф має заколисувати європейських лідерів та європейську громадськоість, прищеплюючи їм ілюзії про можливість переродження вовків на ягнят. Цей міф суперечитґь історичному досвіду, який не знає прикладів мирного переродження тиранів на демократів. Ці особи перероджуються під впливом сили або історичних обставин, коли вони не мають влади. Той же Янукович, не мавши великої влади, вдавав із себе демократа. Прийшовши до влади ці особи, разом з підпорядкованими їм мафіями, бажають бути при владі вічно. Прикладів — тисячі. І Янукович — не виняток. Міф № 6. Демократичне оточення ЄС зможе впливати на Януковича. Цей міф не відповідає істинній природі таких мафіозних лідерів та підпорядкованих їм мафій. Як члени так і лідери мафій органічно не терплять демократії, не терплять європейських норм культурної поведінки, культурних традицій Європи. Їх тягне до Москви, де можна напитися, як свиня, а при нагоді ще й матюкнутись, і такий «етикет» не накличе на них ніякого осуду. Відбуваючи ув'знення у Володимирі, я зустрівся із солдатом совєтської зони окупації Німеччини, який дезертував з армії та перебіг у Західню Німеччину. Проживши там кілька років, цей солдат добровільно вернувся до СРСР, де його засуджено за зраду на 10 років. Я спитав цього солдата, чому він вернувся, що йому не сподобалось на Заході. Солдат трохи подумав і каже: «Там нема кого послати на три букви». Оце духовний образ людей типу Януковича. Їм потрібне оточення, де можна безкарно посилати когось на три букви. У Європі це не прохо-дить. І вони не терплять Європи і мріють переробити її на свій смак. Авторів та поширювачів цих міфів можна привітати з перемогою. ЄС діє так, як їм хочеться. Тільки завдяки вірі європейських лідерів наведеним вище міфам, можна зрозуміти реакцію ЄС на події в Україні. Лідери ЄС вірять цим міфам, не приглядаються пильно до тих, хто ширить ці міфи, і не аналізують усіх дій Януковича. А дії ці неспростовно доводять, що своїми помислами Янукович не Президент України, а генерал-губернатор Малоросії, душею й тілом відданий Москві. Москва — це його духовна батьківщина, проти якої він не насмілиться діяти. На словах він може критикувати Москву. Лише на словах. Жодної дії всупереч волі Москви він собі не дозволить. Внутрішня політика Януковича однозначно говорить, що він готує Україну для шовкової окупації Москвою. Ставши президентом, Янукович складав присягу не українським духівникам, а патріярху Російської православної церкви (РПЦ). Це не дрібниця, панове європейці, це знак Януковича Росії, Україні та світу: «Я буду визнавати тільки одну Церкву, єди-ну для нас і для росіян». Ця Церква у своїй повсякденній політиці відверто антиукраїнська, русифікаторська. РПЦ — аж ніяк не европейського типу Церква. Насправді — це відділ КДБ і промотор імпереської агресивної політики. Так було за царя, за большевиків, так є сьогодні. Незалежність України, проголосивши свободу віровизнань, дала поштовх до утворення незалежних від Москви релігійних об'єднань, зокрема українських національних Церков. Це одна з рис свободи релігії і одна з ознак незалежности нації — наявність незалежної україномовної, а не окупантомовної Церкви. Із жодним патріярхом українських Церков Янукович не зустрівся, ігноруючи їхнє існування. Про що це говорить? Що він на ділі проти незалежної України, за милу для Москви Малоросію, де має бути одна релігія, точнісінько, як це було в СРСР: усі православні віряни мусіли визнавати одну «канонічну» Церкву — Московську. Своїми діями Янукович показав, що він проти національних Церков, тобто проти самостійности України, за об'єднання з Москвою. Така політика розв'язала руки РПЦ в Україні. Ця Церква почала атакуватґи парафії українських Церков. Обрані нечесно на останніх виборах місцеві керівники від мафії Януковича викликають священиків українських Церков, вимагаючи від них відмовитися від українського Патріярхату і перейти до РПЦ. Після цих «психічних атак» починаються атаки фізичні. «Віряни» РПЦ з поміччю місцевої влади захоплюють українські церкви. Ніякі звернення до влади, до прокуратури, до самого Президента не помагають. Влада і президент відверто підтримують безчинства РПЦ в Україні. Янукович відверто готує Україну для передачі її під владу Москви. Чи такого стилю квіслінгам місце у європейській сім'ї вільних народів?