ЖИТЕЛІВ РАЙЦЕНТРУ ЗАГАНЯЄ ПІДВИЩЕННЯ ТАРИФІВ НА ВОДОПОСТАЧАННЯ

Вода — основа людського життя. Останнім часом ми все серйозніше і глибше сприймаємо цю, завчену з дитинства, фразу. Бо не на словах знаємо, що таке часті пориви водопровідної мережі, борги комунального підприємства за електроенергію та постійні відключення води, особливо у літній період. Це обурює людей. Особливо тоді, коли у кабінетах чиновників усе частіше розповідають про те, скільки сил і ресурсів вкладають у покращання комунальної сфери.

Про значення води у нашому житті не треба, мабуть, зайвий раз розповідати. Вода — основа життя, організму, без неї ми, жителі сільської місцевості, не матимемо ні фруктів, ні городини... Отож цьогорічне підвищення тарифів на водопостачання (у два рази в порівнянні з минулорічним) не тільки катастрофічно вдарило по кишенях переважної більшості жителів райцентру, а й змушує їх відмовлятися від городів, за полив яких вони більше не в змозі сплачувати ...

«НЕПІДЙОМНА» ВОДА

Згідно з офіційною статистикою, пересічний українець витрачає на харчі понад половину своїх доходів, а кожен п'ятий живе на гроші, менші, ніж прожитковий мінімум. На оплату комунальних послуг українці раніше витрачали лише 9% своїх доходів. Але, зважаючи на підвищення тарифів, що вже відбулося на початку цього року, ці відсотки «перевалили» за ЗО, а то й 50.

Межею крайньої бідності в Україні вважається прожитковий мінімум, що нині становить 911 гривень. Мінімальна зарплата з 1 квітня ц. р. складає 960 грн., мінімальна пенсія — 764. Чи можна на такі гроші вижити, якщо тільки плата за водопостачання, встановлена Новотроїцьким ЖКП і затверджена селищною радою, з квітня поточного року «з'їдає» більшу частину цієї суми? Полив городу, наприклад, у 6 соток в червні обійшовся майже у 260 гривень. А якщо додати ще сюди плату за витрату води для особистих потреб (у розрахунку на кожного мешканця), то набігає чимало. А ще ж треба сплатити за електроенергію, купувати ліки, харчі та одяг. Як же тоді звести кінці з кінцями? Як жити?

- Мусимо платити, саджати і щось вирощувати. Сім'я велика — нікуди не подінешся, — розповідає 70-річний житель Новотроїцького Микола Клешня, який має двох дітей, онуків та правнуків. — Ціни на ринку «кусаються», тож взимку овочів особливо не накупишся. Та й не знаєш, що саме купуєш. Хімію сьогодні «пруть» усюди: де треба й де не треба. А тут хоч щось виросте. Та й за діточок не страшно. Сусіди ж мої наступного року від городу збираються відмовлятися, бо платити по 400-500 гривень тільки за полив просто не спроможні.

Микола Сидорович розповідає, що левову частину городу засаджують картоплею, яку для того, щоб вродила, в нашому посушливому районі треба добре поливати. Пенсії у чоловіка та його дружини невеликі, близько 1000 гривень на кожного. Тож одна іде на сплату комунальних послуг, інша — на найнеобхідніше. Він у сезон поливу за город платить 500 гривень. Та, каже, що й надалі буде вирощувати городину, якщо «...не задушать зовсім».

Менш оптимістична його 73-річна сусідка Юлія Борисенко (на знімку на 1 стор.). Вона, отримуючи близько 900 гривень на місяць, у червні за полив Новотроїцькому комунальному підприємству віддала близько 400 гривень.

- Цього року за воду треба сплачувати більше 43 гривень за кожну сотку. І це при тому, що напір води часто-густо бува надто слабким. Поливав — не поливав, а платити треба, щоб взагалі «не відрізали», — жаліється пенсіонерка. — Раніше усі саджали городи, а тепер у кращому разі на невеликій ділянці вирощують трохи зелені й кілька кущів помідорів. Уся інша площа городу просто заростає бур'янами. Я б теж не садила, живу одна і прогодувати себе цілком можу й без городу, та засмічувати таку площу бур'янами совість не дозволяє, тож і мушу «товктися»...

Наступного року Юлія Григорівна планує не саджати город і відмовитися від наділу. Каже, купити картоплю зможе на базарі та й сил вже сапати, не розгинаючи спини, немає.

«Непідйомною» вода у райцентрі є не лише для пенсіонерів. Молодим сім'ям, особливо із дітьми, вирощувати городину нині вже теж не по кишені. Бо у літню пору треба вугілля придбати, зерно та ще й дітей до школи зібрати. Усе це — «задоволення» не з дешевих. Тож і вони мусять хоч якось економити.

