У Донецькій області за крадіжку 400 кг вугілля з вантажного вагона на одній із станцій, повідомляють інформагентства, 26- річного чоловіка засуджено на півтора року позбавлення волі.

«Злодюзі — по заслузі!», написали б, скажімо, років із 25 тому радянські газети. І в оцінці подій не було б перебільшення, бо за дійсні крадіжки і за корупційні діяння «найгуманніший» суд справжнім злодюгам виносив навіть смертні вироки. Наше ж «незалежне» судочинство у своєму розвитку пішло по дивному шляху: звинувачених за крупні злочини всіма силами система (не власне суди — вони керуються нормами законодавства, а іменно система, враховуючи нас із вами) намагається обілити; тим же, кого достатньо оштрафувати чи в гіршому випадку покарати адміністративно, дає реальний строк, і — що характерно — ніяких мітингів протесту, ніяких заяв від чемпіона світу з боксу (?!) на захист засудженого; навіть не букета, хоча б однієї-єдиної освяченої квіточки нехай не від «патріарха Київського і всієї України- Руси» (що за держава Україна-Руса — невідомо), яким іменує себе Михайло Денисенко (Філар&г), а квіточки хоча б від якогось пресвітера чи дяка! Ніхто не приніс засудженому 26-річномузлочин- цеві ні квіточки, ніякий боксер, навіть не чемпіон, а простий любитель перед Президентом не поклопотав.

Отже, справа не в судовій системі, ав системі загалом.

Стаємо на захист людини, яка порушила закон? Жодною мірою! Давайте станемо на захист Конституції України, яка стверджує: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах» (Стаття 21). Так гласить Основний Закон. На ділі ж, виявляється, «рівні у своїй гідності та правах» не всі. Досить поглянути на повідомлення ЗМІ, а особливо електронні, як стає зрозумілим: головна щоденна подія — суд над Тимошенко, головна героїня дня — вона ж, Тимошенко. І — що іще характерніше — Тимошенко не з тих, хто «рівні». Вона набагато «рівніша»: вона перед судом не підводиться, суд називає «судилищем», суддю «нелюдом» і «фашистом». У СІЗО її, як дружину, провідує чоловік, бо має статус «захисника», він же поруч неї на лаві підсудних, тут же й дочка (теж у статусі «захисника»), а якби Тимошенко схотіла, то сів би поруч неї й зять- мотоцикліст.

Не суд, а театр одного актора? Якби жто так!

Ви можете собі уявити, що під подібним патронатом перебуває отой нещасний чоловік, якого за кілька мішків вугілля засуджено до півтора року позбавлення волі? Таке уявити неможливо.

Як неможливо уявити, щоб натовп, захищаючи отого нещасного чоловіка, бив неугодного свідка, як це мало місце 15 серпня із екс-заступником Адміністрації Президента Віктора Ющенка Олександром Шлапаком, на очах у міліції.

Куди йдемо і куди розраховуємо прийти за таких умов?