Україна — одна з держав, де виробництво продукції з ГМО продиктоване не дефіцитом продуктів харчування як у високоурбанізованих країнах, не бурхливим розвитком науки в цій галузі чи виваженою політикою держави в застосуванні продуктів генної інженерії. Навпаки, будучи тривалий час поза законом, генно-модифіковані рослини потайки активно вирощувалися аграріями...

Досі ніхто й гадки не мав перевіряти, приміром, чи зернові культури та картопля вирощені з посівного матеріалу традиційної селекції або ГМ. Високі врожаї та не бачена досі стійкість до шкідників і посухи модифікованих культур самі підштовхували до їх масштабного застосування в сільському господарстві. Нині Ж суспільство налякане: зло чи благо являють ці ще достатньо не досліджені рослини? Довіряти ж маркуванню навіть на мінералці, солі та чаєві, що вони «не містять ГМО», — наразі навіть смішно. Чимало неоднвзначних відповідей дають лабораторії вітчизняних НДІ, які аналізують у сировині та готовій продукції вміст ГМО, їх походження та вплив на людину і навколишнє середовище. Нещодавно журналістів ЗМІ південних областей — як розвинутого аграрного регіону — запросили до себе вчені низки дослідних інститутів, аби пролити світло на стан сучасних біотехнологій та геноміки рослин. Представникам мас-медіа запропонували відвідати Український науково-медичний центр підтвердження відповідності та випробувань харчової продукції «Укрметртестстандарту», Інститут харчової біотехнології та лабораторії ГМО, Українську лабораторію якості і безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів України. Запроваджена інформаційно-просвітницька програма, ініційована Українською асоціацією клітинних біологів та біотехнологів, має на меті надати суспільству виважену неупереджену інформацію щодо досягнень сучасної біотехнології, зокрема, генетичної інженерії рослин.

З 1996-го вчені ретельно досліджують вплив на організм людини ГМ-організмів. Українська лабораторія якості та безпеки продукції АПК Національного університету біоресурсів та природокористування України, створена кілька років тому, повністю відповідає критеріям вимірювальних лабораторій державної метрологічної системи. На високотехнологічному обладнанні вчені, котрі пройшли стажування в провідних інститутах та клініках світу, виконують незалежну повну та точну експертизу рослинної та тваринної продукції, сировини від початкових стадій її отримання до готового продукту, що потрапляє до нашого столу. Аналізуються показники якості та безпеки зерна, насіння, борошна, кормів та добавок, питної та підземних вод, ґрунтів, органічних та мінеральних добрив. Також тут виконуються радіометричні та молекулярно-діагностичні дослідження (виявлення ГМО та їх ідентифікація), аналіз продукції АПК на наявність залишків пестицидів тощо.

ГМО сьогодні викликає безліч наукових дискусій та суперечок у суспільстві. На думку фахівців, застосування генної інженерії має бути зваженим: потрібно враховувати як переваги, які може принести промислове використання таких продуктів, так і запастися гарантіями, що ці технології не завдаватимуть шкоди здоров'ю людини та довкіллю. Адже вплив ГМО через кілька поколінь остаточно не вивчений, як і відсутня державна програма підтримки не тільки генетики, а й біотехнології в цілому. А тим часом світ таки невблаганно рухається в бік ГМО: на зміну технологіям першої хвилі, коли нові рослини набували стійкості до гербіцидів, шкідників та. бур'янів, приходить друга — суттєве поліпшення споживчих якостей — смаку, корисності, поживності тощо. З'явився, скажімо, «золотий рис», збагачений вітамінами, на черзі — соняшник, в олії з якого суттєво зміниться співвідношення жирних кислот.

Появу нових генетично модифікованих рослин тепер називають зеленою революцією, втім, абревіатура ГМО стала здебільшого засобом залякування та недовіри. І хоча, скажімо на Херсонщині, певна частина полів засіяна саме таким посівним матеріалом, оголошення про сезонну реалізацію продукції АПК пістрявіють дописками «без ГМО». Тож кого хочуть в цьому запевнити аграрії, наразі сказати важко, навряд чи їм самим достеменно невідомо, якою соєю, соняшником чи зерновими насправді засіяні їхні наділи. Та й чи варто, зрештою, так відмахуватися від генно-інженерного дітища?

Спеціалісти Всеукраїнського державного науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів, який на сьогодні є найбільшим серед територіальних органів Держспоживстандарту України, демонстрували журналістам нові напрацювання в галузі контролю за якістю продуктів харчування, зокрема тих, що містять ГМО. Треба віддати належне вченим: вони не відкидають можливості ризиків в кожній новій технології. Наприклад, один ген може «мовчати», а інший проявлятиме підвищену активність. «Ми можемо спиратися тільки на ті знання, які опанували на сьогодні, — зізнається провідний вчений у цій галузі Ярослав Блюм. — ГМО не може мати наслідків для людини, бо вже зараз створено надійну систему глобального контролю та випробувань як на міжнародному рівні, так і в окремих країнах та в компаніях-виробниках. Зрештою, зупинити прогрес неможливо, його треба тримати під контролем». Недоцільно відмовлятися від того, що може принести людині благо, підвищити якість життя, бо нинішнє століття вважається золотою епохою біотехнологій. Адже для традиційної селекції досягнення максимальної врожайності, стійкості до погодно-кліматичних особливостей районів, виведення чистих ліній — довготривалий процес. В генній інженерії цього досягають значно швидше і прозоріше, адже моделювання нової модифікації рослини (вживляння в певну ділянку ДНК бажаних генів) відбувається завдяки комп'ютерній проекції, а вже потім перевіряється лабораторними випробуваннями (на фото) і в польових умовах. Результат отримується упродовж оптимальних термінів і під пильним оком вчених. Страхи і чутки про ймовірну загрозу ГМО неймовірно нафантазовані і перебільшені, стверджують фахівці науково-дослідного відділу молекулярно-діагностичних досліджень Української лабораторії якості та безпеки продукції АПК Мирослав Парій та Катерина Ситник. Державі потрібно підвищити контроль за використанням нових технологій, а для цього забезпечити стабільність фінансування відповідних державних НДІ і спеціалізованих лабораторій, як це робиться в державах, де ГМО отримали широке застосування не поза законом, а в його цивілізованих рамках.