- Наступного року плануємо половину городу не садити, — розповідає 33-річна новотройчанка Олена Вікторівна. – Цього літа у такі борги «повлазили», що багатьом, мабуть, і не снилось. Город величезний,господарство теж, а зарплати маленькі.

ІЩЕ ДОРОЖЧЕ

На жаль, сподівання молодої господині навряд чи здійсняться. Бо нині діючий тариф- 3,60грн./м3 — уже найближчим часом зміниться. За словами новотроїцького селищного голови Василя Мельника, незабаром мешканці райцентру за кубометр води сплачуватимуть 4 гривні 25 копійок. Відповідні документи-розрахунки кілька місяців тому були відправлені на погодження до обласної інспекції по цінах.

- Дешевої води більше не буде, — говорить Василь Іванович. — Уже зараз собівартість кубометра, за нашими підрахунками, складає більше 5» гривень. Так, це мало кому подобається. Та чому ж наших людей не обурює суттєве подорожчання бензину, газу, електроенергії? Витрати якось необхідно покривати, от і тарифи збільшуватимуться. Це питання часу.

- Підвищення тарифів для декого з новотрой- чан не було б таким різким, якби колишнє ДП «Новотроїцькводоканал» протягом останніх кількох років переглядало їх у залежності від зростання цін на електроенергію й мінімальної заробітної плати, — вважає директор Новотроїцького житлово- комунального підприємства Віктор Соляник. — Знизити витрати на забезпечення мешканців райцентру водою можна було б, встановивши на баштах енергозберігаюче обладнання. Та ні у нас, ні в селищної ради грошей на це немає. Від держави ж допомоги теж не дочекаєшся. Як відомо, останніми роками кошти на підтримку комунальної сфери з держбюджету не надходять. Тож тарифи тільки зростатимуть...

ЄДИНІ ТАРИФИ

Міністр регіонального розвитку, будівництва і житлово-комунального господарства Анатолій Близнюк цими днями заявив, що відтепер в

Україні вводитимуться європейські стандарти. Спеціалісти підрахували, що середній європеєць споживає за добу 150 літрів води, українець — 360. При цьому, наголошує міністр, в Євросоюзі населення сплачує за економічно обґрунтованими тарифами, а у нас вони не покривають собівартості. Тому Міністерство серйозно взялося за зміну ідеології тарифоутворення. Остаточні розрахунки будуть відомі вже у вересні.

До речі, Прем'єр- міністр Микола Азаров доручив Міністерству регіонального розвитку, будівництва і житлово- комунального господарства до 20 серпня поточного року розробити єдині тарифи. Це означає, що вартість води не відрізнятиметься у 3-5 разів у залежності від регіону. Передбачається введення двоступеневого тарифу, як за електроенергію: до 150 літрів і вище.

Хоча урядовці і вважають, що перейти на таку систему оплати можна лише за однієї умови: коли всі споживачі встановлять прилади обліку використання води — лічильники.

І ЦЕ НЕДЕШЕВО

Як не сумно, та в наш час щотижня з'являються чергові новини про подорожчання чого-небудь життєво необхідного, чим вже нікого не здивуєш. Схоже, що цим «життєво необхідним» найближчим часом для нас стане во- долічильник. Та ціни в Україні ростуть не лише на воду, а й на самі прилади її обліку. Якщо минулого року лічильник можна було придбати за 150 — 300 гривень, то вже нинішнього їх ціна коливається від 300 до 500. До цього додайте плату за установку, оформлення відповідної документації і т.д. й вийде чималенька сума, яка, знову ж таки, для багатьох сімей не по кишені.

Відчути це на собі но- вотройчани зможуть вже найближчим часом. Як повідомив селищний голова Василь Мельник, на наступній сесії депутати мають прийняти рішення, яким зобов'яжуть кожного жителя районного центру таки встановити лічильник води.

На запитання, що робити тим, у кого коштів на це немає, Василь Іванович відповів:

- Будемо приймати рішення, щось виділяти з бюджету. Але це будуть окремі рішення. Усім іншим доведеться знаходити кошти...

Парадоксальний, абсурдний факт: в сільській місцевості люди відмовляються від городів... І не тому, що немає сил обробляти, а тому, що надто дорого поливати! Такого ще не було ніколи! Інколи здається, що держава просто «махнула рукою» на своїх громадян: «Виживайте, як можете». Невже дійсно ніхто не бачить, що люди більше не спроможні витримувати росту цін?

У пастку бідності останнім часом заганяє держава своїх громадян. Важко нині виживати не тільки пенсіонерам і самотнім. Йти у ногу з часом не спроможні й повноцінні сім'ї. Сьогодні кожен п'ятий українець отримує доходи нижчі за прожитковий мінімум. Але це, як видно, мало кого хвилює...